Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Календар
Июнь
ПнВтСрЧтПтСбВск
      
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

serzh84odarenko

Націоналізація енд унівеситизація

Рубрика: По-народному // 16 июня '09 в 11:37 (Голосувати прошу за цим посиланням)

Теорія об’єднання «профільних університетів» до єдиного універсального навчального закладу


Останнім часом масово почали перейменовувати інститути на університети. Втім, окрім назви, такі кроки майже нічого не змінюють. Натомість, виникає запитання: в чому універсальність таких закладів? Адже університет за визначенням має охоплювати всі наукові галузі. Кволі спроби обґрунтування нововведень викликають лише посмішку: якого, скажімо, журналіста або психолога може виховати «Національний авіаційний університет»? Та й до чого тоді тут авіація?

На межі століть Україною прокотилася хвиля «націоналізації» та «університизації» вищих навчальних закладів. Націоналізацію «вишів» не слід плутати з явищем властивим виробничим підприємствам, банкам тощо. Навчальні заклади були по-суті національними і до цього процесу, просто задля престижу їм присвоїли таке звання. Тепер ледве не кожен ВНЗ має статус національного. Не будемо вдаватися у глибину визначень і термінологію, просто відмітимо, що ВНЗ зі статусом «національний» завжди був і залишається державним і визначається як надбання українського народу.

За часів Кучми ледве не щомісяця видавалася нова постанова щодо надання статусу «національний» черговому інститутові. Окрім іншого, зусиллями тодішнього міністра освіти та науки України Кременя відбувалося переформатування училищ на технікуми, технікумів на інститути, інститутів на університети, а деякі університети перетворили на академії.

Така зміна відбулася лише на візуально-звуковому сприйнятті. На справі нічогісінько не змінилося. «Реформатори», що видають подібні постанови, керувалися швидше за все законами, які регламентують права та обов’язки для навчальних закладів різних рівнів акредитації. «Націоналізація» надавала навчальному закладові більше прав і свобод дії. Відбувалося переведення закладу на госпрозрахунок, а значить і самофінансування.

У результаті це призвело до комерціалізації державних вищих навчальних закладів, зниження вимог до студентів і, відповідно, якості їхніх знань. Значну частину студентів-контрактників тримали лише заради їхньої сплати за навчання, попри неуспішність. «Освітянська влада» цим процесом позбавила себе від фінансового тягаря, ба тепер навіть має можливість отримувати щось на кшталт дивідендів.


Профільний університет – це як м’ясний супермаркет

Існує думка, що національних великомасштабних університетів для України вистачило б кількадесят: у Києві – ім. Шевченка та «Політех», в інших крупних містах країни – по парі-трійці. Усе інше – інститути та невеличкі профільні, якщо вже на те пішло, університети – по 5-7 тисяч студентів. Це надасть поштовх до появи груп вузькоорієнтованих спеціалістів у певній професійній сфері, які б взаємодоповнювали один одного.
Під словами «профільний університет» розуміється наступне.
За визначенням університет, на перший погляд, взагалі не може бути профільним, лише універсальним. Себто таким, що охоплює усі сфери наук. «Профільний університет» – це все одно, що м’ясний універмаг (або за сучасних реалій - супермаркет) – звучить абсурдно. Але так є на справі.

Втім, так само, як останнім часом на ринку почали з’являтися вузькоспеціалізовані магазини, що охоплюють усі сфери сектору певного товару (до прикладу, супермаркет вин або, іншими словами, універсальний винний магазин, який, нібито, займається виключно профільним товаром. Зосередження на винах дає йому теоретичне право називатися водночас і універсамом, адже в ньому можна знайти вино на будь-який смак. Такий магазин зобов’язаний надавати покупцеві можливість задовольнити будь-які потреби у цій сфері товару), так і в освітянській галузі – зараз існує безліч університетів типу транспортних, авіаційних, залізнодорожніх, нафтопереробних та перегінних тощо. Втім, за теперішнього стану жоден з них не має права носити звання «університет».


Журналісти-авіатори, автомобілісти-правознавці

Як і раніше університети, по-суті, залишаються лише інститутами, попри усілякі там рівні акредитації.
Щодо київського авіаційного, ще можна посперечатися, хоча, теж даремно. Скажімо на стюардес, одна із складових авіаційної галузі, там вже не вчать – виключно в харківському. В свою чергу, заклад першої столиці не має ряду спеціальностей присутніх у київському. І навіть якщо б вони взаємодоповнювали один одного, то все рівно залишиться цілий ряд неохоплених авіаційних спеціальностей, яким не вчать у цих «університетах».

У транспортного університету ситуація ще більш заплутана. Колишня назва навчального закладу цілком відповідала дійсності – Київський автомобільно-дорожній інститут. І справді, в КАДІ (як скорочено називався цей ВНЗ) на той час викладали виключно автомобільні та дорожні предмети. І серед них можна було обрати будь-яку на власний смак спеціальність цієї галузі. Вихованці КАДІ могли цілком задовольнити автодорожній ринок праці. Заклад виправдовував свою назву.

Однак після переформатування цей інституту отримав статус «університету». Задля того, аби відповідати своєму новому званню керівники закладу були вимушені створити (чи радісно запровадили?) нові поза автодорожні спеціальності. Тепер окрім інженерів та економістів автодорожнього господарства університет випускає, до прикладу, правознавців. Хтось заперечить, мовляв, транспортне право давно вже існує і користується значним попитом. Однак, окрім як демагогією це назвати не можна: подібний навчальний заклад не володіє достатньо якісними кадрами у сфері юриспруденції аби випускати професійних юристів. До того ж, приклад «авіаційного переформатування» доводить абсурдність запровадження поліспеціалізацій в одному ВНЗ. До чого, скажіть, професія «журналіст» у такому закладі? Аби видавати університетську газету «Авіатор»? Але й до цього вона успішно виходила зусиллями інженерів громадянської авіації.


НАУ як факультет НТУ

Для вирішення цієї дилеми слід здійснити певні «виправдальні» кроки, що логічно пояснять універсальність транспортного закладу. На прикладі того ж винного супермаркету можна провести певну аналогію з транспортним університетом.

«Профільний університет», так само як і вищезгаданий універмаг, зобов’язаний надавати абітурієнтові вибір будь-яких професій транспортної галузі. Будь то пілот чи водій, автомобіліст чи авіатор. Для цього пропонуємо провести радикальну реформу у ряді навчальних закладів. Мова йде про об’єднання. І оскільки як найбільше для узагальнення сфер наук підходить транспортний навчальний заклад, то на його базі і маємо будувати єдиний справжній транспортний університет. За часів КАДІ він би не зміг уособити в собі усю полімерність подібних наук, але звання «транспортний» надає йому таке право. Подібні кроки вирішать водночас і проблеми інших профільних ВНЗ.

Лише у разі залучення до складу транспортного університету усіх навчальних закладів транспортного спрямування можна вести мову про те, аби називати подібну Альма Матер університетом.
Для цього потрібно, як мінімум, включити до складу транспортного університету: авіаційний, залізнодорожній, річковий та морський, трубопровідний тощо навчальні заклади. У складі транспортного університету такі заклади можуть бути на правах факультетів або ж так само як інститут журналістики при київському університеті, можуть поставати як автономні інституції при єдиному транспортному університетові. Тоді, і лише тоді транспортний інститут можна буде більш-менш обґрунтовано називати університетом.


Замість висновку

Лише такі кроки можуть вирішити подібну дилему. Невідомо чи поліпшили б вони якість навчального процесу, але в одному можна бути впевненим: інститути або так звані «профільні університети» мають бути невеличкими за вмістом та багаточисельними за кількістю, натомість, справжні університети - великими, але в кількості не більше двох-трьох десятків на країну. Залежно від державних потреб відповідних кадрів.

Винятком може стати НТУ(о) – Національний транспортний університет (об’єднаний), який увібравши у собі чисельні заклади міг би бути одним із великомасштабних «профільних університетів» країни.
Решта – підриває довіру та нівелює цінність вищої освіти. Мононаукових університетів стає все більше. Мало того, що комерційні ВНЗ ростуть мов гриби після дощу, так і при державних закладах створюються різноманітні «ТОВи».
Цікаво буде послухати на якій-небудь науковій конференції доповідь доктора, скажімо, технічних наук товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародна технічна академія» Василя Пупкіна (з етичних міркувань ім’я та назву вигадано).
Така розгалужена пропозиція пояснюється тим, що останнім часом ледве не кожен прагне здобути вищу освіту. І це не є досягненням високої планки освіченості народу. Просто модні тенденції спонукають молодь отримувати «вишку» тільки тому, що в суспільстві склалася думка, мовляв, якщо ти закінчив лише школу чи якесь ПТУ, то ніби якийсь неповноцінний. От і біжать випускники шкіл за дипломом, як посвідченням своєї адекватності та повноцінності.

Можна піти і шляхом локалізації кожного окремо взятого «інституту-університету». Втім, тоді «транспортний» залишиться поза грою, а сутність інституцій втратить сенс. Логічно було б профільні заклади залишити у статусі інститутів, а університетами називати виключно полінаукові навчальні заклади. Однак, якщо вже відбуваються подібні процеси, то слід спробувати їх привести до більш логічного стану, бо інакше, навіть ті позитивні зрушення, що можуть відбутися за таких кроків, буде втрачено. Сергій Одаренко

То я таким був)


Рекомендовать запись
Оцените пост:
Средняя оценка: 5.0 (1)

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Нет данных

Показать смайлы
 

Комментариев: 10

бабло на освіті заробляють, от фантіки, тобто назви, яскраві й вигадують...
Дякую, що оцінив. Для мене ця тема дуже важлива
Це стратегічний напрямок безпеки нації й країни. З такою освітою, яка наразі в нас є, через декілька поколінь Україну можна буде перейменовувати на Імбецилію (чим не Італія...?)
Не зрозумів паралелі)
іншим разом, зараз часу немає...
ок
Рекомендував цей запис
Рекомендував цей запис

Нраица!)

Дуже цікавий погляд на старі проблеми!

Ну-мо! Ркомендуймо запис, потім переходимо за цим посиланням та натискаємо крайню праву зірочку! Дякую)

Тема цікава - раджу пересилити відразу до серйозності та прочитати. Давно вже намагався написати щось схоже (ще в універі) - не було часу.


 
ОБОЗ.ua