Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Календар
Июнь
ПнВтСрЧтПтСбВск
      
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

serzh84odarenko

Секс с инопланетянкой

Космічний дослідник капітан 1-го рангу Ардіґос Зоренко вже збирався повертати на Землю, як раптом його увагу привернув супутник планети Ерл; чомусь вирішив навідатися на останок і туди. Зоренко мандрував космічним простором на надшвидкісному космобайці (або космомот) – космічно-транспортному засобі на одну-дві особи. Його завданням було дослідження астероїдів, планет та їх супутників на наявність корисних копалин. У разі, якщо він виявляв шукане, то повідомляв про це команді космічних шахтарів. На цьому його місія закінчувалася. Розвідування – ось його робота. Ардіґосу це подобалося. Він почував себе космічним байкером і полюбляв самотність. Його космобайк цілком задовольняв цю потребу.
 
Ерл знаходилася у малодослідженому секторі ”Б” – два парсеки у бік сузір’я малої ведмедиці. Космобайк наблизився до атмосфери супутника і почав зниження. Посадка була дивною – швидкість зорельоту не відповідала розрахунковій – незвичний супротив повітря супроводжував політ. Ардіґос не знав його складу – то була не його парафія. Його завдання – прозондувати супутник спеціальною радіохвилею без посадки на поверхню. Але знизившись до 3-х кілометрів він помітив щось схоже на рослини. Вони ніби водорості хилиталися на вітрі. Зоренко вирішив присупутникуватися. Поверхня виявилася м’якою і зореліт ледве не втягло у щось ніби болота. Втім на рівні метра занурення припинилося. Зоренко зрозумів, що атмосфера тут немов кисіль – густа й тягуча.
 
Чітко не можна було провести певну межу: чи то атмосфера схожа на Земне море, чи то супутникове море заповнювало атмосферу. Втім, розрідження у її верхніх шарах спостерігалося – спочатку її супротив був не таким великим. Ардіґос ризикнув і вийшов з космомота. Він теж погруз по пояс у чомусь схожому на іл. Але вище пояса було не краще – супротив був навіть більший ніж у воді. Пройшовши декілька кроків він намацав ногами щось більш тверде і чим далі крокував тим нижче іл діставав до нього. Врешті-решт він опинився виключно у «кисільній» атмосфері. Йти було дуже не легко. По-перше скафандр – річ не з легких, а по-друге супротив занадто гальмував рухи. Піднявшись на пагорб він зміг огледіти небокрай – ген далі праворуч обабіч яру хилиталися ті самі водорості, побачені ним ще у польоті, ліворуч гірська місцевість. Повітря хоч і було схожим на кисіль, але видимість нагадувала Земну – майже без викривлень.
 
Раптом його погляд напнувся на щось штучне – якісь споруди. За своєю формою вони явно не могли бути природними. Відстань до них була невеликою. Від космобайка він відійшов усього на кількасот метрів. Загубити його Зоренко не боявся – скафандр видавав сигнал за яким космобайк міг безпомилково долетіти на автопілоті до свого власника. Чим ближче він підходив до цих споруд тим більше хвилювався. Їх сукупність нагадувала якесь поселення. Щось між його ногами ніби гадюка прослизнуло, але що саме він побачити не встиг.
 
Коли він наблизився до поселення настільки, що можна було розгледіти в деталях усі споруди, то не втримався аби не сфотографуватися на фоні цієї знахідки. Встановив фотокамеру на височині – на камінь, виставив таймер і пішов займати позицію у кадрі. Озадки крокуючи він необачно перечепився за камінець і назнач полетів до низу. Падіння було хоч і кволим, густе повітря заважало цьому, але й висота була немалою і він вдарився головою скафандра об поверхню супутника. Надміцне скло не розбилося, але трапилася розгерметизація. Кисільне повітря почало просочуватися до середини. За хвилину воно вже заповнювало шолом на третину. Ардіґос поспіхом намагався допливти-добігти до зорельоту – в попихах забув про сигнал. Потім все ж згадавши, натиснув на виклик, почалося встановлення з’єднання. Певно кисільна атмосфера заважала швидкому налаштуванню зв’язку. Повітря супутника було прохолодним і слизьким. Проте вологості він не відчував. Зоренко почав захлинатися. Спочатку він втримував затамований подих, але потім суто інстинктивно зробив глибокий подих, відчув як густа жижа заповнює його нутрощі, кашлю не виникло. Коли він спробував видихнути – втратив свідомість.
 

Отямився він в дивному приміщенні...

Далі буде...



Рекомендовать запись
Оцените пост:

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Нет данных

Показать смайлы
 

Комментариев: 5

интригующе...
Созвездия - это проекции звёзд на земную небесную сферу. расстояния между звёздами одного созвездия могут быть очень велики, хотя земному наблюдателю кажется, что они расположены рядом, поэтому указывать расстояние от созвездия - это нонсенс.
Написано не про расстояние до созвездия,а про смещение корабля на 2 парсека в сторону созвездия. Здесь созвездие-просто надёжный ориентир,а не цель.
Судя по названию, его одиночеству грозит прийти капут.

 
ОБОЗ.ua