Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Календар
Июнь
ПнВтСрЧтПтСбВск
      
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

serzh84odarenko

В базарный Хмельницкий за шмотками

Рубрика: По-народному // 13 июля '09 в 08:58 - якщо не складно проголосуйте за посиланням)

На Хмельницькому базарі, як кажуть люди, усе в два рази дешевше, аніж у Києві. Що ж – перевіримо

Так склалося, що першого серпня автор цих рядків одружується. Щоби зекономити, вирішили закупити потрібні для весілля речі (та й на повсякдень приодягнутися)


Квитки від 9-ти до 79 грн.

Тож, уявивши себе Колумбами (тут не можу промовчати і не сказати своє глибоке «ГИ» з приводу «word», який експертно переназвав нас з гордівливого звання-порівняння «Колумб» на не дуже милозвучну «клумбу»:-) та Амерігами, які так само відкривали торгові шляхи, ми почали «прокладати» свій, для нас новий – «Київ-Хмельницький». І почали, звісно з вокзалу. Втім, недалекоглядно було приїжджати за квитками у день виїзду – таких «Віспучів», як ми, виявилося чимало і квитків у наявності не знайшлося. Потикавшись-помикавшись, дізналися про маршрутку, що також відправляється з вокзалу до міста призначення. Їхати хоч на дві години менше, але проїзд коштує -70 грн. тож зявився для нас, не обізнаних у цій сфері, виник ризик не окупити вартість поїздки. Тому повернулися назад до вокзальних кас та придбали квитки на тиждень вперед. Навіть за такого розкладу місць ні у плацкарті, ні у купе (58 грн. та 79 грн. відповідно) не виявилося. Лишалися тільки білети на електричку підвищеного комфорту: за 9 грн. студентський та 18 грн. «повний». Про цей «підвищений» комфорт читайте далі.

Коли купували квитки у зворотній бік, то вагалися який час обрати аби встигнути скупитися: о півдні чи ближче до 5-ої вечора. Касирка почувши, як ми радимося запитала чи не на базар ми зібралися, а почувши стверджувальну відповідь експертно заявила – купуйте на 12 – шість годин «базарингу» вистачить «з головою».

Дісталися нам квитки до вагону другого класу у той бік та третього у зворотному напрямку. Туди відправлення о 22.30, прибуття о 4.30; назад о 12.20 и в 18.45 у Києві.

Туалет і морозиво за однією ціною

На вокзал прибули завчасно – о 23-й годині. Дещо були шоковані новою вартістю входу до звичайного вокзального туалету – 2,50 грн. (!) Навіть якщо «макдональдсівці» знехтують постановою КМДА, що зобов’язує подібні заклади безперешкодно пропускати усіх бажаючих до туалету, то все рівно буде дешевше відвідати той самий «McDonald’s», що розташований за хвилину повільної ходи від нього, та придбати морозиво ріжок. Таким чином ви насолодитеся морозивом та задовольните свою природну потребу за ті самі гроші.



Платформа 9/5

За 10 хв. почали просуватися до електрички. Орієнтувалися за інформацією поданою на табло: «Київ-Хмельницький – 23 платформа». Втім пройшовши увесь підземний перехід такої не знайшли – останньою виявилася 14-та. Панічно почали жартувати, мовляв, можливо 23 платформа як «Гаррі Поттері» славнозвісна «платформа 9/5», вхід на яку знаходиться прямісінько в глухій цегляній стіні. Запитавши у працівників вокзалу зрозуміли, що посадка на електрички відбувається на приміських платформах. Туди і рушили.

З острахом пред’являли квиток придбаний за студентським, строк дії якого скінчився за три дні до цього. Вже було збиралися домовлятися з провідником про доплату, але той нічого не сказавши пропустив нас.


Специфіка вітчизняного комфорту на залізниці

Гадалося, справа молода – будемо згадувати, як за весільною сукнею всю ніч в електричці тряслися. Так, згадувати ми це будемо довго На справі виявилося, що другий клас виражається у наявності м’яких крісел та телевізора. Втім, крісла ці розташовані настільки вертикально, що сидіти в них менш зручно, аніж на «богданчикових» сидіннях. Телевізор звісно вимкнений, а проміжок між вікнами припадає саме не рівень зору пасажира. Залізна дорога вирішила не економити на електричці з комфортом і увімкнула усі лампи. За правилами їх не вимикають навіть уночі, тому в нічній поїздці задрімати вдається складно. До того ж, на шляху електропотяга багацько зупинок, про які гучно оголошують. Але більше всього обурило-здивувало-розсмішило те, що кожні пів години хоч об 11-й, хоч о 2-й чи третій годині ночі пасажирів через гучномовець запрошують до вагону кафе-бару, де вони можуть насолодитися холодним свіжим пивом та різними закусками. І це при тому, що знаходитися у потязі у стані алкогольного сп’яніння суворо заборонено. Багатьом людям не залишалося нічого іншого, як скористатися цією пропозицією, адже інакше можна зійти з розуму.

Вже за дві години поїздки спина оніміла, а ноги затекли. Втім за три години до прибуття у вагоні з’явилися вільні м’ясці. Тому можна було прилягти на двох, а кому пощастило, на трьох сидіннях. Так напівдрімаючи щоразу просинаючись від пасажирів, які постійно вешталися проходом, та запрошень гучномовця, сонні та розбиті о 4:30 прибули до Хмельницького. Туалетне питання у цьому місті більш демократичне – у платному його платному варіанті за 1,50 грн. висить об’ява про те, як пройти до безкоштовного клозету. Втім у такій пропозиції є велика доля лукавості, адже як свідчить досвід пасажирів, що обрали таку альтернативу, туалет той є нічим іншим як газовою камерою, куди без протигазу заходити протипоказано.

Задля бадьорості придбали каву. Між іншим розговорилися з продавщицею, яка розповіла що ринок починає працювати з пів на шостої, купувати слід заглибившись у торгівельні ряди – на початку базару ціни аналогічні київським. Розповіла також про «золоту алею» – місце з найнижчими цінами та попередила про крадіїв.

На виході з вокзалу нас зустрів суворий Хмельницький у бронзі. Перетнувши площу ми вийшли до маршрутних автобусів, і вже о 5.30 нас привезлина базар. Разом з нами групи людей – торгаші.

«Золота алея» з канавою

Одразу по зануренні у ринкові алеї ми потрапили до весільних рядів, що рясно майоріли весільними сукнями. Проте попереджені про ціни на початку ринку вирушили шукати заповітну «золоту алею». Коли питали торгашів, то у відповідь отримували ґрунтовний опис шляху до місця призначення. Під час озвучення назви алеї відчували себе ніби якимись конспіраторами, що обмінюються з таємними агентами секретним паролем.

Чомусь цінового удару в сенсі враження від дешевизни ми на собі особливо не відчули. Звісно ціни помітно нижчі, аніж у Києві, але тут вони сприймаються доволі солідними, а іноді просто адекватними. Мабуть наша свідомість не звикла до «рідних» київських «захмарних» цін. Та й той факт, що обновлення гардеробу востаннє було ще задовго до кризи теж немало впливає на цінове сприйняття.

За пів години ми все ж вийшли до тієї алеї – широкий рівчак завглибшки метра зо два був наповнений водою і розділяв алею навпіл. Але розчарувалися – ціни виявилися навіть вищими, аніж у рядах, які ми встигнули оглянути, мабуть тітонька з вокзалу має знайомого продавця на цьому базарі і перенаправляє приїжджих до нього.

Загалом ринок потрібно вивчати, адже ціни скрізь різні, немає чіткого цінового зонування –сусідні «точки» можуть разюче відрізнятися – тому слід прискіпливо обирати і не «прикипати» до першого, що трапиться на очі. Пошукайте більш ретельно і ви знайдете дешевше.


Широкий рівчак завглибшки метра зо два був наповнений водою і розділяв алею навпіл 
Широкий рівчак завглибшки метра зо два був наповнений водою і розділяв алею навпіл



Сорочки від 50 грн., сарафани по 60 грн.

На ринку відчуваєш усю глибину ґендерної дискримінації – жіночі товари суттєво дешевші чоловічих. Чим це викликано невідомо, але на відміну від сорочок, ціни на які стартують від 50 гривень, отні гривень, сарафани пристойної якості та фасону можна придбати за 60 грн. (!) Купили два! Навіть за такої ціни вдалося виторгувати 5 грн. – на більше наглості не вистачило.

Не забули і костюм нареченому – світло-сірий під колір очей купили за 630 грн. Окрім того вельветовий піджак за 440 грн. (дуже вже він до душі припав), теніску за 70 грн., в’язану футболку за 43 грн.

Взуття у Хмельницькому коштує так само як у київських магазинах про які «треба знати». Себто в столиці на базарі чи то в магазина туфлі стартують від 350 грн., але економні люди знають місця, де їх можна придбати і по 180-250 грн. за шкіру. Але на відміну від «стольноградських» цін «хмільні» є ледве не максимальними, 350 грн. – дах.


Базар для наречених

Нарешті дісталися до весільних рядів. Звідусіль нас закликають завітати. Слід зазначити, що саме тут, на базарі, наречена усвідомила найбільший тягар сімейного життя – вибір весільної сукні. Адже немає нічого більш страждального, аніж захоплюючись кожним другим – а це дозволяли робити і ціни, що стартували від 600 грн. за вбрання – піддаватися сумнівам. Спочатку – себто практично все дівоче життя, вона хотіла собі сукню «рибку». Але наречений бачив майбутню дружину виключно королевою з пишним туалетом. Тому обрали середній варіант: занижена талія и пишне від стегна. Це була найперша весільна сукня у житті нареченої, яке вона приміряла і його ж і купила. Для порівняння начепила на себе пару гламурно-блискучих стразових «одягань» та впевнилася, шо ця ніжна з а-ля перлинами сукня – ідеальний варіант. Коштувало вона 1400 грн. Для Києва – це ДУЖЕ дешево. Але знання того, що тут можна придбати і за 600, не давали її совісті вести себе спокійно. Загалом «тренінг» «ну хіба я не заслужила?» і безмовне схвалення майбутнього чоловіка зробили свою справу. П’ять хвилин потріпавши продавщиці нерви торгами, ми купили його плюс під спідничник, фату, прикрасу на голову, рукавчики і кольє с сережками за 2100 грн., виторгували 200 грн. Окремо купили стрічки свідкам по 15 за пару, бутон’єрки 4 шт. за 50 грн.

Потім ми взагалі перестали метикувати, бо втома за тиждень та безсонна ніч в електричці вирвалася з-під ковдри радісних емоцій. Шлях назад до вокзалу проходив в запам’ятстві, бо з одного боку – додому, з іншого – знову 6,5 годин в електричці… До того ж за 30 метрів до вагону у нареченої порвався босоніжок, але вона мужньо доплела ноги до сидіння. На зворотному шляху ми і спали, і читали, і кросворди розгадували, і фотографувалися, і у вікно дивилися, і на телефоні гралися, але все рівно – як довго тривав цей шлях.


Висновок

Поїхати раз на рік, а може і два, до Хмельницького скупитися варто, але: треба довго ходити і шукати низькі ціни, адже так званий старий ринок – дорогий - і новий – дешевий виявилися практично змішаними (чи ми не там шукали?) А найголовніше - треба за місяць купувати квитки на поїзд, і не поскупитися на постіль, бо спина має усі шанси надовго залишитися у формі твердого сидіння електрички.
Та попри все, у нареченої в шафі урочисто лежить запакована в пакет найгарніша весільна сукня, а в голові щире жіноче щастя!

P.S. Про антикризове весілля читайте у серпневій статті в «по-народному»!




З тютюном і алкоголем у Хмельницькому суворо:


Рекомендовать запись
Оцените пост:
Средняя оценка: 5.0 (4)

Откуда приходят на эту запись за последний месяц   1 день 10 дней 30 дней

Нет данных

Показать смайлы
 

Комментариев: 55

Рекомендував цей запис
Вельми панеже)
ноги зомліли >>> Це як? Втратили свідомість? Ноги затерпнути можуть, затекти
Бугага)))))))))))) Тобі треба вишукувати кіноляпи (зара дивлюся про це програму:)
Виправив)
Молодцы:)
Пасиб)
Рекомендовал эту запись
Дякую
Рекомендував цей запис

Здорово!

Раз на рік варто з"їздити
Это вы еще в Одесе на 7 километре небыли! Но как бы там не было самое главное как ты сам написал "щире жіноче щастя!". а вам никто не говорил, что жених до свадьбы не должен видеть свадебного платья невесты?
А что на 7-м километре? Еще дешевле? Кожаные туфли гривен за 70 можно купить? Или не целофановую футболку за десятку. Такие цены в моем понятии доступны, а Хмельницкий не очень впечатлил - дешевле, но не очень.
Если чесно была там уже давненько и точные цены сказать не могу, но знаю на все 100, что процентов 80, а то и больше того, что продается на рынках Киева привезено от туда. Разницу цен можешь представить себе сам. Но там проблема в том, что рынок оптовый, но есть дни когда продают в розницу.
А на западе некоторые женихи сами покупают и присылают платье невесте. По крайней мере так в Голивудских фильмах.
Ну мы не в Голивуде))) а вот то что здесь у нас это считается плохой приметой это да!
А мне вот наоборот именно этот момент вашей истории понравился больше всего! Я сама, если делать свадьбу, то выбирать платьице хочу с женихом. Ведь главное, чтоб принцесса понравилась ему:) (ну, это мое субьективное мнение)
Привіт! Слідуючий раз надумаєте їхати, напишіть! Влаштуємо шоппінг по гарячому (місця, як кажуть треба знати, дні і години) та й з комфортом! Новий і старий ринок - дійсно дорогі, та частіше речі з нашого оптового базару. До речі рядом з платним туалетом, є досить пристойний, чистий - безкоштовний! Молодці, що наважилися на екскурсію нашим містом! Завжди щиро раді бачити в Хмельницькому!
Дуже дякую за відгук! Наступного разу обов'язково проконсультуємося - так навпомацки складно скупитися вигідно
Гостинно просимо! Завжди раді допомогти!
Рекомендовал эту запись
Пасибо!
зашибись описание.жаль,фоток почти нету...буду ждать про свадьбу...
Обязательно!
Рекомендовал эту запись
Пасиб!
Рекомендував цей запис
Дякую)
Рекомендовал эту запись
9 грн. квиток??? ого!
За студентським!
все одно нормальна ціна, я отсаннім часом на маршрутці в київ їздив(60 грн. в одну сторону)
Помню,когда я еще жила на Западной Украине,то ездила в Хмельницкий за зимними сапогами.Все потому,что в маленьком городке выбор приличной обуви очень маленький и цены в три дорого.Купили и сапоги мне тогда,и тапочки,и ковер домой купили...и еще что-то,уже и не помню.Давно это было:)
Оно-то дешевле там, но не намного. Свадебное платье нам сэкономило 600 грн. Там - 1400, в Киеве такое же за 2000. Разница большая, но не огромная.
Я один раз їхав з Луцька в Київ електричкою. Ну його в сраку. Краще переплачу в декілька раз більше, аніж буду так мучитися в дорозі.
Це точно!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! +100
хааахахаха, тепер ясно
шо ясно?)
Рекомендовал эту запись
Дякую!

 
ОБОЗ.ua