Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Про робочі будні, зарплатню


  • 05 травень 2008 at 9:40 PM

 
 
Сьогодні перший, після череди травневих свят, робочий день. Було неймовірно тяжко прокидатися з незвички. Два роки поспіль щодня прокидаюся о 6й. І лише новорічні та травневі свята для мене є відрадою. Ще ні разу в житті у мене не було відпустки. Неймовірно хочеться відпочити. І місяця навіть буде в обмаль :-( Проте відпустка обіцяє бути напруженою. Я вже не можу так жити – працюю майже задарма, людиною себе не відчуваю, дійшло до того, що сумма грошей, що для життя однієї людини на місяць не вистачить для мене є велетенською. Я не можу собі дозволити елементарних речей. Тепер у мене дві суперечки в мені – з одного боку, хочеться отримати категорію інженера, з іншого – хочу не померти з голоду. Виникає запитання: чи варта та категорія таких мук і страждань? Та й навіть якщо моя зарплатня підвищиться, то складатиме вона стільки грошей, за які найдебільніші мої однокласники зроду віку не погодяться працювати. Виникає запитання: якщо я такий розумний, то чому такий бідний? Нещодавно переглядав сайт укрджьоб. Що я можу сказати? – таких грошей які отримую я на фірмах вже не платять навіть прибиральникам. Ставлю перед собою питання ребром: якщо я потрібен на своїй роботі, то нехай платять відповідні гроші, якщо ж ні, то нехай звільняють. В перспективі на цій роботі можна отримувати достатньо (на керівній посаді стільки скільки пересічний менеджер на фірмі). Проте умови ДП не дають можливості дожити до тих примарних часів. Тож якщо до осені зарплатня не підвищиться хоча б на $150-200 (що нереально) буду шукати іншу роботу. І справа не в грошах, справа в елементарному виживанні. Куди воно годиться, що я три роки тому, коли був студентом, отримував більше, аніж тепер, коли я став кваліфікованим спеціалістом?! Мені подобається моя робота, мій колектив, заради цього я готовий працювати навіть за невеликі гроші,але хоча б за такі, на які можна прожити. Мій батько – інвалід, живе на пенсію, мати отримує зовсім мізер, мені слід не жити за рахунок батьків, а допомагати їм. Аби відносно добре харчуватися необхідно 1000 грн. на місяць на чоловіка. У нашій сім’ї чотири чоловіка – це чотири тисячі гривень. Зробимо скидку на те, що все ж таки батьки щось отримують та на те, що можна вживати неякісні харчі, вийде 2-2,5 тисячі гривень на місяць лише на харчі. Я ходив недавно по базару і знаю які ціни, то ж сума навіть занижена. Виходить, що аби вийти на показник, коли люди проїдають 40% своєї зарплатні, мені потрібно отримувати 4-5 тисяч гривень.

відкоркувати
ОБОЗ.ua