Вчора (на час написання) домовився зустрітися з Капелюшкою. Після закінчення своєї роботи я поїхав на контрактову, там прогулявся хвилин з двадцять насолоджуючися місцевим колоритом. А ще у метро я зустрів мегацікаву картину, проте сфотографувати не встиг:-( – типово бомжуватого вигляду чолов’ягу, у брудному замухриженому кожусі виходив з вагону електропоїзду метрополітену. В останню мить я помітив на його голові науково шапочку – конфедератка, з кісточкою закладеною по лівий бік. Вигляд у шапочки був убогим, проте додавав йому контрастую чого колориту – бомж в науковій шапочці магістра – БОМБА! Шкода, що не встиг зафіксувати на фотик. Також окремо написав про це пост.

Сів на 219 маршрутку і поїхав на вул. Фрунзе. Капелюшка на час мого прибуття була дуже зайнята і глибоко занурена в проблему своєї статті до рубрики “Людина дня”. Проблема полягала в тім, що стаття вже була готовою, до часу здачі номеру в друк залишалися лічені хвилини, а героїня статті відмовлялася надати своє фото. Писати про нову людину вже не було часу, тож пішли в ва-банк – Шапка знайшла у однокласниках людину по всім прикметам схожу на героїню замітки і розмістила її в свій текст. На сьогоднішній день проблема а ні з боку людини, про яку було написано матеріал, а ні з боку можливої власниці фото не виникала. Або ніхто з них написаного не бачив, або фото зійшлося з дійсністю і все булу узгоджено заочно. Посидівши в редакції з годину я побачив багацько знайомих мені облич – до цього я їх бачив лише в газеті, проте тепер побачив і у житті. Зустрів також старого знайомого – Манчука Андрія:-) Він як завжди був дуже заклопотаним.

Читать дальше...

Я вже розповідав, що через занадто деталізоване тегування свого блогу я маю напрочуд різних відвідувачів. І навіть якщо людина шукала в Інеті сканер, а вийшла на мій блог, в якому про нього хоч і сказано, але він не продається, то нічого страшного в цьому немає, адже з того вийшла цікава бесіда з зам. директора крупного підприємства Києва. Також я вже розповідав як на мій блог натрапив Андрій Манчук – кращий журналіст Києва за, нехай суб’єктивною, але моєю версією. Він був у відрядженні десь у Сербії і чомусь шукав через пошуковик свої замітки в газеті – чи вийшли, але потрапив на мій блог, так як у мене розповідалося про нього – я писав про те, що мені дуже подобається формат журналістики в якому працює Андрій (як я потім довідався він його називає – соціальний журналізм від Андрія Манчука). Коли писав про велосипед, то також присвятив цьому увагу чимало в блозі, а значить і в тегах. Тоді на мене натрапив відомий у своїх колах журналіст та ”просувальник” гурту ”Мертвий півень” – Логвиненко. Він також надавав перевагу велику і їздив на роботу з Берестейської на Дружби народів.