Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Пересадили аппендицитный цветок


Если вы помните, когда я лежал в больнице после операции по удалению апендикса (сча, кста, после этого спина болит до сих пор: http://serzh84.hiblogger.net/231129.html), то Шапка подарила мне цветок - он сопровождал все мое палатное пребывание и радовал. Так вот. С ним начались проблемы и мы решили его пересадить его в более красивый и больший вазон. Об этом, собственно и пост)

Приятного просмотра!)


відкоркувати | Теревень 7

музіка : шум води  

Все будет хорошо!


Вчора (7 січня) зранку з Коханою переглянули фільм “Один удома”, потім у тепленькій водичці (за часів мера Чернівецького у нашому будинку, попри скарги у ЖЕК і на “гарячу” лінію 051, гарячої води не буває) посиділи у ванній кімнаті. Опівдні Шапці стало погано :(

Подібний стан у неї виник не вперше, тому зі швидкою не квапилися. Втім, коли біль став нестерпним, довелося викликати. Я вийшов на вулицю аби відкрити під’їзд медикам (під час ремонту я пошкодив домофон, а новий ще не встановили). Приїхали вони буквально за десять хвилин після виклику. Я зустрів їх, але моя місія була даремною – у нашому під’їзді вимкнули світло і магнітний замок на вхідних дверях під’їзду не працював. Зайшли лікарі до квартири і у потемках під мерехтіння свічки обслідували пацієнтку. Вирішили везти до лікарні. Ми були готові до такого розвитку подій і зібрали речі заздалегідь, я вдягнувся сам та допоміг Світлані і поїхали ми швидкою до лікарні. Я вже колись писав про київські автомобілі швидкої допомоги – вирізняються вони з-поміж інших своєю амортизацією, а точніше її відсутністю. Коли їдеш, то тебе здорового підкидує так, що аж “хекалку” забиває, що вже казати про хворого? Доїхали швидко. У приймальній її обслідували, потім я її провів до палати. Після цього вона пішла здавати якісь спеціальні аналізи, а я готував її ліжко та розкладав речі. У цей день нічого заспокійливого я не дізнався – лікарі нічого не знали або не казали. О пів на десяту я поїхав додому. Лежала вона у роддомі №4, що на Оболоні прямо над р. Дніпро. Хвилин з 15 блукав шукаючи потрібний мені транспорт, знайшовши швидко доїхав додому. Світло ще не було увімкнене. Зробив навпомацки бутик і тоді з’явилася електрика. Я увімкнув комп і ще трохи поспілкувався з Шапкою у асці. Уранці вперше за більше ніж місяць я прокинувся о 6-й і пішов на роботу, де перебуваю до тепер (час написання цих рядків, а не запощення). Більше аніж місяць перебував на лікарняному. Як би це сумно і жахливо не звучало, але це був найкращий місяць у моєму житті. До цього воно було таким: щоранку о 6-й прокидався, до 17:10 працював, до сьомої вовтузився у тисняві київського транспорту перебуваючи у пробках. Вдома їв, мився та лягав спати. От і все життя. А тут на тобі – операція і місяць (!) сну та відпочинку! Рай!

Тепер вже відомо, що нічого серйозного у Рябошапки не знайдено і це неймовірно радує мене. Увечері хутчіше до неї – до Шапки!
P.S. Дописую 9-го січня. Вчора ходив провідувати Світланку. Доїхав з роботи до метро Оболонь, а там пройшовся пішки хвилин з 10. Зайшов до супермаркету, де придбав для нашої пацієнтки шампунь, мило, т.п., цукор-рафінат, сік Річ апельсиновий, два види чаю: ахмад та грінфілд (грінфайлд – зелені поля). По ходу виявилося, що родом, у якому вона перебуває знаходиться зовсім поруч з будинком, де мешкає Катерина, з рестораном, де одружувалася сестра Наталки Марина, РАГС, де вона розписувалася та будинок,де ця ж Марина мешкає зі своїм чоловіком. У лікарні засидівся, виявляється, для тих, хто затримався більше, аніж дозволено вносять заборону відвідувати або плату-штраф. Ось така там корупція – навіть на рівні вахтерів. Сьогодні її ніхто не можу виписати – всі відпочивають лікарі, а тим часом в її палату підселили старих вульгарних тіток-баб, що з брутальним тоном обговорюють своїх е-рів, в деталях описують свої статеві акти, менструальний цикл і усілякі бридотні болячки. В палаті тепер перебуває п’ять чоловік. Подібні сусідки для тендітної, вихованої та порядної Шапки зовсім неприйнятні. Тепер її треба терміново виписувати. Мама у момент написання цих рядків їде до неї – спробує взяти результати усих аналізів та забрати її додому.
P.P.S. Станом на пів на восьму Шапка вже дома)))
P.Р.P.S. Мама на Різдво подарувала мені Шапку – типу гопської, така чорненька, без відвороту. Що поробиш – холод змусив – доводиться вдягати, іншої не маю (окрім коханої :). Ще важливо: під час лікарняного мій шалик залишався на роботі, а тепер він знову у мене! Це незвичайний “шарфик” – його мені зв’язала САМА ШАПКА! Щастя є і його можна навіть взяти за руку!

Завжди Ваш, Сєрж, Адіас!


відкоркувати | Теревень 41

музіка : тиша  Настрій : лікарняний    

А раптом вони трансплантологи?


Рубець після операції по видаленню апендициту потроху заживає. Але чомусь почала боліти спина. В лікарні сказали, що можливо це наслідки наркозу, мовляв, у кожного по-своєму віддається. Мама ж висловила підозру (трохи іронічну, але все ж), що можливо хірурги займаються чорною трансплантологією і, що разом з апендицитом видалили на продаж з мене якийсь орган. Не знаю що там можна було схопити в тій ділянці тіла і що пролізло б через такий отвір у мені, але сказані мамою слова лишили мене спокою. Розумію, жарт – не більше, але після цих слів я вже не можу нормально лежати – перекручуся на бік і мені все здається, що в животі у мене стало просторіше чи як… А що? Де гарантія, що під наркозом з мене не витягнуть разом з деталлю, що вийшла з ладу ще й дієву? У мене впевненості у зворотньому немає.

Кажуть, що після смерті людина стає легшою рівно на 21 грам. Що приховується під цим полегшенням? Відлітає душа? А раптом вона знаходиться в апендициті і я тепер полегшав рівно на стільки? Виходить я тепер бездушний?


відкоркувати | Теревень 22

музіка : тиша  Настрій : лікарняний    

Меня покрамсали острым режущим предметом. Фото. Не для слабонервных:-)


Сегодня второй день как я приехал из больницы. А началось все в четверг. Еще с ночи разболелся живот, думал, как всегда колики или вздутие и с утра собирался идти на работу, но вдруг меня начало тошнить, морозить, знобить и от тряски подкидывать. Думал проблююсь и все пройдет, но не вышло. Стало не по себе от своего состояния, и я решился:

- викликай швидку! – сказал я маме.
Приехали – посмотрели и забрали в больницу БМП. В то же день прооперировали. Мне было так плохо, что везли меня на каталке. Прям как в кино! Лежишь – а перед тобой лампы мелькают. Потом завезли в лифт. Когда приехали на нужный этаж, я увидел за стеклом дверей кирпичную стену.
-сразу в морг? - спросил я.
Долго лежал, дожидался врачей. Наконец-то пришли, привязали ноги, в руки вставили катетеры, анестезиолог дал подышать сладковатым газом, потолок поплыл, сознание начало проваливаться, я промямлил: “мне становится плохо…”
Затем открыл глаза, было мутно, глаза слезились, я сразу же поспешил сказать, чтобы меня не начинали резать, так как я еще не уснул, но оказалось, что операция уже позади. Во рту была трубка - резиновый мешочек до теперь дышал вместо меня. Теперь же я начал делать это самостоятельно. Глотательный рефлекс был очень неприятным – трубка не давала это сделать. Затем анестезиолог начал вытягивать трубку и на время я перестал дышать – в смысле не мог. Затем вышла скопившаяся слюна, и я вдохнул…
Шрам к моему глубокому сожалению сделали просто-таки огромный. У моей любимой он всего 2,5 см, а у меня…сами видите на фото. Условия в больнице ужасны. Особенно худо было когда я ел колбасу, а лежачий сосед по палате начал ср@ть в утку. Я чуть не проблевался. Другое дело Борис. У меня там друг лежал. Лечение (кроме лекарств) ему там обошлось в 8мь с чем-то тысяч грн., но зато отдельная шикарная палата, телек, душ, коридор, регулируемая кровать на пульте, прочее, прочее. А тут за такой бардак за все про все ушло 2000 грн. Не меньше. Это в лучшем случае, а если подсчитать, то, может, и больше. Всего 6 тыс. отделяют убожество от человеческих условий.

Теперь в пятницу пойду снимать шрамы, а в понедельник к участковому хирургу. Пусть продлит больничное. Шрам затянется, а я высплюсь:-)


відкоркувати | Теревень 41
ОБОЗ.ua