Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


музіка : тиша  Настрій : відпустковий    

В крымских кафе практикуют "конвейерное" питание


В городе Алушта рекламой на деревьях никого не удивишь, но кафе "Чебурашка" отличилось ее содержанием. На вывеске был изображен указатель в сторону кафе с надписью "Комплексное питание. Туалет".  Растолковать такой указатель можно по-разному. К примеру, предположить, что в этом заведении  предоставляется уникальная услуга – ”конвейерное питание”: поел и сразу же на месте освободил желудок для новых блюд. Или же это комплексное питание неразрывно связано с туалетом. Во всяком случае я предпочел для себя иное кафе.


відкоркувати | Теревень 14

музіка : Джем ФМ  Настрій : відпустковий    

Алушта навздогін


Пост в словах про мій відпочинок в Алушті. Фотозвіт можна переглунути тут. А декілька постів про цю подію див за недавній час у моєму блозі.

Вирушали ми з дачі. Зібрали речі (хоч це звучить голосно, адже серед речей варто виділити лише таке: тепла кофта, труси, запасна футболка; у Михайла й того менше. Заїхали на Арсенальну, там Міха зняв гроші з рахунку, після цього заїхали на Хрещатик, де я теж «обготівкувався)». Поволі дісталися вокзалу. Знайшли свій потяг, зайняли місця. У нас була плацкарта, верхні місця. Довго не сиділи, майже одразу полізли нагору. Коли проїжджали Фастів, написали Юрі Мегавольту ММСку про те, що зараз проїжджаємо його малу Батьківщину, а загалом прямуємо до моря. Потім грали в карти і вигадували поему-репортаж (в процесі монтажу, в блозі розміщу пізніше). На Сімферопольському вокзалі ми зробили спільний висновок – ”ні, це не Ріо-де-Жанейро”. Не поспішаючи надто безпосередньо до моря прогулялися пару годин столицею республіки, цікавлячись на кожному кроці: ”це раптом не центр міста?”. Привітні місцеві російською з різними акцентами вказували дорогу. Центр міста виявився невеликий за площею, і, очистивши совість парою фотографій, ми повернулися на вокзал до тролейбусних кас. Міжміським тролейбусом ми за дві години дісталися міського пляжу і приморської набережної міста Алушти. Смакуюти морську воду паралельно намагалися підтримати ненадійний зв’язок з МегаВольтом, який саме в цей час закінчував мандрівку Кримом з дружиною на власному мікроавтобусі. За деякий час ми зустрілися на набережній і пішли обідати у одну з чисельних столових. Поспілкувавшись пару годин, обзавелися зайвими речами – сумками-матрасами, які потім використовуватимемо замість житлової площі, і провели друга додому.
Взагалі море я бачив уперше за останні 17 років, бачив та пірнав до нього. Нові-забуті відчуття: солона вода (як казала моя дв. сестра у дитинстві, уперше залізши до моря, - Хто це море насолив?), та густина води, через яку відчуття під час плаву зовсім інші, аніж у річці.

Почали освоюватися. Зайшли до пляжу, день перебування на якому у подальшому нам коштував 5-ть гривень, але сьогодні ми прийши сюди після шостої, коли відвідування стає безкоштовним, і не платили; там повалялися, покупалися у пристойних умовах та... НЕ прийняли рішення жити подальші чотори дні саме тут. Надалі ми постійно переживали синусоїду температур – холод уночі, що сприяв вранішньому досипанню (хоча в середньому ми понасипали навряд хоча б на 4 години на добу) та лазнева спека опівдні. Перейшли ми на разове харчування у столових. Остання ніч відзначилась кришуванням, яке нам ненав’язливо організував охоронець пляжу, за 20 грн. провівши інструктаж і принісши ковдру в оренду. Останній день відзначився нетерпінням – за тих умов відпочинку, нам вистачило двох днів, щоб море почало набридати і закортілося додому. Сувенірний базарчик, тролейбус, платформа вокзалу з польською говіркою пасажирів потягу Сімферополь-Варшава, дід з онуком вправляються у географії Росії і України (як на мене - незадовільно) і о сьомій ранку ми вже в Києві. Більш детальну інфо можна отримати переглянувши фотозвіти за цю поїздку. Ось так – коротко та лаконічно.


відкоркувати | Теревень 11

музіка : тиша  Настрій : дачний    

Банна порнографія (насправді там нічого такого нема:)


Про свій відпочинок на дачі напишу пізніше - цей пост вже набраний, але на ноуті, коли друг буде при інеті, то надішле мені його.

Найбільш приємне з дачного набору відпочинку це баня чи сауна. Заходимо в сауну, а коли бажаємо долучитися до бані, то просто ллємо воду на каміння - сауна миттєво перетворюється на баню:-)

Зробили декілька фото заради приколу. Попередження: фото можуть образити ваші почуття тощо. Перехід на більшу кількість фото лише для тих, кого не лякає банний фоторепортаж:-) (жінок на фото немає - це щоб не бігли дарма за смачненьким фото:-)))

P.S. Дачні канікули 

Після повернення з моря я декілька днів адаптувався вдома. Згодом вирушив продовжувати відпочивати на дачу до друга Михайла. Окрім іншого серед подій, що трапилися за цей час слід виділити гру Динамо зі Спартаком, в якій ми перемогли знову з тим самим рахунком, що й у Москві – 4:1. Кожен гол святкували келихом кон’яку, також відмітили алкоголем загальну перемогу Динамо та вихід до Ліги та перемогу Шахтаря над загребським Динамо. Після цього влаштували баньку. У моєму житті це було вперше. До цього я ніколи не був у лазні. Відчуття цікаві. Натопили добре. Повітря розжарилося. Залізли. Спочатку було неймовірно спекотно. Перший раз виліз через невеликий інтервал часу перебування у ній. Але потім поволі звик. По мірі адаптації ми посилювали температуру та вологість – лили воду на каміння. Коли пар здіймався догори, то доводилося одразу зіскочувати на нижню полицю – вологе повітря немов окріп. І так чередували разів зо п”ять – розжарене вологе повітря, а потім різко до холодного душу. Коли виходили на вулицю, то з нас шла густа пара. Тож отримав велике задоволення від дачі. Єдине чого невистачало, то це дівчат:-)
Окрім іншого грали у настільний футбол, перечитували старі журнали та книги, обговорювали різні речі.

відкоркувати | Теревень 20

музіка : тиша  Настрій : відпустковий    

Ми їдемо на дачу...


На морі побував, а відпустки ще два тижні. Гроші варто приберегти на життя, тому гарний відпочинок не планую. Їду на дачу (Київ). Ненадовго. Там буду пити, грати в карти, дивитися телевізор, спати, а потім мо' кудись на велику чкурну.

Бувайте, до зустрічі! АДІАС!


відкоркувати | Теревень 5

музіка : прибій моря  Настрій : відпустковий    

Мисливці за Сонцем. Фотозвіт


Фото з серії "Мій відпочинок в Алушті-2008". Решту фоток з цієї серії ви можете переглянути тут.

(П.С. Серед мейнстріму фоток теми затесалися фото місяця й просто сонячні фотографії, сподіваюся, ви вирізните серед них саме тематичні) ;-)

Приємного перегляду!


відкоркувати | Теревень 43

музіка : тиша  Настрій : відпустковий    

Мисливці за Сонцем. Фотозвіт


Фото з серії Мій відпочинок в Алушті-2008. Решту фоток з цієї серії ви можете переглянути тут.

(П.С. Серед мейнстріму фоток теми затесалися фото місяці й просто сонячні фотографії, сподіваюся, ви вирізните серед них саме тематичні).

Приємного перегляду!

(42 фото)


відкоркувати | Теревень 3

музіка : Джем ФМ  Настрій : відпустковий    

Відпочинок на морі: Алушта-2008. Фотозвіт


17-22.08.08. Я на морі вперше за останні 17 років. Алушта-2008. Опис подій читайте дещо пізніше, коли розгребусь з деякими справами, а поки що пропоную ФОТОЗВІТ мого відпочинку.

(133 фото), більш детальний опис фоток (коментарі), а також більше фоток загалом дивіться тут.

Охотники за СОЛНЦЕМ


відкоркувати | Теревень 10

музіка : звуки різака  Настрій : Сумний    

Про моє теперішнє. Для загалу нецікаво.


Так довго чекав на літо і ось воно настало. На вулиці спека, смалить безжалісне сонце. У мене нарешті така довгоочікувана відпустка. Вперше за два роки. Але усе якось не так. І я знаю, що саме. Я самотній. Ще рік тому планував, що це літо проведу на повну, настало літо 2008, а я так і не встиг виправити особисте життя. Це літо пройшло так само як і минуле. Я - Один. Вєталь відпочивав з дружиною у якомусь забитому українському містечку. На питання ”Чому саме там?” відповідає: ”Тому що нам так захотілося”. Льоха з Натою спочатку відпочили у Комсомольську – малій Батьківщині Киви. Тепер трохи попрацюють і знову відпочивати. Інна з Вовою їде в Чорногір’я. Перед цим планує провести візит в Запоріжжя – там кузина та тітка. І мені пропонують. Я сумніваюся чи варто, адже там нічого цікавого окрім ГЕС немає… Так казала кузина. Я з Міхою відпочив три дні на острові біля мосту Патона – в республіці Патонія. Набридає швидко. Його батьки планують 16-го до Турції, Михайло, звісно ж, не їде. Наїздився за своє життя – набридло. В планах маємо тур до Криму, Львову та на великах до Фастова. Все добре, але удвох не дуже то й весело, а компанію не зібрати – всі по парам. Ну то й грець з ним. Тепер на сто відсотків зобов’язуюся перед собою до наступного літа влаштувати своє особисте життя. Добре хоч Михайло є – завжди виручає. Друзі завжди найкращі, добре що вони є.

Далі читайте про мій відпочинок на Дніпрі, а також фотозвіт!


відкоркувати | Теревень 5
ОБОЗ.ua