Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


музіка : Джем ФМ  Настрій : відмінний    

Валентинов квест


Сегодня утром началось все с приятного!
Затем Шапка подарила мне маленький клочек бумажки. На нем было написана фраза, следуя которой я должен был найти следующую подсказку. Так бродя по квартире от цветка и зубной щетки до перчаток и части гардероба Шапочки я дошел до финала. В конце мне предоставилась коллекция фантов со списком желаний-приказов. То есть все то, что там было написано Она должна была безоговорочно выполнить тот час же - когда я предъявлю желаемый фант. Среди желаний было такое как массаж, почесать спинку, массаж ног, сделать чай, ну,  и так и далее)...
После этого по очередному указанию я нашел коробку с очень красивой чашкой и блюдцем - мой "Валентинов" подарок. Но это было еще не все. В коробке помимо гарнитура был кроссворд. Мне нужно было его разгадать. В нем Светочка задала вопросы из истории нашего знакомства и совместной жизни. За каждый не отгаданный вопрос она вытягивал у меня фанту - то есть лишала меня одного из желаний. В итоге она вытащила у меня большую половину желаний и что самое обидное - самых "вкусных") (Не знала она, что и без этих листиков при моем желании я смогу убедить ее в том, чтобы она мне сделала то или иное записанное там и без "фантика")))          После этого я преподнес Шапочке серебрянный браслетик. К счастью по размеру подошел. Утро выдались и мы плавно перенесли его в день, в котором просмотрели несколько занимательных фильмов. Сейчас продолжаем наслаждаться друг другом и готовим пиццу. Посему прийдется мне вас покинуть и поспешить на помощь любимой Шапке!



Всегда Ваш, Серж! Адиас!


відкоркувати | Теревень 13

музіка : Мишка, Мишка, где твоя улыбка полная задора и огня?..  Настрій : відмінний    

Докотився до театрала


Щось останнім часом я зачастив до театру. Так ненароком можна перетворитися на театрала. Не знаю чому, але у мене це слово асоціюється з чимось не дуже милозвучним. Для того аби ним стати не так вже багацько умов потрібно: час, гроші, супутника. Щодо останнього пункту, то це виключно індивідуально. Просто я не можу відвідувати будь-які заходи на самоті. Мабуть, я не самодостатній, мені потрібна компанія, хоч і невелика. Від телевізору я вже давно відвик – Інтернет замінив мені все. Але ж я розумію, що це не вихід. Я інколи ходжу до кінотеатру. Але якщо потрапити на дійсно якісну виставу у театрі, то навіть мегабюджетний блокбакстер не зрівняється за якістю та враженнями з нею. Особливо коли зал невеличкий і актори ходять поруч з вами. Це зовсім інші відчуття.

Не минуло й місяця як я з коханою відвідав виставу у Лесі Українки “Ромео & Джульетта” і ось позавчора сходили на “Валентинов день”. Дещо драматична, але колись вона менінеймовірноподобалася. Так було. Але цього разу я не відчув мейнстріму. Вистава пройшла повз мене. Мабуть, це пов'язане з тим, що я занадто щаслива людина для такого сюжету, а на той час коли я був у захваті від вистави, то був нещасним. А саме у такому стані вона сприймається як було задумано, виникають саме ті думки, які передають герої вистави. А які у мене можуть бути думки подібного роду, коли я маю суперове особисте життя? Мені похмурі думки й переживання на поприщі приватного життя чужі. Я – щаслива Людина. Тож, на жаль чи на щастя драматичні сюжети проходять повз моє світосприяняття і співпереживання.

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 15

музіка : Радіо енерджі - гальмо шоу - квест  Настрій : замерзлий    

Пости: Post Scriptum & other або Експерес-надолуження


Оригінал посту знаходиться - Спробую заповнити пробіли днів минулих, себто напишу про те, що було і про що я поверхово писав, але… не те щоб більш детально, а просто згадаю те, чого тоді не виклав у постах. Тож, пригадайте той пост, коли я їздив на ідентифікацію на митницю, що на столичному шосе. Тоді з боку фірми-замовника був найнятий нею митний брокер. Я тоді довго чекав, доки вони владнають усі справи з митницею і я зможу провести відбір продукції для її подальшої сертифікації сертифікації. Довго це аж чотири (!!!) години! Звісно ця ідентифікація позбавила мене обіду так я виїхав ще пізнього ранку, а на робуту навіть не встиг – одразу поїхав додому. Тож задля заморення голоду й цікавості стосовно харчів на митниці я вирішив поїсти в місцевій столовій-кафе. Здається я раніше писав про все в деталях стосовно цього тож додам лише фото: Це я сиджу і граюся на побілці в черв’ячків: Та годую своэ каченя: Це, власне стіл за яким я їв – так він такий брудний – я про це писав раніше. Вид на кафе з іншого боку А це я вже в машині Про цей день всі прогалини усунув. Здається… Перейду до іншого. Вже не пам’ятаю який саме був день, але на тому тижні, у день коли я ходив до театру я придбав ось ці туфлі – Довелося їх придбати не в сезон, так як старі набули зовсім не носибельного вигляду, а до костюму мої боти Зовсім не підходили. Увечері цього ж дня я ходив до театру російської драми і комедії ім. Лесі Українки на виставу “Валєнтінов дєнь”. (на фото усе, що пов’язано з виставою і тим, що було на шляху до нього) Як я раніше вже писав, на цю виставу я вже ходив влітку, коли намагався помиритися з Наталкою, другий екземпляр квитка я залишив їй на вахті. Але вона не прийшла… і я всю виставу сидів на самоті… Сумно, але то був мій вибір, вистава теж трохи сумна, але цікава і варта уваги. Сюжет вистави місцями був в тему того, що я намагався за допомогою нього зробити влітку. Усі мої тодішні вчинки дехто назвав “самолюбованием”. Я з цим не погоджуюся, але бачу, що дає привід так думати. Мабуть я все ж не правильно діяв. Але інших методів я не знаю і не вмію. Я дійсно хотів її повернути, але не знав як. І моя безнадія і її слова про те, що вона мене не кохає опускали руки. Ще більше мене обезсилили слова Нати стосовно того як я намагаюся з нею помиритися – хлюпік. Так, я не зміг гідно її залишити, але я був у апатії. Знаю, цього більше не повториться. Такого в моєму житті більше не буде. Не тому, що нічого не повторюється і що до однієї річки два рази не увійдеш (натяк на те, що вона тече і коли входиш знову, то вона вже інша. Безнадія, апатія. Так, вона намагалася мене покохати. Швидше за все саме так. Але я, мабуть, настільки погана людина, що навіть доклавши неймовірних зусиль вона не змогла цього зробити. Не змогла. Вона не при чому. У всьому винен я і те, яка я людина. Але людину в такому віці не перевиховаєш і я завжди буду таким яким я є. Про це я на початку літа говорив з двоюрідною сестрою Лесею і це аудіо запис я виклав на свої сторінці в Інтернеті http://hilaryduff.infostore.org/info/4006562?refer=3490743&rs=2 А ця фотка мені дуже подобається: Багацько чого я не зазначив у ЖЖ за минулі тижні. Тож експрес-надолуження: Ця фотка зроблена тоді, коли я їздив на ідентифікацію до Білої Церкви: Так я виглядаю зверху вниз моїми очима у маршрутці: Мабуть, постійні допитувачі (таких немає:-) пам’ятають, як я їздив на цю митницю: Тоді ще начальник відділу від замовника розповів мені про те, що розійшовся з дружиною, речі свої мав на задньому сидінні і збирався жити тимчасово у друзів, так як полаявся з батьками. Тож на цьому тижні я знову з ним їздив на ідентифікацію. З батьками він помирився, але все одно збирається знімати квартиру. Дружина (колишня) збирається переїжджати до своїх батьків з його квартири (він не гнав її – це її рішення), то можливо йому стане де жити. Ось фото, що я зробив знову перебуваючи на цій же таможні: А це як я їхав туди: Как-то утром идя на работу и покупая себе вкусняшки я увидел такую картину, которая мне очень понравилась:) А в п’ятницю мені в листі пришла куча рекламного хламу від банку Правекс з пластиковою карткою Універсал Поважаю Ющенка. Біля його секретаріату вже давно жевріє дух Різдва, коли прогулювався там, то відчув дійсно різдвяний настрій: Я, здається вже писав про той день, коли вранці через автокатастрофу на Московському на роботу дібрався о 10й на одинадцяту, а увечері через пробки з 5тої їхав додому до початку на 9ту Триклятий Московський: Моє робоче місце: Якось я обідав ананасиком:-) Це здоров’я моїх легень і серця: А ось такий оригінальний подарунок нам подарувала компанія Бош (фірмові цукерки БОШ:-) Вчора, себто у п’ятницю, я гуляв у тому числі і в околицях бізнес-центру Парус: Також на Мєчнікова у вітрині салону Лексус побачив такий гарний диск: Очікуючи Марину я гуляв околицями вищезгаданого Парусу, пив пиво з таранькою, годував кота нею ж, але злякавшися спалаху кіт накивав п’ятами: - не став героєм мого посту. Папарацци Сєрж спіймав діда (Шалєвого - знову повернувся на роботу до нашого органу з сертифікації на чотири місяці) у цікавій справі:-) Для разнообразия моя Ника завывает: Ось таким я сьогодны займався увесь вечір – розміщував цей пост: Чи не використати мені цей файний пінчер за аватарчик?:-) Цікаві роздуми: Хотіли б собі таку футболку? Я як член ЖЖ так:-) Я – людина 2006го року, тоді за рейтингом якогось мегапрестижного журналу визнали людиною року усих людей, що користуються нетом. Файні фото: підробки та мімікрія Дуже файна тваринка: Цікаві фото: Мрак: Під кригою: Прэвэд! А шукав пока (хочу спати вже) Завітайте на цей сайт (джерело деяких розміщених у цьому пості фоток – тих що ви бачили трохи вище рядків, що зараз читаєте. Інші - мої) - http://www.fotokritik.ru/photos/38 Удел женщины (бугага!!!!!:-)))))))))) Місцезнаходження: Київ

відкоркувати | Теревень 12
ОБОЗ.ua