Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Лукострільні вихідні


Цей пост виходить  із запізненням у тиждень - немає можливості запостити.

У зв’язку з тим, що вчора у мене не було інету – роботи на лінії, я минулий пост розміщую сьогодні разом з цим.
Роблю традицією починати свій запис у блозі з брутальних згадок тих, хто «пасе» мій щоденник. Ті про кого я – розуміють, що я до них звертаються, тож маю можливість вам нагадати про вашу розумову відсталість. Решті читачам свого блогу посилаю велетенський привіт і запрошення приєднатися до глумління над людьми з моєї роботи, які щодня моніторять мої записи на хайвеї з намірами відкопати хоча б якусь згадку про місце моєї роботи чи ще про щось – аби зробити мені погано. Давайте їх звати «імпотентами з держпідприємства соціального супергероя» (уточнювати якого саме підприємства – не будемо).
Тільки-но хотів писати про те, що сьогодні їду на шашлики, як прийшов відбій – не всі карти зійшлися і доведеться відкласти цей смачнючий захід(

відкоркувати | Теревень 13

Железные кони рвутся под стены мэрии


Прошу всех, кому интересна велотема зайти по ЭТОЙ ссылке и проголосовать за нижеподанную статью. Огромное Вам спасибо, братья и сестры-соблоггеры!

В 2008 г. мэр пообещал до конца года построить в Киеве 6 км велодорожек. Сейчас 2009 год – где они?

Леонид Черновецкий вышел к митингующим и похвалил их за ведение здорового образа жизни. На вопрос, ездит ли сам на велосипеде, сказал: ”В молодости увлекался, но сейчас времени нет, а вот вы молодцы”.Социальный велосипедизм или ”Даешь велореволюцию!”

Велосипедисты гибли всегда. Они – самые незащищенные участники дорожного движения. Прошлым летом информационное пространство сотрясали сообщения о всевозможных акциях в поддержку велобайкеров. ”Велонаездники” требовали от киевских властей создания велодорожек и защиты своих прав на законодательном уровне. От ГАИ – прекратить покровительство денежным и влиятельным водителям, которые совсем не считаются с велосипедистами, а в случае наезда, скрываются, как ни в чем не бывало. Во время митингов устраивались театрализованные шоу, где велосипедисты изображали погибших коллег по транспорту, рисуя контуры их тел на дороге. Проводилось пикетирование КМДА. Но все напрасно. Власть в очередной раз отделалось обещаниями создать велодорожки на существующих дорогах, а также в дальнейшем при проектировании новых, учитывать интересы велосипедистов. Можно было бы сказать ”поживем - увидим”, но стоит лишь немного порыться в архивах и удастся ”откопать” не одно такое обещание, которое и не думают исполнять. Тем более выборы, которые часто являются единственным стимулом власть имущих к работе, не скоро, посему и причин для ”задабривания” потенциальных избирателей нет.


Велосипедисты изображают погибших коллег по транспорту, рисуя контуры их тел на дорогеГолландец: ”Если бы на моей Родине прошла такая акция, то велодорожки построили бы еще вчера!”

В ходе прошлогодних ”велонаездов” у мэра все же было выбито подписание указа о строительстве велодорожек. Советник градоначальника Казбек Бектурсунов, опасаясь блокады въезда во двор здания, где находится канал ”Киев” - на котором в тот день должен был присутствовать Леонид Михайлович- вынес оригинал указа с рядом подписей, в том числе и Черновецкого. В документе было сказано, что до конца 2008 года будет построено шесть километров дорожек. Сейчас - март 2009, но, как видим, ”воз и ныне там”.
Присутствовавший на ”велонаезде” гость из Голландии – самой ”велосипедированной” страны в мире - после увиденного сказал: ”…Если бы на моей Родине прошла такая акция, то велодорожки были бы построены еще вчера!...” В нашей же стране обещанного три года ждут, ну или четыре-пять - аккурат под выборы. В лучшем случае.


Советник Л. Черновецкого Казбек вышел к велосипедистам, блокирующим въезд мэру на канал ”Киев”, и матами пытался их разогнать. Это ему не удалось до тех пор, пока пикетчики не увидели указ с подписями на строительство велодорожекРисовать – не строить

Кстати, слово ”строить” в отношении создания велодорожек на уже существующих дорогах не корректно. Скорее нужно употребить слово ”рисовать”. Ведь как создают такую велодорожку? На тротуаре отгораживают белой или красной линией полосу вдоль дороги, на ней рисуют знак велосипеда и на этом работы по ”строительству”, а точнее ”рисованию” велодорожки заканчиваются. Что это дает? Это закрепляет за велосипедистами на законном основании участок тротуара (иногда дороги), а, значит, никто другой не имеет права там ходить или ездить. В результате «веловодители» не мешают автомобилистам, а те из них, которые берегут жизнь и ездят тротуарами вопреки запретам, не мешают пешеходам.

Так что с приходом первого тепла нужно открывать новый велосезон и ехать вновь пикетировать мэрию с заведомым подходом ”презумпции виновности” властей. Авось с третьего ”наезда” до городских чиновников дойдет, что к требованиям горожан нужно прислушиваться. Учитывая нынешний кризис, желающих сэкономить на проезде, заменив общественный транспорт велосипедом, будет значительно больше. А значит, количество пикетчиков возрастет.

Указ Черновецкого о строительстве велодорожек в Киеве

Подписи под указом на строительство 6 км велодорожек в Киеве до конца 2008 г
Подписи под указом Черновецкого о строительстве 6 км велодорожек в Киеве до конца 2008 г.
Фото автора

відкоркувати | Теревень 13

Велосипед як засіб від пробок


  • 13 травень 2008 at 9:36 PM

 
 
За декілька днів перед цим ми з Міхою ходили до мотоциклетного заводу на розвідку. Проте через те, що йшли ми пішки і прийшли запізно – всі магазини були зачинені. І от восьмого травня 2008 року здійснилося :-) У мене був короткий день і ми з Міхою зустрілися раніше. Спочатку пройшлися до того магазину, що знаходиться поруч з ДАІ, але там були в наявності велики а-ля радянський союз. Проте там трапилася пригода. Мене там дуже сильно образили: поруч зі входом стояли мужики, що, напевне, торгували запчастинами, запитали нас, що ми шукаємо, я одповів, що велосипед на що отримав відповідь: ”У такому віці машину купують, а не велосипед”. Це мене дуже заділо, проте я промовчав. Пізніше подумав що слід було відповісти, що у їхньому віці купують котеджі та літаки, а також стають президентами. Хоча що з них візьмеш – у них життя на закоті, а у мене всі можливості ще попереду. Потім ми зайшли до магазину ”АвтоМотоВело”. Мені одразу припав до душі велик з вітрини. На ньому я й зупинився. Як виявилося на велосипед попит величезний. Вистоявши більше години в черзі я дійшов до свого вибору. Дістали велик і почали налаштовувати. По ходу роззнайомився з продавцем-консультантом-технічним працівником по обслуговування та сервіу, виявилося, що він одночасно є директором магазину. Починав він з базару і поволі дійшов до магазину яким вже займається вісім років. Приємна особа – чесна, проста, відверта, прямолінійна. Після купівлі ми з Михайлом почимчикували до парку КПІ, де з чистою совістю розпили по пиву й опробовували велобайк. Михайло був лише у футболці, а погода видалася прохолодною та вітряною. Міху трясло. Ми прокаталися в бік Шулявки. Потім, після тривалого очікування підійшла Олена, яка спочатку на відріз відмовилася зустрітися взагалі попри попереднє домовлення, а потім все ж погодилася, але не зустрітися там де ми були на той час, хоч до неї було якихось п’ять хвилин, а вирішила зустрітися на КПІ, куди ми йшли паралельними вулицями один до одного – черговий заскок (це не образа!!! Проста констатація факту в такий спосіб за відсутності інших пояснень). Що поробиш… З нею теж обмили пивом купівлю. Потім Міха з Олено роз’їхалися у різні боки, я у свій.
 Далі аби не повторюватися і не писати одне і теж декілька разів просто додам текст зі своєї теми на форумі ГПК:
Сегодня купил велосипед. Горный, тяжелый, 20-тью с чем-то передач, литые диски, дисковые тормоза. Для города не совсем подходит. Стоимость - 1800 грн. Любительский; профессиональные - от $800. Ехал от мотоциклетного завода на Троещину. На метро (пустили) доехал на Дарницу. На Петровку не рискнул - весь транспорт на конечных забит, а ехать от туда дальше. От метро Дарныця за пол часа доехал в спокойном темпе (с непривычки ехать в быстом не мог) до Церкви, что на Троещине. Там встретился уже не забитый автобус в который я и сел. Реакция людей разделилась пополам. Половина на мои извинения за то, что я причиняю пасажирам неудобства своим велосипедом отвечали, мол, ничего, с кем не бывает:-) Другая половина, хмурились, ворчали, демонстративно пытались показать сколь сильно я им причиняю дискомфорт. Но все же более заметны были улыбки на лицах пассажиров и одобрительные взгляды в моем приобретении. Многие с интересом рассматривали непривычные для многих литые диски колес (без спиц). Относительно водителей скажу лишь одно - для них велосипедист - вообще пустое место. Это я отчетливо прочувствовал. И это при том, что я ехал по тротуару и лишь иногда переезжал дорогу. По тротуару ездить на велике видимо запрещено и многие пешеходы не хотели пропускать. Зато когда за ними следом ехала машина по тротуару смиренно раступались.

Вывод: За пол часа в не очень быстром темпе я с Дарницы доехал до Троещинской церкви. Пробок не было, но знаю уже на своем опыте, что, в случае пробки, на велосипеде доехать от метро на Троещину и быстрее и комфортнее. Да и польза для здоровья (хоть с непривычки и болит шея и ноги. На самой быстрой передаче, кстати, сразу не разъездишься - очень тяжело, для этого нужно регулярно поездить хотя бы месяц - привыкнуть).

Борітеся - поборете

відкоркувати

День за днем. Мухи з котлетами. А загалом – ВЕСНА!


 
 07 травня 2008.
Вчора мати забрала здані мною на підрубку джинси.
мої нові джинси
Підрубили оригінальним методом – з запасом, щоб у майбутньому на випадок по тріпання нижньої кромки можна було відрізати її відкотити підрублене і знову підрубити. Сьогодні вперше вдягнув. Чому ця подія зайняла місце навіть у пості ЖЖ? Тому що я не дуже люблю ся витрачати на непотрібні речі. І хоч штани мені останнім часом стали конче необхідними за відсутності гідної заміни я не поспішав їх купувати. І ось нарешті ся звершило! :-) Вони не зовсім такі як я хотів, але досить пристойні. Вторгував за 220 за стартової ціни в 250. Але червона ціна їх – гривень 50. Оленині за 300 з чимось насправді коштують гривень 70.
З фотиком проблеми – спалах залипає – відкривається повільно, що призводить за початкової зачиненості до темних фоток. Але все одно поспішати купувати новий не буду. Це марнотрацтво. Можна мати гроші вміючи ними розпоряджатися. Виняток – критичні ситуації (не плутати з жіночими днями!:-)).
Вчора ходив до мотозаводу ся подивити вело-байки. Але через те, що з Міхою йшли пішки, то доки дотопали всі магазини були вже зачинені. Вийшла така собі імпровізована прогулянка під смачнюче льодяне пиво. Я – білу ніч, Міха – Багряне. Ноги боліли неймовірно. Взуття, що ніби вже ся розтоптало і стало під стать розміру моєї ноги, знову почало тиснути – ся з’явив передмозолистий синдром. Коли йшли туди пішки, то йшли не прямою дорогою, а навмання дворами, куди очі дивляться. Були моменти, коли ми не мали поняття, де ми, власне, знаходимося



Щось не можу налаштувати сканер. По-перше Ірка поставила на нього монітор, при тому, що шкідливим для нього є навантаження від тарілки. Тепер навіть не знаю чи працюватиме він. Саме знахабніле те, що вона навіть не збирається компенсувати свою шкоду. Одна справа аби вона не працювала, а то ж працює і все одно – ламати може, а відшкодовувати – дзуськи! Перекрию доступ для неї до компу. Нехай вона і дівчина, але за умови, що жінки тепер прагнуть рівних прав з чоловіками, то нехай разом з тим і отримують рівну відповідальність. Тим паче, що у сучасному світі жінки все частіше заробляють значно більше за чоловіків. Просто жіночі спеціальності, що раніше вважалися майже безкорисними, тепер стають на вагу золота. Слава Богові, що така тупа професія як бухгалтер знову зайняла своє місце, а не так, як було ще зовсім недавно – возвеличували її. Що таке бухгалтер? Звичайний рахівник. Рахувальна апарат, людина, яку легко замінить машина. Текс… щось мені занесло бозна куди…
Вчора після прогулянки ледве доволік ноги додому. Вдома переглянув форум, розмістив новий пост в ЖЖ, завантажив фільм IRONMAN

й одразу подивився його. Якість відносно гарна. Фільм вартий уваги. Цікавий, захопливий. Після нього заснув. Вранці ледве встав. Довго розкуйовджувався. Навіть ванну прийняв. На роботу приїхав в притик. Але встиг. Водій видався поганим – мене вкачало. Вид з робочого вікна неймовірно гарний! Весна! Тепло! Попереду літо! Чим не привід для радощів? Про відпустку сказати радісно не можу. Мене тривожить перспектива пошуку кращого заробітку, а це витрати кіпи нервів. На ЖЖ у мене з
яилося вікно а-ля ворду. Тепер я зможу набагато більше в своїх постах. По ХайВей поки що не замислююся. Там для мене забагато чого незручного й недієвого. Хоч і кажуть, що можна все, але хоч вбийте – у вікна обираю декілька фоток, аде або жодна не завантажиться, або лише одна. Куди воно годиться. А от ЖЖ для мене оживає, адже тепер я буду давати посилання на свої фотки на сторі. Проте лякає те, що інфостор може зникнути разом з усим, що та знаходиться. А для мене важлива довічність існування серверу і завантаженої мною інформації на нього. Також мене турбує перспектива того, що трапилося у моєму блозі ХайВей. Я давав посилання на фотки в моєму ЖЖ, але вікна передогляду з часом для мене закрили – тепер просто текстові посилання без передогляду. Можливо це сталося через те, що я перевантажую їхній сервер посиланнями на іноземний – і вони по-суті тягнуть іноземний трафік надаючи можливість іншим продивлятися інфо на зарубіжному сайті через укр.. трафік. Це мої думки, можливо я не правий.
На всяк випадок надолужу період, коли я не розміщував фотки:
– Мій компютер, який я придбав у лютому:
Фото;
– Мій диван, на якому я сплю з місяця лютого:
Фото;
– Наша засклована ніша, ще у минулому році, здається:
ніша
– Моя нова ОСJ
Фото дизайну ОС.
Задля посилань у ЖЖ (фото шапки мого ЖЖ) на своїй сторінці інфостора (фото сторінки інфостора) я створив спеціальний розділ. Тепер всі мої фото посилання будуть знаходитися на інфосторі, а текстові в оригіналі в ЖЖ, інше – копії де завгодно. Хоча я тут подумав про дещо і засумнівався у ефективності способу надання посилання на ото на інфосторові, хоча не впевнений. Здається мені, що так просто фото у збільшеному вигляді як то було раніше, тоді вже не переглянеш. Це стане можливим лише за умови переходу безпосередньо на саму сторінку інфостору. Ну і Бог з ним. Хоч так. Проте, щось я зачасто полишаю свій принцип: або все, або нічого! Слід закріпити свою принциповість, а то так недалеко й до безпринципності. І це дзвіночок до аморальності. А бути порядним – один з моїх принципів.
Також планує створити такий пост, куди запишу багацько посилань на усю інфо, мною завантажену в неті, структуровано за сенсом.
На сьогодні нічого особливого ніби не планую. Після роботи одразу поїду додому. Вдома, поставлю на завантаження декілька якихось фільмів, щось перегляну. Пошукаю в інеті вело байки.
Фото вело байка (їх типи)
Чомусь захотілося київських перепічок. Можливо тому, що на носі у мене гряде обід. Кому грядешем? ОбідомJ По кому подзвін? По обідуJ А-ля набат.
”…Абєд нєчаянна нагрянєт, кагда єво савсєм нє ждут…” Перефразована мною пісенька в такт актуальності години, що гряде. Так, за двадцять хвилин стану обідати. Зараз 15 секунд, 35 хвилин, 11 годин, 6.05.2008, ХХ століття, наша ера.
P.S. Пообідав з горем пополам. Почитав усіляку дрібідень. Попрацював. Прочитав статтю у Київських відомостях (доречі, придбав її вперше за багацько років, вона мені не сподобалася, але її вартість дуже здивувала – 45 копійок!) про аборти. На укр-й ринок вийшов у продаж препарат Міфєгін для медикаментозного зриву вагітності. Рекламують його як звичайнісіньку пігулку. Проте не кажуть про величезну загрозу для здоровя жінки. І взагалі усе так подано, ніби прийняв і все розсмокталося. Насправді все зовсім по іншому, але про це дізнаються лише ті, кому не пощастить, а це 40 відсотків. Наслідки можуть бути різними від безпліддя до напівзривувагітності й народження дитини-каліки. Часті й летальні наслідки. Летальний найменш страшний, адже жінкам, що роблять аборт за власним бажанням, а не за станом здоровя, не місце на цьому світі. І взагалі я в шоці, що в Україні на законодавчому рівні дозволено вбивати дітей.
Аборт – це вбивство!!! На будь якому терміні! Не вбивством є лише та стадія, поки сперматозоїд не дістався яйцеклітини й не запліднив її. Баста!

відкоркувати
ОБОЗ.ua