Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Возвращаюсь восвояси


Предупреждаю - здесь читать нечего. Пост исключительно личный. Но мне не жалко чтобы его прочитал кто-либо другой. Просто вам это не понравится.

Ну вот, я, как и прежде начал выкладывать поток мыслей. Или же просто бессвязную несуразицу. Вот так и сижу, пишу все, что приходит в голову на момент нажатия клавиш. Пишу, не зная даже следующего слова.

Вот вы только что прочитали предыдущее предложение и даже не представляете, что, набирая его, я еще не знал, каким будет это. Как и последующее) Вот так.
А еще я сегодня взял на работу борщ. Интересно, что о «тормозках» думают те, кто на работе обедает исключительно бизнес-ланчами или же в каком-то кафе. Читать дальше...

відкоркувати | Теревень 4

Велоралі по Києву


Велоралі у цьому році відкрили запізно - 08.06.09. Їхали з дачі на м. Славутич через хащі, дніпровську набережну та Русанівку. Потім я з Русанівки в кінець Троєщини - на вул. Милославську. Підрахунок кількості км триває) Приємного перегляду!

Всього картинок в альбомі: 37 | Редагувати | Завантажити фото в цей альбом

Як качка у Дніпрі купалася

відкоркувати | Теревень 8

3,14ДАР


В галімому журналі "Time out" прочитав у рубриці "Нам пишуть" таке, що ні на які вуха (очі не налазить). Якийсь 3,14дар наїхав на велосипедистів, а інший 3,14дар став на захист гоміків, до того ж проводив аналогію з апартеїдом.

До того ж сьогодні на інтері у "Подробицях" розповідали про велозаїзди та велоакції у Вашингтоні. І це за того, що велопроблема у Києві як ніде гаряча. Велосипед для Києва - найоптимальніший вид транспорту, а вони про заокеанські велоподії знімають. І на останок плюю в обличчя авторові того листа (див. фото).


відкоркувати | Теревень 10

Лукострільні вихідні


Цей пост виходить  із запізненням у тиждень - немає можливості запостити.

У зв’язку з тим, що вчора у мене не було інету – роботи на лінії, я минулий пост розміщую сьогодні разом з цим.
Роблю традицією починати свій запис у блозі з брутальних згадок тих, хто «пасе» мій щоденник. Ті про кого я – розуміють, що я до них звертаються, тож маю можливість вам нагадати про вашу розумову відсталість. Решті читачам свого блогу посилаю велетенський привіт і запрошення приєднатися до глумління над людьми з моєї роботи, які щодня моніторять мої записи на хайвеї з намірами відкопати хоча б якусь згадку про місце моєї роботи чи ще про щось – аби зробити мені погано. Давайте їх звати «імпотентами з держпідприємства соціального супергероя» (уточнювати якого саме підприємства – не будемо).
Тільки-но хотів писати про те, що сьогодні їду на шашлики, як прийшов відбій – не всі карти зійшлися і доведеться відкласти цей смачнючий захід(

відкоркувати | Теревень 13

Железные кони рвутся под стены мэрии


Прошу всех, кому интересна велотема зайти по ЭТОЙ ссылке и проголосовать за нижеподанную статью. Огромное Вам спасибо, братья и сестры-соблоггеры!

В 2008 г. мэр пообещал до конца года построить в Киеве 6 км велодорожек. Сейчас 2009 год – где они?

Леонид Черновецкий вышел к митингующим и похвалил их за ведение здорового образа жизни. На вопрос, ездит ли сам на велосипеде, сказал: ”В молодости увлекался, но сейчас времени нет, а вот вы молодцы”.Социальный велосипедизм или ”Даешь велореволюцию!”

Велосипедисты гибли всегда. Они – самые незащищенные участники дорожного движения. Прошлым летом информационное пространство сотрясали сообщения о всевозможных акциях в поддержку велобайкеров. ”Велонаездники” требовали от киевских властей создания велодорожек и защиты своих прав на законодательном уровне. От ГАИ – прекратить покровительство денежным и влиятельным водителям, которые совсем не считаются с велосипедистами, а в случае наезда, скрываются, как ни в чем не бывало. Во время митингов устраивались театрализованные шоу, где велосипедисты изображали погибших коллег по транспорту, рисуя контуры их тел на дороге. Проводилось пикетирование КМДА. Но все напрасно. Власть в очередной раз отделалось обещаниями создать велодорожки на существующих дорогах, а также в дальнейшем при проектировании новых, учитывать интересы велосипедистов. Можно было бы сказать ”поживем - увидим”, но стоит лишь немного порыться в архивах и удастся ”откопать” не одно такое обещание, которое и не думают исполнять. Тем более выборы, которые часто являются единственным стимулом власть имущих к работе, не скоро, посему и причин для ”задабривания” потенциальных избирателей нет.


Велосипедисты изображают погибших коллег по транспорту, рисуя контуры их тел на дорогеГолландец: ”Если бы на моей Родине прошла такая акция, то велодорожки построили бы еще вчера!”

В ходе прошлогодних ”велонаездов” у мэра все же было выбито подписание указа о строительстве велодорожек. Советник градоначальника Казбек Бектурсунов, опасаясь блокады въезда во двор здания, где находится канал ”Киев” - на котором в тот день должен был присутствовать Леонид Михайлович- вынес оригинал указа с рядом подписей, в том числе и Черновецкого. В документе было сказано, что до конца 2008 года будет построено шесть километров дорожек. Сейчас - март 2009, но, как видим, ”воз и ныне там”.
Присутствовавший на ”велонаезде” гость из Голландии – самой ”велосипедированной” страны в мире - после увиденного сказал: ”…Если бы на моей Родине прошла такая акция, то велодорожки были бы построены еще вчера!...” В нашей же стране обещанного три года ждут, ну или четыре-пять - аккурат под выборы. В лучшем случае.


Советник Л. Черновецкого Казбек вышел к велосипедистам, блокирующим въезд мэру на канал ”Киев”, и матами пытался их разогнать. Это ему не удалось до тех пор, пока пикетчики не увидели указ с подписями на строительство велодорожекРисовать – не строить

Кстати, слово ”строить” в отношении создания велодорожек на уже существующих дорогах не корректно. Скорее нужно употребить слово ”рисовать”. Ведь как создают такую велодорожку? На тротуаре отгораживают белой или красной линией полосу вдоль дороги, на ней рисуют знак велосипеда и на этом работы по ”строительству”, а точнее ”рисованию” велодорожки заканчиваются. Что это дает? Это закрепляет за велосипедистами на законном основании участок тротуара (иногда дороги), а, значит, никто другой не имеет права там ходить или ездить. В результате «веловодители» не мешают автомобилистам, а те из них, которые берегут жизнь и ездят тротуарами вопреки запретам, не мешают пешеходам.

Так что с приходом первого тепла нужно открывать новый велосезон и ехать вновь пикетировать мэрию с заведомым подходом ”презумпции виновности” властей. Авось с третьего ”наезда” до городских чиновников дойдет, что к требованиям горожан нужно прислушиваться. Учитывая нынешний кризис, желающих сэкономить на проезде, заменив общественный транспорт велосипедом, будет значительно больше. А значит, количество пикетчиков возрастет.

Указ Черновецкого о строительстве велодорожек в Киеве

Подписи под указом на строительство 6 км велодорожек в Киеве до конца 2008 г
Подписи под указом Черновецкого о строительстве 6 км велодорожек в Киеве до конца 2008 г.
Фото автора

відкоркувати | Теревень 13

музіка : Голоси киян  Настрій : Войовничий    

Велонаїзд проти велонаїздів


Вранці прокинулися о 8-й годині. Я помив голову шампунем під умивальником, а своє шалене волосся приборкав...виделкою – гребки під рукою не знайшлося і, тому мій кмітливий напівінженерський розум приладнав до цієї справи цей схожий на символ нашої неньки прилад. Вийшло файно. Ранком їхати було веселіше, хоч і вчорашня втома давала знати про себе. Їхали ми на акцію, що була спрямована на захист прав велосипедистів. Псували враження від ранкової свіжості міста купи сміття на Набережній, що одночасно позначали територію розташування глядачів вчорашнього дійства. Невже в Києві така велика кількість людей зневажає своє місто? Чи невже, як прийнято вважати, руки доклали представники 2 млн. незареєстрованих жителів столиці? Ближче до Поштової площі почали траплятися учасники акції. Вгору на Михайлівську коней довелося штовхати на собі. Спека сприяла посиленню спраги, а прорвана труба на Володимирському проїзді – її втамуванню, але до мети залишалося лише трохи. Біля пам’ятника Богдану почали збиратися велосипедисти. Хтось відпочивав, сидячи на гарячому постаменті, хтось намотував кола навколо пам’ятника, шукаючи знайомі обличчя, хтось роздавав листівки, вивантажував аудіоапаратуру, готував плакати... З’явилися представники ЗМІ: 5 каналу, ICTV, ТРК Україна тощо, почали брати інтерв’ю у учасників і організаторів акції. Правозахисник Тетяна Монтян, зокрема, використала мій велосипед у якості реквізиту для інтерв’ю ТРК Україна, що дало підстави сподіватися побачити його на ТБ. Зрештою ми потрапили на екран у більш повному обсязі, проїхавши повз об’єктив під час пробігу. Сам пробіг через певну неорганізованість розпочався із запізненням, у незапланованому напрямку і масовим порушенням правил, що викликало обурення затриманих автомобілістів. Зауваження про невисокий рівень знання ПДР велосипедистами слід визнати справедливим – під час пробігу в повному обсязі їх дотримувалися одиниці. Завершився пробіг на місці старту через 20 хв. До преси вийшли представники міліції, а потім почалося розмальовування бруківки силуетами збитих велосипедистів. З’явилася Морозиво і повідомила, що пійде десь погуляє. Дочекалася вона нас на Михайлівській площі і пригостила холодним яблучним соком, що було дуже доречно. Трохи відпочивши, ми вирішили проігнорувати ”Країну мрій” і спробувати дістатися на метро до ст. Ставутич. Спустилися на Майдан, де ми з Морозивом успішно потрапили на платформу метро. Михайла ж його конем не пустили. Зателефонував він з Поштової плоші і рушив далі на колесах. Морозиво зіпсувала собі та мені настрій і поїхала. На ст. Плоша Льва Толстого я замість змінити лінію випадково вийшов. Далі на колесах я повернувся на Майдан. Рухаючися в напрямку Співочого поля зустрів учасників фестивалю і зробив кілька кадрів. Далі сталося те, проти чого нещодавно боролися – ДТП за участю велосипедстів, одразу двох, щоправда без участі автомобілістів, в результаті якого у мого байка порвався ланцюг. Не дарма я без надії сподівався, що в зв’язку з цим пропустять у метро на ст. Арсенальна, пустили навіть без зайвих розмов. Від метро Славутич Михайло пересувався верхи на велосипеді, а я збоку. Далі швидко пройшла злива, ми попили пива і трохи поспали. Вечір закінчився тихо й без пригод.

Переглянути фото з акції.


відкоркувати

музіка : Голоси киян  Настрій : Керуючий    

Велонаїзд проти велонаїздів. Початок


20.06.2008. Основну інформацію подам трохи пізніше, а поки що пропоную вам фотозвіт з цієї акції:

hiblogger.net/photos/album/1263/

ДАЛІ БУДЕ...


відкоркувати

музіка : Голоси киян  Настрій : Керуючий    

Велосипедистів на дорогах Києва давлять як насіння


18 червня був збитий на смерть 20-річний велосипедист Олексій Башкірцев. Про це стало відомо майже одразу на теренах Інтернету. Батьки загиблого – журналісти, сам Олексій був активним блоггером. Вже за декілька годин після трагедії новина розлетілася мережею Інтернет з неймовірною швидкістю. У російськомовному сегменті ”ЖЖ” за рейтингом Яndex тема потрапила до ТОП-30. Цьому сприяла чисельна електронна журналістська братія, що стала на захист правди та проти свавілля водіїв, яких за різними причинами ”відбілюють” працівники ДАІ.

Увесь вчорашній вечір в Інтернеті ”множилися” блоги з інформацією про трагедію та відео до неї. Вже під кінець робочого дня стартувала інформкампанія про акцію щодо захисту велосипедистів від свавілля водіїв у ставленні до них (serzh84.hiblogger.net/51493.html). Організатором виступив відомий журналіст Логвіненко, що сам їздить на роботу на велосипеді від метро Берестейська до метро Дружби народів. Акція почнеться у суботу о 10:30 на Софійській площі. Далі просунеться повз управління ДАІ і близько 11:00 прибуде під будинок КМДА, де й завершиться під акомпанемент музикантів. Буде висунуто ряд вимог до влади щодо побудови велосипедних доріжок, прийняття законів щодо захисту прав велосипедистів та припинення хабарництва у сфері правосуддя, де панує не правда, а розмір гаманця. Все це буде супроводжуватися тематичним скандуванням та графічним зображенням крейдових силуетів загиблих на асфальті.
 Далі буде...
18 червня, Серж Одаренко

відкоркувати

музіка : Голоси киян  Настрій : Керуючий    

9 июня пьяным водителем был убит велосипедист Алексей Башкирцев


ЖЖ убитого Алеши:
аз есмь земля и пепел :
http://alesha-kiev.livejournal.com/

На данную тему + видео:
http://dr-dick.livejournal.com/208757.html
http://roman-sharp.livejournal.com/454612.html
http://chapeye.livejournal.com/446129.html
http://www.velokiev.com/forum/viewtopic.php?f=52&t=52134
http://community.livejournal.com/legalize_ua/
http://potekhin.livejournal.com/450327.html
http://potekhin.livejournal.com/450719.html

"Час наїхати на владу":
http://www.ютуб.com/watch?v=O6hhMDMjSNM

Як загинув Олексій Башкірцев. Відео з місця події:
http://infoporn.org.ua/2008/06/18/yak-zaginuv-oleksiy-bashkirtsev-video-z-mistsya-podiyi/

Акция протеста против отмазывания кривоохранителями его убийцы намечена на 21 июня, 10.30, сбор на Михайловской площади (по другим данным Софиевской).

Велоакція в суботу 21.06.2008 - не можна мовчати:
http://velokiev.com.ua/forum/viewtopic.php?f=52&t=52438&sid=0ea2ab5d710ee4f9ee838db76ffea915

Еще подробности есть http://mama-ya-ruda.livejournal.com/103072.html


відкоркувати | Теревень 5

Продолжение велосипедной темы.


         

  • 25 травень 2008 at 5:41 PM

 
 
Продолжение велосипедной темы.
I Пост. 19.05.08. Продолжение ранее начатой мною велосипедной темы.
В воскресенье в Киеве отмечался день велосипедиста. Я на съезд велобайкеров не ездил, потому рассказать суть мероприятия от своего лица не могу. А вот в ”Газете по-киевски” изложены события вчерашнего дня, которые я и представляю вашему вниманию:
 
 

відкоркувати

Одно утро из жизни киевлянина


  • 17 травень 2008 at 11:09 PM

 
Одно утро из жизни киевлянина
 Один день из жизни киевлянина
Может для кого-то это покажется рядовым и обыденным делом, но для меня это Поступок. Еще несколько дней назад я решил в субботу, которая должна была быть рабочей, поехать на работу на велосипеде. Живу я на краю Троещины на улице Милославская, приблизительно в районе конечной 21-го автобуса. Работа моя находится рядом с метро Берестейская.Решил Сделал! Для того чтобы успеть к началу работы в 8:30 я выехал в 6:10. Возле дома набрал воды из бювета и в путь! Сначала взял средний темп. Ехалось довольно-таки легко. В районе троещинской церкви святой Троицы за мной увязались бродячие собаки. С грозным лаем, они сопровождали меня метров сто. Было даже немного страшно, что уцепятся за калошу штанов и покусают. Обошлось. Киев начал потихоньку просыпаться. К моменту, когда я доехал до середины Московского моста, машин на дороге стало много. Я слез с велосипеда, немного передохнул, полюбовался Днепром, выпил воды и снова в путь. К 6:45 я доехал до Петровки. Давление было повышенным, голова пульсировала от непривычных нагрузок. Проезжая тоннель, следующий сразу за Петровкой, шум ударил по ушам. Дальше – ”Кириловка” и первое настоящее испытании – дорога устремлялась вверх. Ехать под горку оказалось сложно даже на самой низкой передаче. Ради сохранения сил я решил пройтись. Путь до ”Дорогожичей” я преодолел, преимущественно пеша. Это не заняло много времени, но сэкономило силы. Возле метро я свернул направо – в сторону детской железной дороги. Немного проехавшись, почувствовал облегчение – шум дороги отступил и теперь можно было насладиться тишиной и парком. Там же я увидел бювет, где сменил воду, напился и умылся. Это доставило большое удовольствие. Свежесть утра и прохлада воды из бювета на ”разжареном” лице придали бодрости и новые силы. После короткой передышки я снова двинулся с места. Дальше вдоль ”узкоколейки” я выехал на финишную прямую. Было пол восьмого, а до работы оставалось каких-то пять минут езды. Круговороты крови в организме заметно ускорились. Пришла некая легкость и веселье. Настроение стало просто отличным. А еще я чувствовал, что совершил, пусть и маленький, но поступок.
 
17.05.08. Серж Одаренко.
 
 

P.S. Дорога в обратную сторону заняла всего лишь один час и десять минут. Это объясняется тем, что на пути довольно часто встречаются спуски, что заметно облегчает движение. Добавлю лишь то, что на маршрутке редко когда доедешь за такой промежуток времени к месту назначения. Пробки...

відкоркувати

Велосипед як засіб від пробок


  • 13 травень 2008 at 9:36 PM

 
 
За декілька днів перед цим ми з Міхою ходили до мотоциклетного заводу на розвідку. Проте через те, що йшли ми пішки і прийшли запізно – всі магазини були зачинені. І от восьмого травня 2008 року здійснилося :-) У мене був короткий день і ми з Міхою зустрілися раніше. Спочатку пройшлися до того магазину, що знаходиться поруч з ДАІ, але там були в наявності велики а-ля радянський союз. Проте там трапилася пригода. Мене там дуже сильно образили: поруч зі входом стояли мужики, що, напевне, торгували запчастинами, запитали нас, що ми шукаємо, я одповів, що велосипед на що отримав відповідь: ”У такому віці машину купують, а не велосипед”. Це мене дуже заділо, проте я промовчав. Пізніше подумав що слід було відповісти, що у їхньому віці купують котеджі та літаки, а також стають президентами. Хоча що з них візьмеш – у них життя на закоті, а у мене всі можливості ще попереду. Потім ми зайшли до магазину ”АвтоМотоВело”. Мені одразу припав до душі велик з вітрини. На ньому я й зупинився. Як виявилося на велосипед попит величезний. Вистоявши більше години в черзі я дійшов до свого вибору. Дістали велик і почали налаштовувати. По ходу роззнайомився з продавцем-консультантом-технічним працівником по обслуговування та сервіу, виявилося, що він одночасно є директором магазину. Починав він з базару і поволі дійшов до магазину яким вже займається вісім років. Приємна особа – чесна, проста, відверта, прямолінійна. Після купівлі ми з Михайлом почимчикували до парку КПІ, де з чистою совістю розпили по пиву й опробовували велобайк. Михайло був лише у футболці, а погода видалася прохолодною та вітряною. Міху трясло. Ми прокаталися в бік Шулявки. Потім, після тривалого очікування підійшла Олена, яка спочатку на відріз відмовилася зустрітися взагалі попри попереднє домовлення, а потім все ж погодилася, але не зустрітися там де ми були на той час, хоч до неї було якихось п’ять хвилин, а вирішила зустрітися на КПІ, куди ми йшли паралельними вулицями один до одного – черговий заскок (це не образа!!! Проста констатація факту в такий спосіб за відсутності інших пояснень). Що поробиш… З нею теж обмили пивом купівлю. Потім Міха з Олено роз’їхалися у різні боки, я у свій.
 Далі аби не повторюватися і не писати одне і теж декілька разів просто додам текст зі своєї теми на форумі ГПК:
Сегодня купил велосипед. Горный, тяжелый, 20-тью с чем-то передач, литые диски, дисковые тормоза. Для города не совсем подходит. Стоимость - 1800 грн. Любительский; профессиональные - от $800. Ехал от мотоциклетного завода на Троещину. На метро (пустили) доехал на Дарницу. На Петровку не рискнул - весь транспорт на конечных забит, а ехать от туда дальше. От метро Дарныця за пол часа доехал в спокойном темпе (с непривычки ехать в быстом не мог) до Церкви, что на Троещине. Там встретился уже не забитый автобус в который я и сел. Реакция людей разделилась пополам. Половина на мои извинения за то, что я причиняю пасажирам неудобства своим велосипедом отвечали, мол, ничего, с кем не бывает:-) Другая половина, хмурились, ворчали, демонстративно пытались показать сколь сильно я им причиняю дискомфорт. Но все же более заметны были улыбки на лицах пассажиров и одобрительные взгляды в моем приобретении. Многие с интересом рассматривали непривычные для многих литые диски колес (без спиц). Относительно водителей скажу лишь одно - для них велосипедист - вообще пустое место. Это я отчетливо прочувствовал. И это при том, что я ехал по тротуару и лишь иногда переезжал дорогу. По тротуару ездить на велике видимо запрещено и многие пешеходы не хотели пропускать. Зато когда за ними следом ехала машина по тротуару смиренно раступались.

Вывод: За пол часа в не очень быстром темпе я с Дарницы доехал до Троещинской церкви. Пробок не было, но знаю уже на своем опыте, что, в случае пробки, на велосипеде доехать от метро на Троещину и быстрее и комфортнее. Да и польза для здоровья (хоть с непривычки и болит шея и ноги. На самой быстрой передаче, кстати, сразу не разъездишься - очень тяжело, для этого нужно регулярно поездить хотя бы месяц - привыкнуть).

Борітеся - поборете

відкоркувати

Важке прокидання. Пригодний вакуум. Путіне, прощавай! Іноземна мова.


11 травень 2008 at 3:30 PM


 
Важке прокидання. Пригодний вакуум. Путіне, прощавай! Іноземна мова.
 
Вчора так і не запостився в своєму ЖЖ. Чи то просто забув, чи ліньки було. Сьогодні спробую завантажити одразу за два дні. У будь якому випадку – дописувати до свого щоденника я почав значно частіше.
Вчора поставив на закачку цілу кіпу фільмів. Навіть перераховувати не буду. Увечері лише почав переглядати фільм 10 000 тисяч років до н.е. у гарній якостИ. Фільм – не дуже. Сьогодні ся насилу прокинув, ся насилу підвів. Ледве доїхав на роботу. Спав у дорозі. Настав у житті деякий застій, такого вже давно не траплялося. Під цим явищем я розумію відсутність у моєму житті будь чого, лише нестерпна буденність. Розмірковую як її подолати.
Орієнтир дня – сьогодні останній день президентства Путіна. А чи не від слова путь його прізвище?... Українською це буде щось на кшталт Шляхін. Проте якщо так, то Путін обрав не шлях, а брод. Такі справи. За причиною вищезгаданого інформаційного вакууму в моєму житті і писати особливо ні про що. Ось так от.
Пю полуничний час з овсяниками.
Задля заповнення розповім про одну з найбільших образ у мій бік від не сторонньої людини – Олени (та, що Немарина). Одного разу вона попросила мене не розмовляти з нею своєю рідною мовою. Це мене спантеличило й ошарашило. Для мене це прозвучало ніби: Відмовся від своєї матері, обирай: або я або твоя мати. Я не знаю, що її спонукало так сказати, але я коректно спробував її переконати у абсурдності її слів та прохання. Підлий лицемір, можливо, й погодився на її прохання, але я порядний. Людина, що пішла б на поводу такого прохання й у інших ситуаціях вчинить так само: зрадить друзів, підставить ближнього, кине рідну людину у скрутному становищі, не простягне руку допомоги. Про людину, що ТАКЕ просить я не буду поширюватися.
Завтра на роботі передсвятковий день – восьме травня. 9 – НАЙВЕЛИЧНІШИЙ день в історії УКРАЇНИ! День нашої перемоги у визвольній війні. І нехай після війни Україна потрапила з вогню та в полумя, проте, більше зло ми перемогли. ДЕВЯТЕ ТРАВНЯ!!!!! Про це слід памятати, цим варто ПИШАТИСЯ! Це НАША ПЕРЕМОГА! Таке не повторюється! Шкода, що нові покоління не розуміють усього величчя тієї ПЕРЕМОГИ… Адже тоді ми стали переможцями у найстрашнішій війні людства. Не хто-небудь, а саме МИ! І нехай українці не єдині, що принесли свою частку в перемогу, проте – основні. Саме українці внесли найбільший вклад до повалення нацистської Німеччини. Сумно лише, що визволивши увесь світ українці не змогли вивільнити себе з окупації :-( І лише у 1991 році звільнення від неї прийшло саме собою…
В парці Перемоги пройшло моє дитинство: узимку я ковзав на санчатах зі схилів, влітку прогулювався, у юності гуляв з дівчатьми. В студентські роки пив пива забагацько там та й зараз частенько навідую туди ся. Якщо, коли-небудь, буду ставити у паспорті печатку про юридичну реєстрацію сімейних стосунків з кимось, то обовязково побуваю там у той день.
Зараз надумав записати усіх своїх співробітників в ОС ДТЗ. Зараз я добре кожного памятаю, але знаю, що в разі звільнення з часом забуду. А я не хочу цього. Це особливий період мого життя і, можливо, ці спогади колись знадобляться мені. У інших як? Попрацював – забув, а у мене саме зараз не так. Тут кожна людина колоритна, має свою специфіку, образ. Таке не варто забувати, на наступних моїх роботах швидше за все будуть люди випадкові, пересічні, проміжкові. Потоваришував по мірі необхідності й забув. А поки що мій робочий колектив – робоча сімя. Ба я тут більшу частину життя проводжу. І нехай мені багато хто не подобається, проте позитиву більше. От лише працюю я тут майже безкоштовно:-(
Ідея з велосипедом поки що не форсується. Будемо подумати…

відкоркувати

День за днем. Мухи з котлетами. А загалом – ВЕСНА!


 
 07 травня 2008.
Вчора мати забрала здані мною на підрубку джинси.
мої нові джинси
Підрубили оригінальним методом – з запасом, щоб у майбутньому на випадок по тріпання нижньої кромки можна було відрізати її відкотити підрублене і знову підрубити. Сьогодні вперше вдягнув. Чому ця подія зайняла місце навіть у пості ЖЖ? Тому що я не дуже люблю ся витрачати на непотрібні речі. І хоч штани мені останнім часом стали конче необхідними за відсутності гідної заміни я не поспішав їх купувати. І ось нарешті ся звершило! :-) Вони не зовсім такі як я хотів, але досить пристойні. Вторгував за 220 за стартової ціни в 250. Але червона ціна їх – гривень 50. Оленині за 300 з чимось насправді коштують гривень 70.
З фотиком проблеми – спалах залипає – відкривається повільно, що призводить за початкової зачиненості до темних фоток. Але все одно поспішати купувати новий не буду. Це марнотрацтво. Можна мати гроші вміючи ними розпоряджатися. Виняток – критичні ситуації (не плутати з жіночими днями!:-)).
Вчора ходив до мотозаводу ся подивити вело-байки. Але через те, що з Міхою йшли пішки, то доки дотопали всі магазини були вже зачинені. Вийшла така собі імпровізована прогулянка під смачнюче льодяне пиво. Я – білу ніч, Міха – Багряне. Ноги боліли неймовірно. Взуття, що ніби вже ся розтоптало і стало під стать розміру моєї ноги, знову почало тиснути – ся з’явив передмозолистий синдром. Коли йшли туди пішки, то йшли не прямою дорогою, а навмання дворами, куди очі дивляться. Були моменти, коли ми не мали поняття, де ми, власне, знаходимося



Щось не можу налаштувати сканер. По-перше Ірка поставила на нього монітор, при тому, що шкідливим для нього є навантаження від тарілки. Тепер навіть не знаю чи працюватиме він. Саме знахабніле те, що вона навіть не збирається компенсувати свою шкоду. Одна справа аби вона не працювала, а то ж працює і все одно – ламати може, а відшкодовувати – дзуськи! Перекрию доступ для неї до компу. Нехай вона і дівчина, але за умови, що жінки тепер прагнуть рівних прав з чоловіками, то нехай разом з тим і отримують рівну відповідальність. Тим паче, що у сучасному світі жінки все частіше заробляють значно більше за чоловіків. Просто жіночі спеціальності, що раніше вважалися майже безкорисними, тепер стають на вагу золота. Слава Богові, що така тупа професія як бухгалтер знову зайняла своє місце, а не так, як було ще зовсім недавно – возвеличували її. Що таке бухгалтер? Звичайний рахівник. Рахувальна апарат, людина, яку легко замінить машина. Текс… щось мені занесло бозна куди…
Вчора після прогулянки ледве доволік ноги додому. Вдома переглянув форум, розмістив новий пост в ЖЖ, завантажив фільм IRONMAN

й одразу подивився його. Якість відносно гарна. Фільм вартий уваги. Цікавий, захопливий. Після нього заснув. Вранці ледве встав. Довго розкуйовджувався. Навіть ванну прийняв. На роботу приїхав в притик. Але встиг. Водій видався поганим – мене вкачало. Вид з робочого вікна неймовірно гарний! Весна! Тепло! Попереду літо! Чим не привід для радощів? Про відпустку сказати радісно не можу. Мене тривожить перспектива пошуку кращого заробітку, а це витрати кіпи нервів. На ЖЖ у мене з
яилося вікно а-ля ворду. Тепер я зможу набагато більше в своїх постах. По ХайВей поки що не замислююся. Там для мене забагато чого незручного й недієвого. Хоч і кажуть, що можна все, але хоч вбийте – у вікна обираю декілька фоток, аде або жодна не завантажиться, або лише одна. Куди воно годиться. А от ЖЖ для мене оживає, адже тепер я буду давати посилання на свої фотки на сторі. Проте лякає те, що інфостор може зникнути разом з усим, що та знаходиться. А для мене важлива довічність існування серверу і завантаженої мною інформації на нього. Також мене турбує перспектива того, що трапилося у моєму блозі ХайВей. Я давав посилання на фотки в моєму ЖЖ, але вікна передогляду з часом для мене закрили – тепер просто текстові посилання без передогляду. Можливо це сталося через те, що я перевантажую їхній сервер посиланнями на іноземний – і вони по-суті тягнуть іноземний трафік надаючи можливість іншим продивлятися інфо на зарубіжному сайті через укр.. трафік. Це мої думки, можливо я не правий.
На всяк випадок надолужу період, коли я не розміщував фотки:
– Мій компютер, який я придбав у лютому:
Фото;
– Мій диван, на якому я сплю з місяця лютого:
Фото;
– Наша засклована ніша, ще у минулому році, здається:
ніша
– Моя нова ОСJ
Фото дизайну ОС.
Задля посилань у ЖЖ (фото шапки мого ЖЖ) на своїй сторінці інфостора (фото сторінки інфостора) я створив спеціальний розділ. Тепер всі мої фото посилання будуть знаходитися на інфосторі, а текстові в оригіналі в ЖЖ, інше – копії де завгодно. Хоча я тут подумав про дещо і засумнівався у ефективності способу надання посилання на ото на інфосторові, хоча не впевнений. Здається мені, що так просто фото у збільшеному вигляді як то було раніше, тоді вже не переглянеш. Це стане можливим лише за умови переходу безпосередньо на саму сторінку інфостору. Ну і Бог з ним. Хоч так. Проте, щось я зачасто полишаю свій принцип: або все, або нічого! Слід закріпити свою принциповість, а то так недалеко й до безпринципності. І це дзвіночок до аморальності. А бути порядним – один з моїх принципів.
Також планує створити такий пост, куди запишу багацько посилань на усю інфо, мною завантажену в неті, структуровано за сенсом.
На сьогодні нічого особливого ніби не планую. Після роботи одразу поїду додому. Вдома, поставлю на завантаження декілька якихось фільмів, щось перегляну. Пошукаю в інеті вело байки.
Фото вело байка (їх типи)
Чомусь захотілося київських перепічок. Можливо тому, що на носі у мене гряде обід. Кому грядешем? ОбідомJ По кому подзвін? По обідуJ А-ля набат.
”…Абєд нєчаянна нагрянєт, кагда єво савсєм нє ждут…” Перефразована мною пісенька в такт актуальності години, що гряде. Так, за двадцять хвилин стану обідати. Зараз 15 секунд, 35 хвилин, 11 годин, 6.05.2008, ХХ століття, наша ера.
P.S. Пообідав з горем пополам. Почитав усіляку дрібідень. Попрацював. Прочитав статтю у Київських відомостях (доречі, придбав її вперше за багацько років, вона мені не сподобалася, але її вартість дуже здивувала – 45 копійок!) про аборти. На укр-й ринок вийшов у продаж препарат Міфєгін для медикаментозного зриву вагітності. Рекламують його як звичайнісіньку пігулку. Проте не кажуть про величезну загрозу для здоровя жінки. І взагалі усе так подано, ніби прийняв і все розсмокталося. Насправді все зовсім по іншому, але про це дізнаються лише ті, кому не пощастить, а це 40 відсотків. Наслідки можуть бути різними від безпліддя до напівзривувагітності й народження дитини-каліки. Часті й летальні наслідки. Летальний найменш страшний, адже жінкам, що роблять аборт за власним бажанням, а не за станом здоровя, не місце на цьому світі. І взагалі я в шоці, що в Україні на законодавчому рівні дозволено вбивати дітей.
Аборт – це вбивство!!! На будь якому терміні! Не вбивством є лише та стадія, поки сперматозоїд не дістався яйцеклітини й не запліднив її. Баста!

відкоркувати

музіка : Різдвяна  Настрій : постсвятковий    

Похід на ковзанку. Перший робочий день


Сьогодні перший робочий день після затяжних дев’ятиденних вихідних. Проте дісталися такі дні не задарма – по суботам тепер доведеться відпрацьовувати. Вихідні не набридли. Не виспався. Вранці організм отримав потужний стрес від над ранішнього прокидання. Ледве оговтався від сну. На вулиці неймовірний (можливо з незвички?) мороз. Мабуть, градусів з 15 морозу. Родичі Шалєвого з Норільска повідомляли, що в них не холодно, лише дме сильний вітер. А так усього – -36*. Для них не багацько. Робочий темп розпочався одразу. Робоче русло не йшло по зростанню, а одразу стало до звичайного режиму. У шефа вчора був день народження і директор зі своїми замами приходили йоговітати (фото квітів). Про Новий рік я вже писав у минулих постах. З того часу минув тиждень. Тож, спробую надолужити прогалину. Одразу ж у перший день Нового 2008 Року трохи оговтавшись (особливо ні від чого було, свято видалося з тверезим присмаком) від ночі вирішили піти на ковзанку. У другій половині дня вирушили. Спочатку долаючи неймовірний мороз заїхали на 180й маршрутці у гараж за робочою машиною Льоші, а вже на ній поїхали до Каравану. Припаркувалися і пішли шукати об’єкт нашого прибуття. Пройшовши фотан під народною назвою ”літаючі фалоси” ще трохи оминувши поворотів дійшли до цілі. Черга видалася неймовірно великою. Було близько п’ятої, на всі найближчі сеанси було вже забито, вирішили взяти квитки аж на 19:30. Час, що залишався вирішили провести в Каравані. Пішли поїсти до місцевих фаст фудів. Я взяв суп зі шпинатом та жарені вареники з картоплею та, як виявилося, теж шпинатом. Гидота рідкісна. З усього придбаного випив лише пиво. Одним словом – Східна кухня (двома словами). Після цього хотіли було піти до кінотеатру, але кузина Наталка почала протестувати – фільм жахів вона не переносила. Довелося шукати альтернативу. Пішли на ігрові автомати, де придбали карту на яку поклали гроші. Зіграли в гру, не пам’ятаю як називається - суміш більярду та настольного тенісу. Дівчата ”поганяли” на віртуальних мотиках. Поволі дев’ятнадцята тридцять наближалася. Слід було бути на місці за п’ятнадцять хвилин, що ми й вчинили. Сеанс завершився і люди, що каталися почали виходити. Ми зайшли, взяли ковзани. Поклали до шафи своє взуття. Дівчачі ковзани – для фігурного катання, чоловічі – хокейні. Долівка на території Катка – гумова, тож леза ковзанів не затуплювалися. Рівно о 19:30 вхід на каток було відкрито. Я без остраху зайшов і одразу вчепився за борт, ”відштовхуваючися” від нього я одразу швидко поїхав, але на першій хвилині побоювався відпускати його. Потім все ж таки подумав: – Ну, не дарма ж я 45 грн. витрачав? Не буду ж я всі 45 хвилин стояти під бортом? До того ж не цікаво було кататися під бортом. І я відійшов від борту спочатку стояв на місці як укопаний. Думав, що все, так і протопчуся на одному місці усі 45 хвилин. Проте поступово почав тупцяти. Коли лише спостерігав за іншими, то дивувався як це в них виходить так класно ковзати. Але потім подумав, що я нічим не гірше і якщо інші змогли і я теж зможую І почав на свій страх і ризик крокувати, підібрав для себе певну техніку – опирався ногами на борти ”дерев’яних” ковзаныв. Від цього нога дуже втомлювалася, проте по іншому я не міг. Хвилин за десять-15 я вже досить впевнено крокував льодом. За двадцять хвилин вже невпевнено і хитаючися катався. Під кінець 45-тихвилинного сеансу ганяв аж з вітерцем. Знаю, що техніка у мене невірна, але перший крок зроблено і я тепер знаю, що це можливо. Здавалося, що я не вгадав з розміром – взяв 42й і вони ніби-то сиділи не щільно. Проте, я не знаю як вони мають сидіти на нозі. Кива з Натою були на льоду не вперше, але Кива катався гірше за мене, а Ната трохи краще.  Під кінець ковзання я був вщент виснаженим і 45ти хвилин мені було вдосталь, але, гадаю, що з часом, за набуття навиків, апетити будуть збільшуватися. 45 грн., звісно, забагато, це виходить по гривні за хвилину катання. Шкода, що фоток немає. Фотик не взяв умисне – боявся розбити, а мобільний просто забув удома. Після всі мокрі та задоволені поїхали додому. День видався на славу. Через день до мене прийшов Льоша дивитися фільм Пилка, остання частина. Вдома Наталка забороняла йому дивитися. Взяли по пакету чіпсів і по два літра пива кожному. Так промайнув ще один день. Інші пройшли у смутку сна та переглядання фільмів. Одного дня зібралися було піти купувати ковзани, але в останній момент здрейфувала Наталка – передумала. Я ж все ще маю намір придбати ковзани. Проте, ще не вирішив які саме – хокейні (”дерев’яні”) чи для фігурного катання (більш гнучкі, а значить і більш складні у керуванні). Ще у термінових намірах є придбання дивану (вибір між звичайним та кутовим) та велосипедом на літо. Мабуть, першим буде все ж таки диван, бо старий вщент розвалився, а останнім часом і крісло-кроваті, на яких я спав теж. Неймовірно хочу літа! Фото за лютий 2007: s320x240


відкоркувати
ОБОЗ.ua