Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Порекомендуйте фотоаппарат


Вже почав прицінюватися до фотоапаратів. В найближчі два місяці збираюся купити. Порадьте оптимальний варіант. Побажання: ціна в районі $500, з відеокамерою, якомога більший зум і кількість пікселів. Вже бачив подібний фотик з 20-кратним наближенням і 10 чи 12 к-тю мегапікселів. І ціна 400 з чимось.

Поради бажано з характеристикою та/або посиланням на фото. Дякую!

Прицінююсь до таких от (хоч за ціною і перевищую бажане:

http://rozetka.com.ua/ru/products/details/31227/index.html

http://rozetka.com.ua/ru/products/details/29853/index.html


відкоркувати | Теревень 10

Важке прокидання. Пригодний вакуум. Путіне, прощавай! Іноземна мова.


11 травень 2008 at 3:30 PM


 
Важке прокидання. Пригодний вакуум. Путіне, прощавай! Іноземна мова.
 
Вчора так і не запостився в своєму ЖЖ. Чи то просто забув, чи ліньки було. Сьогодні спробую завантажити одразу за два дні. У будь якому випадку – дописувати до свого щоденника я почав значно частіше.
Вчора поставив на закачку цілу кіпу фільмів. Навіть перераховувати не буду. Увечері лише почав переглядати фільм 10 000 тисяч років до н.е. у гарній якостИ. Фільм – не дуже. Сьогодні ся насилу прокинув, ся насилу підвів. Ледве доїхав на роботу. Спав у дорозі. Настав у житті деякий застій, такого вже давно не траплялося. Під цим явищем я розумію відсутність у моєму житті будь чого, лише нестерпна буденність. Розмірковую як її подолати.
Орієнтир дня – сьогодні останній день президентства Путіна. А чи не від слова путь його прізвище?... Українською це буде щось на кшталт Шляхін. Проте якщо так, то Путін обрав не шлях, а брод. Такі справи. За причиною вищезгаданого інформаційного вакууму в моєму житті і писати особливо ні про що. Ось так от.
Пю полуничний час з овсяниками.
Задля заповнення розповім про одну з найбільших образ у мій бік від не сторонньої людини – Олени (та, що Немарина). Одного разу вона попросила мене не розмовляти з нею своєю рідною мовою. Це мене спантеличило й ошарашило. Для мене це прозвучало ніби: Відмовся від своєї матері, обирай: або я або твоя мати. Я не знаю, що її спонукало так сказати, але я коректно спробував її переконати у абсурдності її слів та прохання. Підлий лицемір, можливо, й погодився на її прохання, але я порядний. Людина, що пішла б на поводу такого прохання й у інших ситуаціях вчинить так само: зрадить друзів, підставить ближнього, кине рідну людину у скрутному становищі, не простягне руку допомоги. Про людину, що ТАКЕ просить я не буду поширюватися.
Завтра на роботі передсвятковий день – восьме травня. 9 – НАЙВЕЛИЧНІШИЙ день в історії УКРАЇНИ! День нашої перемоги у визвольній війні. І нехай після війни Україна потрапила з вогню та в полумя, проте, більше зло ми перемогли. ДЕВЯТЕ ТРАВНЯ!!!!! Про це слід памятати, цим варто ПИШАТИСЯ! Це НАША ПЕРЕМОГА! Таке не повторюється! Шкода, що нові покоління не розуміють усього величчя тієї ПЕРЕМОГИ… Адже тоді ми стали переможцями у найстрашнішій війні людства. Не хто-небудь, а саме МИ! І нехай українці не єдині, що принесли свою частку в перемогу, проте – основні. Саме українці внесли найбільший вклад до повалення нацистської Німеччини. Сумно лише, що визволивши увесь світ українці не змогли вивільнити себе з окупації :-( І лише у 1991 році звільнення від неї прийшло саме собою…
В парці Перемоги пройшло моє дитинство: узимку я ковзав на санчатах зі схилів, влітку прогулювався, у юності гуляв з дівчатьми. В студентські роки пив пива забагацько там та й зараз частенько навідую туди ся. Якщо, коли-небудь, буду ставити у паспорті печатку про юридичну реєстрацію сімейних стосунків з кимось, то обовязково побуваю там у той день.
Зараз надумав записати усіх своїх співробітників в ОС ДТЗ. Зараз я добре кожного памятаю, але знаю, що в разі звільнення з часом забуду. А я не хочу цього. Це особливий період мого життя і, можливо, ці спогади колись знадобляться мені. У інших як? Попрацював – забув, а у мене саме зараз не так. Тут кожна людина колоритна, має свою специфіку, образ. Таке не варто забувати, на наступних моїх роботах швидше за все будуть люди випадкові, пересічні, проміжкові. Потоваришував по мірі необхідності й забув. А поки що мій робочий колектив – робоча сімя. Ба я тут більшу частину життя проводжу. І нехай мені багато хто не подобається, проте позитиву більше. От лише працюю я тут майже безкоштовно:-(
Ідея з велосипедом поки що не форсується. Будемо подумати…

відкоркувати
ОБОЗ.ua