Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Куда девают излишки газет


Удалось заглянуть на задний двор одного из издательств. В это время там как раз складировали остатки переработанных газет, что не успели продаться.


відкоркувати | Теревень 1

Становились ли вы жертвой обмана современных "Остапов Бендеров"


Опрашиваю людей для статьи. Расскажите суть обмана, почему Вы на него повелись, что потеряли. Нужен ваш ответ и фото. Писать можно в личку или в комменты. Спасибо!


відкоркувати | Теревень 8

Только для ХБ! Завтрашняя "Газета..." для вас сегодня и здесь!


Приятного просмотра и соучастия!)


відкоркувати | Теревень 7

Шок! Тема


Братья-блоггеры! Поделитесь идеями для материала в газету. Что бы вы хотели прочитать в городском издании о столице, ее проблемах, неизвестных сторонах. Примеры тематики материалов можно посмотреть тут. Буду очень благодарен за дельные советы и темы. Никакой критики - пишем все, что считаем важным. Чем больше мнений, тем больше шансов, что найдется что-то достойное.


відкоркувати | Теревень 10

Завтрашний номер газеты уже сегодня


Этот спецвыпуск "Газеты по-киевски" будет распространен завтра по всей столице. Приятно читать завтрашние газеты)

На фото - коментарий моего друга и подчиненного мужа одной из самых известных блоггерш - захочет - сама скажет кто она:)


відкоркувати | Теревень 20

Нові плани


Не встиг я реалізувати усі плани піврічної давнини, як намалювалися нові – більш пріоритетні. Поспішаю їх зафіксувати у друкованому вигляді – аби не забути. А так написав – і ніби зробив крок до їх реалізації)

 
1) Подивитися четвертого «Термінатора».
Фільм дитинства. Вважаю, його варто подивитися навіть якщо він виявиться препоганим. Це легенда. І навіть у разі її спаплюження варто бути в курсі з першоджерел (себто з перегляду). Кіно це варто дивитися виключно на великому екрані. Дуже мені сподобалося у «Флоренції» - там і планую переглянути і цю картину. Жовтень більш колоритний, але дуже вже далеко – доступні лише ранні сеанси, а в Трощинському кінотеатрі є можливість піти й на останній сеанс і у разі припинення руху громадського транспорту – дійти додому пішки (пів години жіночою ходою).
Пам’ятаю як дивися Термінатора ще на старій квартирі, я був тоді малим, а показували його на 7-му каналі (так і називався – зараз це, здається, «Тоніс»). За першого показу подивитися мені його не вдалося – батьки як побачили голозадого мужика (Арні), одразу перемкнули. А там є ж іще й поцілунки тощо! Тож подивився я його підпільно, коли батьків не було вдома. Багато у кого перший перегляд Термінатора нагадує про «трофейні» відеомагнітофони. На ньому вони дивилися його в якості «аналогова копія з аналогової копії»… У мене в домі ніколи не було відеомагнітофону. Пізніше і ДВД також. Лише в кінці 2005-го з’явився комп’ютер. Приблизно з того самого року я дізнався що з часів мого народження прогрес відбувається не лише у будівництві, де будинки почали склом обкладати, а й електроніці. Хоча у друзів я все ж таки бачив компи і приставки. Але то було з розряду недосяжнгостей і буржуйності. Ну яка звичайна сім’я, скажіть мені, могла мати відеомагнітофон, музичний центр чи комп’ютер до початку 21-го століття? Ніяка – лише багатії.
Тож Термінатор варто подивитися))) Оце я накрутив)))

відкоркувати | Теревень 11

Настрій : відмінний    

ЖурналістикаПоПо-київськи


Столичный читатель составил портрет "Газеты по-киевски"

К 50-летию Союза журналистов Украины читатель оценил работу украинских журналистов на примере любимой газеты

Народна журналістика vs Професійна

Я читач. Такий собі звичайнісінький киянин, який щоранку купує газети у кіоску преси. Не дуже й прискіпливий, просто переглядаю щоденні видання під час дороги на роботу та, через відсутність Інтернету, під час обіду. До критика мені далеко. Навіть коли помічаю чергову ”очепятку” чи неточність, не кидаюся хутчіш телефонувати до редакції аби повідомити про це, така поведінка більш притаманна людям пенсійного віку чи/та самотнім.

Проте, мушу визнати – я активний читач. Підтримую зворотній зв’язок з журналістською братією, жваво беру участь у всіх починаннях редакційної колегії. Зокрема я активний учасник проекту київської газети, створеного для читацьких публікацій. Такий підхід вигідний усім: видання отримує безкоштовне інформування безпосередньо з місця подій від свідків, а читачі задовольняють власні амбіції.

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 2

Журналисткое жульничество


Очень редко езжу в метро и потому почти никогда не встречал на раздаче газетку "Моя экономика". Про "Вечерок", "Пульс Киева", "Метро" и "15 минут наслышан", об этой значительно меньше. И вот сегодня мой коллега по работе взял случайно два экземпляра газетки и поделился одной со мной. Вот таким случайным образом она ко мне попала в руки. Каково же было мое удивление, когда я на развороте увидел фотку старосты своей группы и его жены (по совместительству моей кузины)! Сразу же позвонил ему. Он оказывается ни слухом, ни духом не ведывал об этой заметке и решил, что я его разыгрываю. Ан нет. Фотодоказательства прилагаются.

После написаного: вот какие журналисты жулики - без спроса в нете берут фотки для своих опросов, сами придумывают ответы этих людей даже не уведомив их об этом. Забавно получается:-) Так что если вы видите в газете очередной опрос, то не факт, что указанные люди знают, что они отвечали на вопросы журналистов.


відкоркувати | Теревень 8

музіка : тиша  Настрій : відмінний    

Неполітика і я


З тих пір як я придбав новий компютер, а кабельне телебачення стало виключно (на словах і прийнятті, але не за якістю) цифровим, мій старий тб-тюнер припинив працювати. Нового я не поспішаю купувати так як для цього потрібно придбати додатково ще один декодер – приймач цифри, а абонплата при цьому зросте. Хоча я допускаю можливість того, що для тюнерів кабельний провайдер передбачив можливість кодового доступу до своєї послуги без додаткового обладнання. Але знаючи злозвісну Волю-кабель виникають сумніви, що вони це впровадили.

Традиційного телевізора купувати я тим паче не збираюся. Є більш доцільні витрати. А телевізор – це шкідлива звичка від якої я позбавився. Лише так – балуюся інколи, бува раз на тиждень у пятницю, коли історично складається, що важливіших справ не випадає, переглядаю політичні шоу чи/та новини.

Останнім часом я здебільшого читаю газету. У будні два рази на день: у маршрутці (так як книжку незручно з собою возити) та в обід на роботі (так як немає інету). Сприйняття інформації з преси дещо відрізняється від телевізійного. По-перше, вона не така оперативна, але у цьому є свої переваги. Знаючи факти такими якими вони є, порівнюєш з прогнозами фахівців, які вони давали до того, як новина відбулася. Також моєш можливість обирати темп сприйняття інформації та новин за смаком, керувати темпом її сприйняття. Усе це міг би замінити інтернет, але так повелося, що в інеті я перебуваю переважно для того аби закачати фільми чи/та залишити свій слід. До слова – веду свій блог (як ви, певно, вже помітили:) У написанні постів до нього я керуюся переважно одним критерієм – якомога менше лівих записів. 95% усИх моїх постів – це виключно мої записи.

Коли я прочитав політичну новину, де мені дуже не сподобався вчинок якогось політика чи то він сам загалом, то я можу примостити його за прямим призначенням газети: обличчя Януковича, Тимошенко чи Ющенка без заперечень стануть на захист гігієни моєї дупи. Чи, до прикладу, обурили мене зухвалі дії забудовників – я одразу ж їх товкну пивами в оселедець. З телебаченням таке не вчиниш, там з політиками доводиться рахуватися. Чи просто вимикати.

Шкода лише що я не можу вимкнути базікання пасажирів маршрутки, що сидять позаду мене і обговорюють політичні перипетії з розумним та обізнаним виразом обличчя. Доводиться абстрагуватися.

Скоро вибори. Моя відмова від телебачення значно полегшить мої страждання від спостереження за політичним бедламом, проте цього лайна буде настільки багато, що усе зайве (чи не зайве?) повилазить назовні, на вулиці стольного граду Києва. Від нього нікуди не подінешся. Хоча…якщо змінити сприйняття, то можна спробувати. Наприклад, уявити, що чергові позачергові вибори – це театр абсурду, себто – мистецтво. Тоді можна отримати й задоволення від споглядання прекрасного. Ба виникає можливість долучитися до нього. Тож змінюймо сприйняття та насолоджуймося!:-)


відкоркувати

музіка : тиша  Настрій : Керуючий    

Моє перше бліц-інтерв'ю


Кумедно. А слова мої зовсім перекрутили


відкоркувати | Теревень 11

Настрій : столичный    

Сходил за гонораром, купил теплую кофту


Вчера ходил забирать свой кровный гонорарчик:-) Прошел старые места, где я раньше работал, сидел в парке. Хоть меня не сильно что-либо связывает с этими местами, но воспоминаний много. До Фрунзе 160 добрел пешком с Петровки через рельсы. Вход в нужное здание нашел сразу. Мне сказали 10-й этаж, но на деле оказалось 9-й. Кнопки лифта 10-го и 11-го этажей не работали так что я все равно попал туда, куда мне нужно. Забрал деньги, бухгалтерша меня узнала - наверное в компе высветилась моя фамилия:-) Вышел из здания предварительно прихватив спецвыпуск газетки (статья на 2-й странице меня глубоко возмутила - сплошное вранье!). Зашел в стоковый магазин Колинс. Купил теплую кофту зеленого цвета (еще успею в ней засветится в своем блоге:-))) Затем заскочил в первый попавшийся автобус и доехал на нем на Троещину (46-й). Там пересел на маршрутку 573 и доехал домой, где сразу же после выхода с маршрутки со мной приключилась нижеупомянутая история с соком:-) Дальше судите по фото и подписям под ними.


відкоркувати | Теревень 57

музіка : Джем ФМ  Настрій : Керуючий    

Очередные мои народные заметки в газете


Конечно же я фоткаю не все, а лишь те, до которых руки дойдут:-)


відкоркувати

Ювілей газети по-київськи


Сьогодні виповнилося п’ять років Газеті по-київськи, де я працював з літа 2005 по літо 2006. Потім я пішов працювати за спеціальністю, але тепер і досі залишаюся прихильником цього видання (але був і до роботи в ПресЦентрі читачем ГПК). Номер за 23 січня – ювілейний. Головною рубрикою є інтерв’ю з головним редактором Сергієм Тихим. Одним із запитань на Інтернет-опитуванні (іноземною мовою кажучи – веб-конференція) було таке: Когда появится украиноязычная версия “Газеты по-киевски”? Це питання для мене є особливо актуальним – я тривалий час активно пропагандував українізацію ГПК, створив тему на форумі ГПК – Підтримаймо українізацію Газети по-київськи! Де йшлося саме про україномовну версію ГПК. Тому я дослівно приведу відповідь головного редактора на це питання: “Не знаю, як відповісти на це запитання, хоч мені й доводилося відповідати на нього багато разів. Я б з великим задоволенням випустив для столиці України хорошої журналістської якостИ україномовну газету, не обов’язково переклад “Газети по-київськи”. У нас вже все для цього є. Школа, до наприкладу, бажання, бачення, в редакції працює немало хороших журналістів, які думаюсь українською. Немає лише одного – достатніх економічних передумов для реалізації такого проекту. Більшість киян, це слід визнати, говорять російською. І з цим неможна не рахуватися тому, хто поставив собі за мету робити комерційно успішну пресу. Ось гляньте, у листопаді минулого року ми запустили “Газету по-львівськи”. Ми користувалися тією ж логікою комерції, у нас немає цих додаткових грошей, і тому ми випустили у Львові україномовну газету, недивлячися на те, що це обійшлося нам дорожче, ніж якщо б ми робили її також російськомовною”. Що на це можна сказати? Не бажають рахуватися з україномовним населенням в ПресЦентрі. Газета набула такого злету, що україномовна версія набуде ще більшої популярності у киян. Можливо й більшість киян розмовляють російською, але відстоюють інтереси української мови. І якщо їм надати вибір – читати рідною мовою чи іноземною, то вибір, звісно буде зроблено на користь першої. Згадаймо чвари щодо переходу фільмів у кінотеатрах на українську мову. Всіх жахали комерційним крахом, що економічно це не є доцільним, а що в результаті ми отримали? Коли один і той же фільм у одному кінотеатрі демонструвався російською, а в іншому російською, то україномовна версія у декілька разів була касовішою аніж російська. Так буде й з газетою. Газету знають, люблять, у деякому сенсі довіряють, ГПК має постійних читачів. З україномовною газетою читачі не відцураються улюбленої газети, більшість сприйме це на Ура, ті, що не згодні – змиряться. Хоча й миритися по-суті немає з чим. Адже мова не йде про перехід газети з однієї мови на іншу. Лише про україномовну версію. Тираж якої з версій буде більшим покажуть маркетингові дослідження, але ніхто не буде прищімленим. Ну, окрім людей, що говорять іншими мовами не рахуючи укр.-кої і рос-кої. Успішність районок показала, що нові напівбожевільні, на перший погляд, проекти до сили колективу ГПК, тому не варто проблему країномовної газети списувати на комерційну доцільність. Також, гадаю, що газета, яка у 2007 році стала лідером серед газетних видань України за загальним тиражем газет, що видаються і за кількістю найменувань цих газет, може собі дозволити й україномовну версію. Ще зазначу, не потребує фінансових затрат введення повноцінного україномовного профілю порталу ГПК в Інтернеті. Чому більшість, грубо кажучи, кнопок є російськомовними навіть за вибору українського профілю?

відкоркувати | Теревень 2
ОБОЗ.ua