Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Бабусі - наркобаронеси


Hаркомани на городі

Hаркомани на городі

Hаркомани на городі

Ріжуть маковиння

(Сергій Кузьминський)

Пам'ятаю, раніше в селах на городах вільно саджали мак. Коли він дозрівав, наставала пора косеників – коржиків, щедро змащених маком в цукровому сиропі. Згодом влада, захоплена боротьбою з наркоманією, заборонила вирощувати цю культуру. Бабці знайшли вихід – обсаджували її кукурудзою – від сторонніх очей. Але наркомани і там знаходили. Бува’ прокинешся вранці, підеш на город, а там, матінко божа, всі головки підрізані. І так хитро – поодаль здавалося, що вони цілі, а підійдеш ближче і бачиш що до жодної потрощені – зціджували, бісові душі, макове молочко.

В ті часи бабця дуже полюбляла мені розповідати байку, як у однієї жіночки постійно дитина плакала. От їй односельчани і порадили напоїти її відваром молодих макових голівок. Але жінка, певно, перестаралася і не витримала дозу – дитина заснула навіки.

А ще моїй бабці не раз пропонували за великі гроші продати макові коробочки – вже порожні, після зібрання врожаю. Здається по 100 грн за мішок давали – тоді це були шалені гроші! Баба Катя ляклива – тому відмовляла, а сусідка Пріська знала – ризикувати їй нічим – 80-річну ніхто до в’язниці не запроторить. То за декілька врожаїв забезпечила онучкам вищу освіту. Плантації у неї великі були.

А якось одного ранку прокинувся – а по селу кіпіш. Народ гудить – переказує один одному чутки про наркоманів. З’ясувалося, на кутку, у Кіндрата, наркоманів спіймали. На гарячому. Старому діду пощастило – у нього на той час гостював син – моцний боров. Він з тих хилих нариків ледве душу не витрусив – сусіди прибігли аби рятувати злодіїв. Хтось викликав міліцію – напівживих їх забрали у відділок. А сільському герою за бійку нічогісінько не було. Бо часи були правильні. А зараз що? В Ніжині (до речі, недалеко від мого села) посадили на максимально великі строки людей, що боролися з наркоманами. Так званих ніжинських наркоманів. О, врємєна, о, нрави…


відкоркувати | Теревень 5

Хвайна дєвучка про хвайне місто


Ні, не Тернопіль. Про Київ. Мій любий Київ. Якого дідька він чоловічого роду? З моїх вуст звучить освідчення в коханні цьому місту, як неподобство. І хоча я народився і виріс у Києві, я не відношу себе до корінних мешканців столиці. Я, як і безліч "панаєхавшіх" гасав босим у селі по теплим калюжам, інколи між пальцями під час таких прогулянок щось чвакало і доводилося виправляти каку, скажімо, подорожником. Клята курка, гусак тощо. А як приємно було пірнати у житі. Ну, прямісінько як у Селінджера. Однак замість прірви на ногах сильне почервоніння. Так, мені не довелося завойовувати столицю, але я товаришую з нею з дитинства. Ми - друзі. Я обшарпав усі її кишені-заковулки. Знаю кожну родимку на тлі міста. Щоразу повертаюся до нього. Цікаво було подивитися освідчення в коханні до Києва цікавої чикі Карпи. Талантовито. Чіпляє. Задумався.


відкоркувати | Теревень 5

По городу со скоростью ракеты


Приблизительно такой же драйв я получил, когда катался по городу на 150-сильном КТМ за 14 тыс. евро. Отчет о прогулке смотреть тут: "У них такое хобби – людей спасать".


відкоркувати | Теревень 9

Это так мило


Это видео уже месяц как бродит страницами многих блоггеров и вконтактактеров. И в последнее время набирает международной популярности. Сняла его однокурсница моей жены, работающая на новом канале. Когда я впервые его увидел - был в восторге. Таких малых отродясь не видел. По долгу службы я часть провожу опросы среди киевлян. Но чаще всего даже взрослые люди отвечают хуже этого мальчика. Накануне дня журналиста хочу пожелать своим коллегам именно таких интервьюеров. Удачи всем! Адиас!


відкоркувати | Теревень 5

Местные бомжи стали смахивать на американских


Рубрика: По-народному // 14 августа '09 в 16:39

В зарубежных фильмах часто показывают среду обитания бомжей. Они там живут под мостами, на открытых территориях, сооружая картонные навесы и натягивая на себя ватные одеяла. Но, чтобы в Киеве бомжи устроили себе постельные места на улице... Для нас такая картина пока еще экзотика.

Бомжи в р-не Московской площади

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 3

Рейтинг міст, яким я надаю перевагу для проживання


1) Київ
2) Львів
3) Ялта
4) Родос
5) Палермо
6) Оттава
7) Стокгольм
8) Афіни
9) Рим
10) Токіо
11) Париж
12) Нью Йорк
13) Лондон
14) Лос-Анжделес
15) Мюнхен
16) Прага
17) Йювяскюля
18) Ріо де Жанейро
19) Буча
20) Сідней
 

П.С. Прошу писати в коментарях місце свого проживання та свій варіант рейтингу (хоча б 5-ку). Дякую!


відкоркувати | Теревень 31

Вихідні постфактум


Я вже писав про минулі вихідні, проведені у селі. Навіть фото вивісив. Але все ж додам ще фактів у більш узагальненому вигляді.

Тож п’ятницю після робочого дня провів на вокзалі. З Шапкою збиралися до Хмельницька скупити одяг до весілля та на повсякдень. Але квитків в касі не виявилося. Вирішили купити на наступні вихідні (себто у цю п’ятницю, що буде, вже поїдемо точно). Також придбали білети на потяг з Сімферополю до Києва. Вже після покупки ми зрозуміли, що Шапчині квитки придбані по студентському, строк дії якого закінчується сьогодні, 30 червня. Тепер будемо або доплачувати, або домовлятися з провідником потяга. Купе до Сімферополя обійшлося у 130 грн. за повний, а до Хмельницька лише 9 грн. по студентському. Читать дальше...

відкоркувати | Теревень 2

Відпочили у селі


В черговий раз, могли наочно підтвердити, що найкращий відпочинок - зміна сфери діяльності. На цей раз ми увійшли в ролі землеробів та косарів. Не оминули лісорубів та куховарок.

Доки Шапка виконувала обов'язки шеф-кухара на затхлій кухні-хатині (себто в старій хаті, в якій до побудови нової й жили. А літня кухня переобладнана на гараж), я викосив усі закутки двору, вичистив садок від бур'яну, перепиляв усі зайві дерева-самосії. На подвір'ї одразу стало просторіше, більше кисню, як то кажуть. А обід! Що не кинь у воду з кринеці - все смакота. А що ви хоотіли? - усі інгрідієнти в супі - пів години тому хилиталися на городі. Вже є й морква і кабачки, де інде прокльовуються огірки. Смакота. А попереду ж найголовніше - кавуни та дині!

Кампот з щойно зірваних вишень, малини, шовковиці, смородини, порічок - ліпше будь яких фант, кок-кол та будь чого, що доводилося куштувати. Ну, хіба що з пивом позмагається)

Також посіяли на городі салат. Будемо за два тижні смакувати! Горох лишу скуштували - наїстися не наїлися (він також росте у нас на городі, втім за бажання його можна нарвати у будь-якій кількості на полі). Треба буде насмажити - люблю смажений горох. В селі не гірше, аніж у місті. Ловлять ті ж самі канали, що й у Києві. Зелено, затишно. Благодать. Впевнений, за бажання, може й інтернет бути підключеним. Хоча з Києва туди не наїздишся - 70 км як ніяк.


відкоркувати | Теревень 30

Про Леоніда Михайловича Черновецького


Я переконаний, що Леонід Михайлович Черновецький хабарник та злочинець. За його безпосереднього керівництва було створено корупційні схеми, що окутали усі сфери міського господарства. Сам мер Києва Л. Черновецький беручи хабарі надавав у безстрокову оренду народні землі. Не виключаю, що за його замовленням було вбито не одну людину.

Звертаюся до блоггерів: хто ще посміє так само твердо як я заявити про те, що Черновецький – хабарник та злочинець? Хто не боїться наслідків? Хто не боїться говорити правду?


відкоркувати | Теревень 12

Столично-хутірські гробки


У той час, коли приїжджі відбули «гробки» і відпочивали від виснажливого застілля, кияни саджали картоплю.

Приїхали до села в суботу ввечері, винесли картоплю з погреба, трішки попиляли яблуню. На тому день і закінчився. Хату не затопили і лягати спати було дуже холодно. Врешті-решт устаканилися та поснули. На ранок одразу пішли на цвинтар. Там понаводили марафет (особливої роботи у нас майже немає – тітки (мати та її сестра) ман’яки справи пам’яті і регулярно доглядають за могилками).
Потроху почав сходитися й інший люд. Слід зауважити, що те, що я називаю селом по-суті є хутором. Вже за сто метрів до кладовища не можна було пройти – уся хутірська вуличка, оточена звичайнісіньки хатками: у кого цегляна, у кого мазанка, була заставлена навороченими тачками. Одразу видно – хуторяни у відсотковому співвідношенні 80% зі ста підкорили столицю! Кияни ж, приїхали на електричках та автобусах і до гробків йшли пішки.
О 10:30 прибув піп. Передали йому граматки з грішми (за моїми підрахунками за пів години своїх мурлижень він заробив декілька тисяч гривень). Потім він поїхав до іншого цвинтарю – збивати бабло інших.

відкоркувати | Теревень 2

Братья-блоггеры, помогите!


Очень нужна ВАША помощь! Моя статья о путешествии на Черкащину берет участие в конкурсе. Для победы нужны ваши голоса - если ВАМ не составит труда - зайдите по ссылке и проголосуйте за статью.Заранее ОГРОМНОЕ спасибо вам, блоггерята!

Есть ли жизнь на Черкащине?

Путешествие из Киева в Каменку - небольшой городок Черкасской области

Тенденция менять провинциальную жизнь на столичную, существует не первое столетие. Основная причина переезда – желание заработать. А как бонус – возможность называть себя горожанином, отдыхать на более высоком уровне, ходить в кино, приличные кафе, посещать музеи, театры и так далее. Кроме того, многие стремятся «наполнить» детство своего ребенка на должном уровне, ведь мегаполис предлагает намного больший перечень лицеев, гимназий, кружков, секций, конкурсов. Но настолько ли хуже провинциальная жизнь в отличии от столичной? За наглядным примером, для сравнения, отправимся в небольшой провинциальный городок Черкасской области – Каменку.


Въезд в город

Читать дальше...

відкоркувати | Теревень 46

музіка : Ночные снайперы  Настрій : відмінний    

Магистраль на три хаты или нафига козе баян


Народный автор Сергей Одаренко: Местная коза Белка польщена таким вниманием и с важным видом переходит дорогу только на “зебре”

 
                         Еще лет 15 назад на хуторе работал клуб, а в довоенное время даже магазин и садик. Из переходящих с поколения в поколение рассказов  известно, что в позапрошлом веке здесь была река, по которой ходили парусники. Еще раньше “на річці”, как сейчас называют оставшуюся от нее болотистую местность, стоял панский “маєток”. До недавних пор, копая картошку, местные жители регулярно находили панские “гроші” и “шаги”, чаще – осколки расписных кувшинов. Хутор был зажиточным и люди в нем жили в достатке. Многие жители соседних сел заинтересовано посматривали на местную жизнь и при случае, не раздумывая, переезжали сюда жить.
 
                         Но вскоре наступили трудные времена, люди устремились в города, садик закрыли по ненадобности, речка – и та пересохла. На смену магазину пришли лавки на колесах. Клуб держался до последнего, на показ индийских фильмов сюда съезжались изо всей округи. Но и он “сдался”. Магазин и клуб разобрал для хозяйственных нужд своего двора самопровозглашенный голова поселка дед Макаренко, который в свои девяносто лет подрабатывал почтальоном, и раз в неделю ездил на велосипеде в почтовое отделение соседнего села за корреспонденцией. Но сейчас почта сюда не “ходит”. Даже электричество, которое и так тут появилось с опозданием - в 60-е годы прошло века, «приказало долго жить». Злоумышленники срезали электропровода, а власти восстанавливать их для пары-тройки хат не спешат. Тем более не факт, что их опять кто-то не стащит. Последняя молодежь выехала лет десять назад, да и старики либо переехали в города к детям, либо вымерли. Остались самые стойкие – человек пять, не более.
 
                        И тут случилось нечто невообразимое! В 2005-м году сюда начали прокладывать дорогу, а в 2006-м она уже была готова. Двухкилометровый отрезок пути обошелся казне не в один миллион гривен. К тому же заасфальтировали даже хуторские улочки и соорудили тротуары! Работы выполнены по всем правилам: установлены знаки, нарисованы пешеходные переходы, а в иллюзорном центре хутора-призрака сделали кольцевой разворот и… автобусную остановку! Местная коза Белка польщена таким вниманием и с важным видом переходит дорогу только на “зебре”. А вот Баба Галя, собирая на растопку хворост вдоль главной дороги, нарушает – переходит ее, где ни попадя. Кот Васька облюбовал остановку, часами там дожидается своей подруги Матильды. Жителям окрестных сел завистно, то и дело посматривают на “магистраль для трех хат”. Поначалу по новой “трассе” колесили машины – приезжали покататься по удивительно ровной для этих мест дороге, а заодно и посмотреть на путь в никуда, посидеть, лузгая семечки, на никому не нужной остановке, на которую никогда не приедет автобус. Теперь, если в месяц хоть один автомобиль проедет, то это уже событие. Обычно сюда заезжают по ошибке заблудившие водилы в поисках короткого пути.
 
                        Поначалу все искали объяснение столь дорогому и нерациональному строительству. Ходили слухи, что на месте заброшенной птицефермы, которая расположена неподалеку от хуторка, будет сооружена птицефабрика – вот, мол, и решили проложить к ней дорогу под прикрытием благоустройства населенного пункта. Но строительство пути подходило к концу, а фабрикой и “не пахло”. Прошло три года со дня окончания укладки асфальта и стало ясно, что дорогу провели действительно для людей. Вот только хуторяне не особо оценили такую заботу. По их единогласному мнению, лучше бы эти миллионы были затрачены на постройку добротных домов в соседнем крупном селе и проведение газа. Это обошлось бы значительно дешевле, и толку было бы больше. А такая широченная дорога со всеми знаками, переходами и остановкой этим престарелым жителям ни к чему. Они и ходить-то толком уже не могут, а автомобиль с их пенсией им только снился. Да и зачем он им здесь нужен.

Также эту заметку можно прочесть на ХайВее.


відкоркувати | Теревень 14

музіка : тиша  Настрій : відмінний    

Паровоз у місті. Фото


 Приємного перегляду.

(7 фото)


відкоркувати | Теревень 14

музіка : тиша  Настрій : відмінний    

поПИВАние. Фото


Вчера сходил на поПивание с университетским другом. По дороге выпили бутылочку, затем понаблюдали за варварским разрушением парка Славы, после этого выпили пива возле брамы, и пошли греться в трапезную, где под два бокала пива приняли по две маленькие пиццы: куриную и с ветчиной. Был не очень пьян, но слегка заметно. Обсудили события из жизни каждого. Немного занялись физкультурой на стадионе завода Арсенал (который доживает свои последние дни - будет там торгово-офисный центр:-( - а я там с рождения гулял, на зайчике учился кататься, прыгал на матах, лазил по различным спортивным конструкциям).

Фотоотчет за вчера см. ниже. Приятных впечатлений:-)


відкоркувати | Теревень 40
ОБОЗ.ua