Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Газета по-киевски. Самвидав


Підтримуючи колег із "Газеты по-киевски", які вже не перший місяць без зарплатні, а з минулого тижня – без можливості друкувати свою газету, публікую оголошення:

Акция от "Газеты по-киевски" – РАСПЕЧАТАЙ И ПЕРЕДАЙ ДАЛЬШЕ!

Завтра 16 марта 2011 года коллектив "Газеты по-киевски" своими силами будет распространять свежий номер газеты возле точек продажи прессы.

Идея пришла спонтанно. Логика такова: если нашу газету запретили печатать в типографии, значит, в Украину из советского прошлого вернулось время "самиздата".

Свежий номер газеты будет заверстан специально в А4 формате, сегодня поздно вечером размножен на офисных принтерах и скреплен вручную.

Утром сотрудники заберут так называемый тираж в офисе где-то в половине восьмого утра и развезут по точкам продажи прессы, чтобы раздать его читателям.

"Мы понимаем, что тираж 500 экземпляров вовсе не решит нашу проблему, – комментирует действие директор по маркетингу Оксана Маляренко, но мы рассчитываем на эффект сарафанного радио, на то, что люди будут передавать свежий номер из рук в руки, скачивать в нескольких экземплярах самостоятельно с сайта, приносить домой, давать коллегам и друзьям"

Также завтра на сайте газеты появится такое сообщение:

"Если у вас есть возможность, просим распечатать этот специально подготовленный для формата А4 номер "Газеты по-киевски" на принтере, размножить на ксероксе столько экземпляров, сколько сможете, и раздать друзьям, коллегам, родным и близким, которые как свободные граждане Украины имеют право читать свободную прессу. Спасибо всем, кто нас поддерживает!"

Ниже – те адреса, которые уже "разобраны" сотрудниками для раздачи:

Адреса

1 Кіоск редакційний – м Шулявка

2 м Оболонь – біля розкладок в підзем. Переході

3 м Петрівка – біля розкладок

4 м Політехнічний інститут – біля кіоску "Союздрук"

5 м Лісова – біля кіоску "Союздрук"

6 Кіоск "Союздрук" – на розі Богоутовській

7 м Хрещатик – вихід на Інститутську – кіоск "Союздрук"

8 м Лук'янівська -біля точок продажу преси

9 м Либідська – біля точок продажу преси

10 м Позняки – біля розкладок (направление BILLA) в переходе

11 м Позняки – біля розкладок (направление BILLA) в метро

12 м Харьковська біля розкладок

13 м Мінська – біля розкладок

14 м Контрактова площа – біля розкладок

15 вул Володимирська/Велика житомирська – кіоск "Союздрук"

17 м Арсенальна (біля розкладки преси)

Пресс-служба "Газеты по-киевски"

15.03.2011

Источник


відкоркувати | Теревень 53

Настрій : скверное    

Дура-цензура. Газете по-киевски запретили говорить правду


Обращение трудового коллектива редакции «Газеты по-киевски» и Издательства «ПрессЦентр» к своим читателям, партнерам и СМИ 

В минувшую пятницу, 11 марта 2011 года, а также в понедельник и вторник, 14 и 15 марта 2011 года, «Газета по-киевски» не вышла в свет, так как типография отказалась печатать тираж. Судя по всему, на типографию УПМ,  нашего давнего и надежного партнера, оказывают давление.

Но это началось не на прошлой неделе. У нас создается впечатление, что уже достаточно давно и системно давят и на руководство газеты. Иначе нельзя объяснить, почему на редакционных летучках от нас стали прямо требовать «не нарываться», не выходить за рамки информационного жанра, избегать критических комментариев. Но ведь хорошо известно: если журналист, и не пытается говорить правду, то ему следует прощаться с профессией. Мы старались  делать максимально взвешенные, спокойные по тону публикации, но все-таки поднимающие вопросы, реально интересующие и задевающие украинское общество. И у нас есть все основания полагать, что нынешнее беспрецедентное давление связано с появлением в последнее время ряда таких честных публикаций. В целом складывается впечатление, что кому-то хочется удушить «Газету по-киевски», которая известна как источник объективной и,  вероятно, не всегда лицеприятной информации.

В аналогичной ситуации находится бесплатная столичная «Газета нашего района». Под угрозой выход наших городских еженедельников в крупнейших городах Украины: «Газеты по-одесски», «Газеты по-днепровски», «Газеты по-донецки», «Газеты по-харьковски», «Газети по-львівськи».

Между тем, вчера в интернете появились противоречивые сообщения, где один «неназванный источник в редакции» сообщает, что «газету не печатают, потому что нет денег», а другой, снова-таки анонимный наш коллега утверждает, что на счетах газеты около 1 млн. 400 тыс. гривен, но счета почему-то заблокированы.

Мы понимаем, что кому-то выгодно свести все в экономическую плоскость  мол, многие газеты сейчас перестают выходить из-за нехватки денег, и потому утверждаем: это не о нашем издании. Несмотря на все трудности, мы сохранили высокое место в рейтинге, нарастили аудиторию, наращиваем доходы от рекламы. Любой непредвзятый анализ покажет, что «Газета по-киевски» один из наиболее успешных проектов на рынке ежедневных газет в Украине. И мы не дадим расправиться с нашей и вашей, дорогие киевляне, «Газетой…»

Оказавшись в ситуации беспрецедентного давления, трудовой коллектив принял решение объявить предзабастовочную готовность и распространить эту информацию всеми возможными способами.

Мы требуем гарантировать нам возможность говорить читателям обо всем, что они вправе знать как свободные граждане Украины.

Мы обращаемся к своим читателям, отечественным и зарубежным СМИ в поисках солидарности и поддержки.  

Трудовой коллектив «Газеты по-киевски».

Обращение принято на общем собрании 14 марта 2011 года. Всего 89 подписей


відкоркувати | Теревень 40

Соціальний журналізм від Андрія Манчука



 
Пост 3. 14.05.08. Вчора на мій пост про найкращу статтю номера в ГПК відгукнувся автор статей яким я надаю перевагу – Андрій Манчук http://serzh84odarenko.livejournal.com/70709.html. Він хоч і не зірка чи неабияка відома особа, але в своєму колі, напевно, що на слуху (хоч і не відомий журналістці та працівниці ХайВей Людмилі Грищенко яку я про нього запитав). Йому було приємно за мої схвальні відгуки на його ”писанину”, а мені на зе, що він відреагував на них. Зараз він перебуває (чи вже повернувся?) у відряджені на Балканах і в неті шукав інфо про те чи вийшла його стаття в ГПК і випадково через пошуковик натрапив на мій пост.
Я вступив з ним в дискусію (посилання). Запропонував написати про історію про таємницю декларації Жmerinca (посилання), на що від відповів, що історія цікава навіть якщо гарно зфальсифікована, а також на мою пропозицію запропонував написати мені самому про це для газети.

відкоркувати

Сайти яким я надаю перевагу


  • 15 травень 2008 at 8:40 PM

 
 
14.05.08. Пост 1. Планую чітко дотримуватися певної тематики в своєму ЖЖ задля уникнення  суміші різношарових тем. (P.S. Тепер ви можете оцінити виконання моїх планів – цей та декілька сусідніх постів розбиті на тематику, навіть якщо відбулися в один день. Тепер би ще знайти ту кнопку, що   приховати частину тексту…). Вчора увечері копирсався в нетрях глобальної мережі. Для мене вона  обмежується декількома сайтами: (читання, дописування),  (читання), Українська правда (читання, коментування), (в т. ч. й блоги інших дописувачів;  читання, дописування, коментування), (в тому числі читання   інших громадянський журналістів та дописування від себе , коментування, поки що без права на  оцінювання), ХайВей – співтовариство газети по-київськи та по-народному (в т.ч. й моя участь),  Мембрана – сайт новин науки та техніки (читання), (в т. ч. й блоги інших   дописувачів, серед яких і Грішковєц; читання, дописування, коментування), віднедавна мій аккаунт та  блог на   адреса блогу -   (в т. ч. й блоги інших дописувачів; читання, коментування, пошук інформації), сайт   erMain&tkn=1508, , (в т.ч. спілкування), інфосторе (написання, скачування-деунлод та епод ( фільми, музика, ПЗ, фото, тексти тощо), читання, інколи коментування, пошук інформації),  (скачування), (перевірка пошти, дописування), сайти порнографії (останнім часом рідше, т. як є  з ким :-)).
Можливо я не всі назвав, але це основні, вони подані не за рейтингом, а по мірі згадування.

відкоркувати

“Графоманство по-київськи” чи “мухи з котлетами-2 по-київськи”. “Мотлох ідей”, “буденність”.


13 травня 2008

 
 
13.05.08. Не припиняю дивуватися своєму організмові. Всі вихідні провалявся до 11-ї години і не відвик прокидатися о 6й. Але трохи не так. Чомусь я завжди прокидаюся о 5:53. Десь так зазвичай. І вихідні не є виключенням. Прокидаюся в неділю в цей час, згадую, що вихідний і з полегшенням знову поринаю в сон, що надалі може тривати до обіду. Інколи усвідомлення вихідного приходить не одразу, що призводить до 5–10-хвилинного ”качання” в ліжку доки не зрозумію який день тижня. Проте це усвідомлення останнім часом приходить на протязі 10-ти хвилин після того, як прокидаюся. Штірліц мені заздрив би. Ну який ще організм може кожен день прокидатися о 5:53 за потрібної 6:00 аби дати можливість організму ”розкочегаритися”?! Хоча це й не дуже допомагає. Хто може дохвилинно знати, коли прокинеться?! Я можу…
В моїй голові кишить кіпа різних ідей. Кіпа за принципом ймовірності-відбору. Себто мається на увазі, що серед кіпи мотлоху думок, напевне знайдеться щось геніальне. І буває таккий душевний підйом охопить мою сутність, така завзятість, що не терпиться вже почати здійснювати задумане, але потім наздоганяє мій біч – те, що завжди руйнує усе псевдо чи ні геніальне, що народжується у моїй вавці, що сидить на плечах. Під цим бічем я розумію декілька основних причин, що заважають реалізації моїй ідей. По-перше, хочу зазначити, що я намагаюся усі ідеї виговорити кому-небудь аби полегшити ношу її у ”вавці”. Так вона ніби не пропаде навіть у випадку не реалізації. Просто не помре, а передасться у іншу вавку. А також своєрідно захистить від випередження – якщо хтось перший реалізує те, що я вигадав, то я зможу виправдатися перед своїм сумлінням – але ж я самостійно до цього дійшов, але на відміну того, хто це реалізував, просто не мав спроможності. А доказом цього є та вавка в яку я цю ідею переклав. Тож біч – це те, що не можу довести до кінця почате. Для журналістики, це беззаперечно добре: адже журналіст повинен підходити до проблеми зверхньо – зняти вершки і все, у разі схильності до заглиблення-занурення в проблему тощо – йому слід йти в науку (дещо подібне казав Сергій Тихий – головред. ГПК). Хоч мені й подобається журналістика, проте це не доведення до ладу початого значно псує моє життя. Візьмуся за написання чогось, а через деякий час полишу. Мої думки не терплять тупцяння на одному місці, увесь час мчать уперед не довевши до ладу існуюче. До прикладу, мав намір структуризувати свою сторінку інфостор, поприбирати увесь мотлох, проте згадав, що слід навести лад в своєму компі і так все залишилося лише початим. Ні там, ні там не довершив до кінця почате.
Серед цікавинок також відзначу те, що я вчора зареєструвався на гуглі – створив свій аккаунт. Спонукав мене до цього пошук оптимального місця для закачування фоток в нет для відображення в ЖЖ, а також в інших цілях. Гугл здався мені найбільш надійним. Також я там створив свій блог мій google blog. Через пошук спільних інтересів познаходив багацько цікавих неординарних людей з закордону. Мене давно цікавить спілкування з носіями інших культур, мов, ментальності. Проте, не впевнений, що отримаю відповідь на своє англомовне звернення. В ідеалі маю намір знайти друзів закордоном. Критерії – розвинена країна, цікава, розумна та гарна людина. За мету маю окрім спілкування також взаємо подорожі – я до них, вони до мене. Про це ще продовжу свою розповідь. А поки що маю намір опанувати свою територію – створити сторінку для прогулянок Києвом. Така вже існує, але не дуже симпатична. Також буду запрошувати мешканців різних куточків моєї Батьківщини (можливо, у тому числі й для киян) до безкоштовної делитантської екскурсії по Києву by Serzh (про це маю створити окремий пост, а також окрему програму екскурсії). Хто зна – можливо колись це виллеться в агентство екскурсій. Проте саме такий бізнес мене не дуже приваблює, але якщо підходити до цього кардинально інакше, то, можливо, така справа може виявитися привабливою для моїх мізків. Все ж краще аніж бюрократія якою я наразі займаюся.
 

відкоркувати

Моє дописування на форум ГПК


  • 05 травень 2008 at 9:37 PM

 
 
На форум ГПК:
Лучшим в сегодняшнем номере был Андрей Манчук со свой заметкой Не в голосе дело и статьей ”Казаки-разбойники вместо ”стрелялок. Он очень точно и ярко отобразил воспоминания детства. Я еще застал те времена, когда <<вместо кровожадных ”стрелялок” волк спасал жизнь циплятам (!)>> (фраза по мотивам речи Незлобина из Камеди клаба с которым у меня ассоциируется Манчук) – електронная игра, в которой волк бегает с корзинкой и ловит падающие яйца. Эта статья для меня является лучшей даже не за день, а за месяц. Мне вообще нравится формат в котором работает Андрей. Не то что Жириновский в журналистике – Смага. Неприятно мне его читать. Вот сегодня он о третье мировой войне наваял. Хотя образ свой он не доработал. Уж если быть ”падонком”, то до конца. А-ля Олеся Бузыны. Хотя Олесь падонок без кавычек.
Относительно Андреиной заметки в ГПК №100 (юбилейчик? :-) ), то он абсолютно прав, что дело вовсе не в голосе. Ужасно неприятно было читать ”фэ” читателей по поводу данной темы. Но дело не в том, что кто-то что-то не так делает, а в том, что есть такая категория людей, которые вечно всем недовольны, постоянно нудят, возмущаются и т. д.
  • Mood: giddy

відкоркувати

музіка : Саундтреки до фільму "Фонтан"  Настрій : передсвятковий    

Благородный вандализм?


Сегодня (06.03.0810:30 автор этих строк увидел из окна как какой-то молодой человек долго стоит лицом в притык к памятнику КОРОТЧЕНКО ДЕМЬЯНу СЕРГЕЕВИЧу, что рядом с метро Берестейская. Так долго надпись не читают, это и вызвало подозрения по поводу его действий. Сначала я сфотографировал его из окна, но фотография вышла не четкая и со спины. Милицию также зря тревожить не хотелось. Решил сам все лично проверить. Но пока дошел, то человека на месте "преступления" уже не было. Всего он там стоял минут 25-30. Люди проходили, присматривались к его действиям и шли дальше. Никто не подошел спросить или сделать замечание. Когда я подошел ближе к памятнику, то увидел, что в фамилии Коротченко отсутствуют две буквы - Коро_ _енко, а также частично отковыряны года его жизни.

Точно утверждать, что этот человек действовал неправомерно не могу, так как возможно он занимался кикими-то реставрационными действиями, но буквы до этого были в порядке. Также на буквы зачем-то нанесена белая краска  (возможно для кальки?).

Из каких побуждений он так поступил неизвестно, то ли по идеологическим причинам (см. P.S.), то ли по материальным (буквы бронзовые). Относительно последней версии, то не уверен, что на этих несчастных буковках можно заработать.

 

P.S. КОРОТЧЕНКО ДЕМ'ЯН СЕРГІЙОВИЧ [29.10(10.11).1894 — 7.4.1969]  — партійний і державний діяч УРСР. Н. у с. Погрібки Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії (тепер Коротченкове Шосткінського р-ну Сумської обл.). Розпочав кар'єру після вступу в РКП(б) у листопаді 1918. У 1919-20 — комісар Червоної Армії. В 1920-30-х рр. очолював первинні партійні організації в Шосткінському повіті, Чернігові та Первомайську, вчився на курсах при ЦК ВКП(б) у Москві (1928-30). У 1931-36 — голова районних організацій компартії в Москві. З червня 1936 до червня 1937 — секретар Московського обкому ВКП(б), потім — перший секретар Західного (м. Смоленськ) та Дніпропетровського обкомів ВКП(б). У 1938-39 — голова Раднаркому УРСР, 939-47 — секретар ЦК КП(б)У. В роки радянсько-німецької війни 1941-45 К. — один з організаторів партизанського руху в Україні. В 1947-54 — голова Ради Міністрів УРСР, з 1954 — голова Президії Верховної Ради УРСР та заступник Голови Президії Верховної Ради СРСР. Член Політбюро ЦК КПУ (з 1938, 1952-66 — член Президії). Помер у Києві.

06.03.08. Серж Одаренко

 Фото памятника после акта вандализма см:

http://infostore.org/info/4997770/P3060050.JPG?s=760&r=0

 http://77.120.100.11/file/4997770/4114710/P3060053.JPG.jpg

http://infostore.org/info/4997770/P3060049.JPG

http://infostore.org/info/4997770/P3060048.JPG

http://infostore.org/info/4997770/100_0741.jpg


відкоркувати | Теревень 2

Ювілей газети по-київськи


Сьогодні виповнилося п’ять років Газеті по-київськи, де я працював з літа 2005 по літо 2006. Потім я пішов працювати за спеціальністю, але тепер і досі залишаюся прихильником цього видання (але був і до роботи в ПресЦентрі читачем ГПК). Номер за 23 січня – ювілейний. Головною рубрикою є інтерв’ю з головним редактором Сергієм Тихим. Одним із запитань на Інтернет-опитуванні (іноземною мовою кажучи – веб-конференція) було таке: Когда появится украиноязычная версия “Газеты по-киевски”? Це питання для мене є особливо актуальним – я тривалий час активно пропагандував українізацію ГПК, створив тему на форумі ГПК – Підтримаймо українізацію Газети по-київськи! Де йшлося саме про україномовну версію ГПК. Тому я дослівно приведу відповідь головного редактора на це питання: “Не знаю, як відповісти на це запитання, хоч мені й доводилося відповідати на нього багато разів. Я б з великим задоволенням випустив для столиці України хорошої журналістської якостИ україномовну газету, не обов’язково переклад “Газети по-київськи”. У нас вже все для цього є. Школа, до наприкладу, бажання, бачення, в редакції працює немало хороших журналістів, які думаюсь українською. Немає лише одного – достатніх економічних передумов для реалізації такого проекту. Більшість киян, це слід визнати, говорять російською. І з цим неможна не рахуватися тому, хто поставив собі за мету робити комерційно успішну пресу. Ось гляньте, у листопаді минулого року ми запустили “Газету по-львівськи”. Ми користувалися тією ж логікою комерції, у нас немає цих додаткових грошей, і тому ми випустили у Львові україномовну газету, недивлячися на те, що це обійшлося нам дорожче, ніж якщо б ми робили її також російськомовною”. Що на це можна сказати? Не бажають рахуватися з україномовним населенням в ПресЦентрі. Газета набула такого злету, що україномовна версія набуде ще більшої популярності у киян. Можливо й більшість киян розмовляють російською, але відстоюють інтереси української мови. І якщо їм надати вибір – читати рідною мовою чи іноземною, то вибір, звісно буде зроблено на користь першої. Згадаймо чвари щодо переходу фільмів у кінотеатрах на українську мову. Всіх жахали комерційним крахом, що економічно це не є доцільним, а що в результаті ми отримали? Коли один і той же фільм у одному кінотеатрі демонструвався російською, а в іншому російською, то україномовна версія у декілька разів була касовішою аніж російська. Так буде й з газетою. Газету знають, люблять, у деякому сенсі довіряють, ГПК має постійних читачів. З україномовною газетою читачі не відцураються улюбленої газети, більшість сприйме це на Ура, ті, що не згодні – змиряться. Хоча й миритися по-суті немає з чим. Адже мова не йде про перехід газети з однієї мови на іншу. Лише про україномовну версію. Тираж якої з версій буде більшим покажуть маркетингові дослідження, але ніхто не буде прищімленим. Ну, окрім людей, що говорять іншими мовами не рахуючи укр.-кої і рос-кої. Успішність районок показала, що нові напівбожевільні, на перший погляд, проекти до сили колективу ГПК, тому не варто проблему країномовної газети списувати на комерційну доцільність. Також, гадаю, що газета, яка у 2007 році стала лідером серед газетних видань України за загальним тиражем газет, що видаються і за кількістю найменувань цих газет, може собі дозволити й україномовну версію. Ще зазначу, не потребує фінансових затрат введення повноцінного україномовного профілю порталу ГПК в Інтернеті. Чому більшість, грубо кажучи, кнопок є російськомовними навіть за вибору українського профілю?

відкоркувати | Теревень 2
ОБОЗ.ua