Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Как заставить гривни улыбаться


Киевлянин Михаил Сельський делает из угрюмых Владимира Великого и Тараса Шевченко на гривнях приветливых и улыбчивых людей. Для этого нужно всего лишь сделать два сгиба по краям губ изображенных на деньгах людей.


відкоркувати | Теревень 2

Раскрываю Великие тайны


Как-то уж больно далеко все это зашло. Изначально я писал подобные посты без оглядки – мне было плевать, что подумают блоггеры – незнакомые мне в жизни люди. Также мне было все равно, что подумают на работе. Люди там просто отличные! Очень хорошие – я таких еще не встречал – прям как в старые добрые советские времена. Без иронии, ведь в Советском Союзе общество было куда более человечным, нежели сейчас. Я хоть и застал ту страну всего лишь краешком своего детства, но все же помню. И это не следствие искажения памяти под призмой детских воспоминаний. На самом деле люди тогда были лучше, нежели сейчас. Простые люди. И вот эти люди остались такими же. Будто машина времени или аппарат его остановки внесли свои коррективы. И вот эти отличные люди, на мнение которых мне не плевать, никогда бы не стали читать мой личный дневник. А плевать мне на руководство, которое, как оказалось способно мониторить интимные записи подчиненных. Мне все равно, что они тут прочтут и подумают. Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 32

На Троещине в азартном доме открыли мясную лавку


В помещении, где еще недавно был игорный зал с «однорукими бандитами» и прочими автоматами для игр на деньги, открылся мясной магазин. Сразу после запрета азартных игр в городе Киеве заведение по ул. Оноре де Бальзака, 94, закрыли. Однако в отличие от остальных заведений подобного типа владельцы не стали выжидать разрешения на азартную деятельность и предпочли перепродать право аренды части этого помещения. Новые арендаторы открыли там мясной магазин.
Жителям окружных домов это только на пользу, ведь раньше им приходилось ездить за свежим мясом на «лесной» рынок или же в супермаркет, а на местном базаре в наличии было только мороженое мясо. По словам продавцов нового магазина, мясо у них только отечественного производителя. Покупатели довольны, говорят, цены не выше, чем на рынке.

 Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 1

Не могу жить дома, нужно бросать ради этого работу, но куда идти вместо?


Мне 25 лет, а родители по-прежнему указывают мне как жить. Когда банально отдохну – делают все, чтобы я чувствовал свою вину за это. Еду во Львов? Но как же? Ведь на эти деньги можно было бы купить хлеба, масла, сахара. И ничего что в молодости мама понаотдыхалась по заграницам типа Латвии и прочих «дружественных»– тогда время было другое. Мне же и во Львов не положено – не имею морального права при такой получке.

Моя личная жизнь меня нисколечко, оказывается, не касается. Не мне ведь женится – маме. Тетка в селе начала городить чушь. И это притом, что ее дочь аморальна – живет с женатым человеком, у которого есть ребенок! Как при такой ситуации сестра мамы решается указывать другому как жить?! К тому же дочь эта живет в квартире, которую моя мама подарила ей при живых безхатных родных детях. Раньше там жил дядя, который погиб. Еще при жизни тетя мешала устроить ему личную жизнь – ведь тогда квартира ей не достанется, когда даже не станет дяди, будет его жена. Так и прожил он далеко за 40 холостым. Затем погиб. Я без доказательств хочу предположить, что его отравили – квартира на кону! Теперь, когда дяди не стало, там живет та самая дочь с мужиком, который женат и имеет ребенка. Вот такие пироги.

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 199

Каша


У той час, коли мешканці сіл або вже владнали свої справи або відклали їх на потім, кияни тільки-но збираються їхати до себе на дачу, в село – саджати картоплю. І травневі свята та вихідні-сателіти – слушна нагода для цього. Коли мешканці столиці покидають своє місто, його у ще більшому об’ємі наповнюють гості. От і виходить, що святкові заходи з приводу свят частіше за все організовуються не для киян, а для гостей столиці. Та сама ситуація з Днем Незалежності – кияни копають картоплю, приїжджі – святкують. Я не кажу, що це погано, просто констатую факт. Щодо вихідних можна теж з упевненістю заявити, що центральна площа та вулиця – осередок гостей столиці. Мешканці Києва там рідкість. Я ні в якому разі не противник напливу гостей до свого міста, також не проти аби ці гості за бажання селилися в моєму місті назавжди і теж ставали власниками мого міста, їх міста. Втім, слід визнати, кияни у Києві виступають більше у ролі гостей. Ситуація виявляється протилежна. Така доля мегаполісу – бути осередком мрій та амбіцій людей з усієї країни. Я погано ставлюся до людей, які кажуть «понаїхали». Впевнений і знаю, що виродків достатньо і серед киян і серед гостей. Серед приїжджих знаю безліч хороших людей, які лише прикрасять та поліпшать моє місто. Мене засмучує лише єдине – фінансовий бік цього питання. Але перед тим як пояснити, що я маю на увазі, зазначу – це лише моя особиста проблема і я сам собі лікар у цьому питанні. А справа ось у чому. Приїжджі помешкання не мають, а значить їм доводиться знімати квартиру. Аби бути спроможним заплатити за це та за більше-менше пристойне харчування та одяг, слід заробляти як мінімум 700 баксів. Значить усі приїжджі працюють на роботах з такими велетенськими зарплатнями. Можна було б сказати, що вони забирають робочі місця киян, але буде не вірно – мені теж ніхто не заважає влаштуватися на роботу з такою великою зарплатнею. На власному прикладі можу сказати, що справжні мешканці столиці рідко коли отримують більше двох тисяч гривень. Різниця суттєва, правда? 2000 грн. киян і близько шести тисяч грн. приїжджих. Поспішу вилаяти себе сам, доки це не зробили інші. Розумію – рахувати чужі гроші негарно. Але оправдаюся тим, що це мій особистий щоденник і пишу я виключно для себе. Пишу як курка лапою, ніколи блогзаписи не перечитую – лише поспішно викладаю свої думки, тому мої життєві записи часто бувають такими хаотичними, з безліччю помилок та очепяток. Задля того аби дізнатися про мої справжні можливості слід відвідати сайт «газети по-київськи», розділ «по-народному», де я висвітлюю столичні новини та викладаю свої статті. Га сьогоднішній день я лідирую серед топ-авторів з великим відривом. Також я найактивніший новинар проекту :-) За останні два тижні на сайті ледве не кожна друга новина – моя. І це серед декількох сот учасників. Але скажу, що у найближчій час збираюся зменшити цей запал – редакція не оцінила належним чином мої наробітки і нахабно користується моєю працею. Щодо якості зазначу – аби мої новини були б не форматними – їх би не постили. Просто проект не до кінця продуманий. Я щоденно пишу новини, а хтось напише раз на тиждень і отримає гроші шляхом накрутки голосів. Мені ж цим займатися ніколи.Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 11

музіка : тиша  Настрій : Керуючий    

Пост для себе. надолуження за тиждень: 1) прогулянки, 2) перебування у редакції, 3) справи домашні, 4) ice cream


Вчора (на час написання) домовився зустрітися з Капелюшкою. Після закінчення своєї роботи я поїхав на контрактову, там прогулявся хвилин з двадцять насолоджуючися місцевим колоритом. А ще у метро я зустрів мегацікаву картину, проте сфотографувати не встиг:-( – типово бомжуватого вигляду чоловягу, у брудному замухриженому кожусі виходив з вагону електропоїзду метрополітену. В останню мить я помітив на його голові науково шапочку – конфедератка, з кісточкою закладеною по лівий бік. Вигляд у шапочки був убогим, проте додавав йому контрастую чого колориту – бомж в науковій шапочці магістра – БОМБА! Шкода, що не встиг зафіксувати на фотик. Також окремо написав про це пост.

 

Сів на 219 маршрутку і поїхав на вул. Фрунзе. Капелюшка на час мого прибуття була дуже зайнята і глибоко занурена в проблему своєї статті до рубрики Людина дня. Проблема полягала в тім, що стаття вже була готовою, до часу здачі номеру в друк залишалися лічені хвилини, а героїня статті відмовлялася надати своє фото. Писати про нову людину вже не було часу, тож пішли в ва-банк – Шапка знайшла у однокласниках людину по всім прикметам схожу на героїню замітки і розмістила її в свій текст. На сьогоднішній день проблема а ні з боку людини, про яку було написано матеріал, а ні з боку можливої власниці фото не виникала. Або ніхто з них написаного не бачив, або фото зійшлося з дійсністю і все булу узгоджено заочно. Посидівши в редакції з годину я побачив багацько знайомих мені облич – до цього я їх бачив лише в газеті, проте тепер побачив і у житті. Зустрів також старого знайомого – Манчука Андрія:-) Він як завжди був дуже заклопотаним.

Читать дальше...

 


відкоркувати | Теревень 1

музіка : Джем ФМ  Настрій : Керуючий    

Тенденція звільнень і типу думки


Написал Михе на мыло такие мысли:

Квінтесенція - с понтом модное слово. Разлаживаем слово по полочкам и видим, что в основе лежит слово - эсенция. Кто знает что такое эсенция, тот не поймет к чему было употреблено слово квинтесенция. Но эсенция - это по сути - что-то похожее на эфир. Эфир уже дает полет фантазии. Эфир - эсенция - что это такое? Вытяжка из растений или чего-то еще - экстракт! Теперь можно понять почему его используют и при упомнинании, скажем, эпохи. Вытяжка - эпохи, то есть, если расписать эпоху и затем в конце написать ее итоги - это будет квинтесенция. Можно "прибамбасить", в принципе к любому понятию. Повторюсь - типа с понтом модные и такие умные. Подпись - мозги Сержа:-)

На это он мне ответил следующее ошеломляющее для меня сообщение...:

Читать дальше...


відкоркувати

музіка : Голоси киян  Настрій : Керуючий    

Форінти


У шефа на столі знайшов таку цікаву копіїчку


відкоркувати | Теревень 2

Настрій : Керуючий    

Мати-одиначка залишилася без коштів на існування


 
 
Нещодавно Ксомонавт Льоня Черновецький здійснив підпис під заявою на звільнення своєї ідейної сестри Іренки Кільчицької. Не будемо розмірковувати над причинами її звільнення, а краще звернемо увагу на її матеріальне становище. Як відомо, пані Ірена мати-одиначка. Після звільнення вона залишиться без роботи з двома дітьми на руках. Звісно, держава виділяє кошти на дітей, але ж чи вистачить їх на діамантові підгузники немовляті? ”Сваровськи” Кільчицька не сприймає. Вона могла б продати свій Бентлі Контіненталь Джі Ті чи Порш Кайен і жити на ці гроші, але ж на чому вона тоді буде їздити? Однієї машини буде не достатньо – під неї складно урізноманітнювати одяг та й взагалі, у кожної нормальної людини одна машина на кожен день, інша – вечірня. Є в неї ще хамер, але й то лише Ейч три, що, як відомо, й джипом назвати соромно. От аби Ейч два, тоді інша справа, а так… Та й не залишати ж охоронців без машини, або пересаджувати на більш дешеву автівку. Вони ж тоді будуть псувати загальну картину навколо кортежу пані Кільчицької, а вона, дама зі смаком.
Хоча можна сподіватися, що Ірена зможе дати собі раду, адже, як вона сама зізналася, вона сука, що значно облегшує її існування. Хоча автора дуже непокоїть майбутнє дітей, а особливо моральний аспект їхнього виховання. Як заявила Кільчицька в інтерв’ю Каті Осадчій, вона веде невпорядковане статеве життя, шляється і взагалі бл@дує.
На запитання Каті чи від одного батька у неї діти вона відповіда: ”Гадаю, що ні.” От така наша Ірена. Палець в рот не клади, подавай щось інше, хоч і подібної форми.

відкоркувати

Робочий день.


  • 28 травень 2008 at 11:23 PM

 
Сьогоднішній день нічим особливо не ознаменувався. Пів дня просто просидів готуючи звіти, пообідав шпикачками (штрихачками на нашенський манер:)), сходив у лабораторію відібрав автомобіль ПАЗ. Підготував акт відбору. Потім поїхав на таможню, що на столичному шосе, на відбір шин. Замовник був молодий хлопець. Було не нудно їхати, лишень засмучували лише деякі його коменти та питання. Зокрема він запитував про зарплатню в інституті. Я ледве відбрехався – такий я хороший, що не захотів принижувати наш інститут з його зарплатнями. Та й замовнику не бажано знати таку інформацію. Не буду ж я людині, що заробляє на місяць тисячі доларів, купує машину за десятки тисяч баксів, отримує сертифікат за який платить стільки, скільки мені пів року працювати, казати, що я отримую… кхе. Не скажу скільки. Не буду топтати в лайно інститут і в лівджьорналі. Єдиний аргумент інституту на такі зарплатні такий – НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ – валі куди хочеш. Якщо така ситуація й залишиться, то буду валити. А що залишається робити? Я хочу їсти, а інколи навіть трішки вдягатися. А ще я люблю пиво з чіпсами. А ще уявляєте, колись буду дітей заводити!!!!!!!! А як я їх можу завести, якщо я себе не можу прогодувати?! На таможні швиденько відібрав шини, пофоркав і поїхали назад. Ще й на роботу встиг і попрацювати навіть. Сьогоднішній вечір присвячу встановленню фото шопа, ейсидиси, закачці фоток в інет.

відкоркувати

Про робочі будні, зарплатню


  • 05 травень 2008 at 9:40 PM

 
 
Сьогодні перший, після череди травневих свят, робочий день. Було неймовірно тяжко прокидатися з незвички. Два роки поспіль щодня прокидаюся о 6й. І лише новорічні та травневі свята для мене є відрадою. Ще ні разу в житті у мене не було відпустки. Неймовірно хочеться відпочити. І місяця навіть буде в обмаль :-( Проте відпустка обіцяє бути напруженою. Я вже не можу так жити – працюю майже задарма, людиною себе не відчуваю, дійшло до того, що сумма грошей, що для життя однієї людини на місяць не вистачить для мене є велетенською. Я не можу собі дозволити елементарних речей. Тепер у мене дві суперечки в мені – з одного боку, хочеться отримати категорію інженера, з іншого – хочу не померти з голоду. Виникає запитання: чи варта та категорія таких мук і страждань? Та й навіть якщо моя зарплатня підвищиться, то складатиме вона стільки грошей, за які найдебільніші мої однокласники зроду віку не погодяться працювати. Виникає запитання: якщо я такий розумний, то чому такий бідний? Нещодавно переглядав сайт укрджьоб. Що я можу сказати? – таких грошей які отримую я на фірмах вже не платять навіть прибиральникам. Ставлю перед собою питання ребром: якщо я потрібен на своїй роботі, то нехай платять відповідні гроші, якщо ж ні, то нехай звільняють. В перспективі на цій роботі можна отримувати достатньо (на керівній посаді стільки скільки пересічний менеджер на фірмі). Проте умови ДП не дають можливості дожити до тих примарних часів. Тож якщо до осені зарплатня не підвищиться хоча б на $150-200 (що нереально) буду шукати іншу роботу. І справа не в грошах, справа в елементарному виживанні. Куди воно годиться, що я три роки тому, коли був студентом, отримував більше, аніж тепер, коли я став кваліфікованим спеціалістом?! Мені подобається моя робота, мій колектив, заради цього я готовий працювати навіть за невеликі гроші,але хоча б за такі, на які можна прожити. Мій батько – інвалід, живе на пенсію, мати отримує зовсім мізер, мені слід не жити за рахунок батьків, а допомагати їм. Аби відносно добре харчуватися необхідно 1000 грн. на місяць на чоловіка. У нашій сім’ї чотири чоловіка – це чотири тисячі гривень. Зробимо скидку на те, що все ж таки батьки щось отримують та на те, що можна вживати неякісні харчі, вийде 2-2,5 тисячі гривень на місяць лише на харчі. Я ходив недавно по базару і знаю які ціни, то ж сума навіть занижена. Виходить, що аби вийти на показник, коли люди проїдають 40% своєї зарплатні, мені потрібно отримувати 4-5 тисяч гривень.

відкоркувати
ОБОЗ.ua