19 грудня 2007 року. Домовився зустрітися з Наталкою, тією, що співає (так я її ідентифікую з-поміж інших Наталок у своєму житті). Про те звідкиля вона з'явилася у моєму житті я напишу дещо пізніше, а поки що просто викладу день у черговому пості. Зустрілися ми на Берестейській - вона під'їхала туди під кінець мого робочого дня (аби було більше часу на зустріч). Та їй не складно було - декілька зупинок на метро по прямій. Хмм... Попри її зауваження, що вона погладшала я, коли її побачив, то зробив для себе висновки, що вона стала лише краще. Така собі гарна й мила дівчинка. І головне що як людина і як дівчина - вона шикарна. Таких подруг замало - мало хто собі дозволяє дружбу зі скарбом. Ми поїхали на Хрещатик, де зайшли до одного з фаст-фудів - того, що в будівлі метро Хрещатик (нижній вихід). Там я собі взяв борщ, а вона лише сік. Мені там не сподобалося. Та й коли вона дістала ноут аби показати мені свої фотки, то до нас підійшла адміністраторша і зробила зауваження, мовляв, у них кафе, а не... А не що? Не пам'ятаю. Тоді ми перейшли до Пузатої хати. Там насилу знайшли місце. Пили оксамитове. Наталка сама того неусвідомлюючи дивилася на мене таким звабливим погладом. Не навмисно, просто погляд у неї такий. Такий, що затамовує подих... Вона переважно говорила про свого Аміра (її хлопець - майбутній чоловік). Показувала фотки, де вони були разом, розповідала про Іран ілюструючи розповідь фотками. Завжди ваш, Сєрж. P.S. Мій ЖЖ також можна переглянути тут (дублікати): 1) На ХайВеї - http://serzh84.hiblogger.net/ 2) На інфосторі - http://infostore.org/info/3838325 3) Там, де ви зараз читаєте:-) - http://serzh84odarenko.livejournal.com/ Адіас!