Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


О нетлєнном…


У мого редактора в суботу був день народження. 27 років. Мені також за чотири місяці виповниться стільки ж. Майже однолітки. Захотілося подарувати їй «нетлєннойе» - книжку. Так сталося, що сьогодні її заступник відпустила раніше. От і вдалося заскочити до магазину. Аби у цей день працювала редактор, то ні про які покупки не йшлося б.

18:00. Петрівка. Забрів до книгарні. Очі розбігаються. Купувати навмання не хотілося. Свіжий у пам’яті випадок, коли на випускний вчительці зарубіжної літератури подарував книгу, яку в очі не бачив. Коли прочитав – піт з лобу зійшов. Вона виявилася еротичного характеру) Я й так Наталці (реду) частенько посилаю різні месседжі помилково – то освідчення у коханні, яке писав дружині, то ще щось. От і вирішив зупинитися на перевіреному Вербері. Місяць тому ми з нею тішилися, що майже одночасно почали читати цикл його книг про богів. Читать дальше...


відкоркувати

Магазин для журналістів


Гуляв по Києву і наштовхнувся на магазин під назвою "Журналіст". Спочатку подумав, що це наслідок розширення ресторану з такою ж назвою на Троєщині. Але коли придивився до вітрини, побачив, що там у продажу лише канцтовари. Хоча назва, я вам скажу, не віповідає дійсності - цей магазин точно не для журналістів - люди цієї професіїї не дозволять собі купувати речі за такими цінами.


відкоркувати | Теревень 4

Теперь я настоящий



відкоркувати | Теревень 17

Песня журналиста


Слухати всім! Гімн мого життя) Адаптація відео - моя

відкоркувати | Теревень 7

Нові плани


Не встиг я реалізувати усі плани піврічної давнини, як намалювалися нові – більш пріоритетні. Поспішаю їх зафіксувати у друкованому вигляді – аби не забути. А так написав – і ніби зробив крок до їх реалізації)

 
1) Подивитися четвертого «Термінатора».
Фільм дитинства. Вважаю, його варто подивитися навіть якщо він виявиться препоганим. Це легенда. І навіть у разі її спаплюження варто бути в курсі з першоджерел (себто з перегляду). Кіно це варто дивитися виключно на великому екрані. Дуже мені сподобалося у «Флоренції» - там і планую переглянути і цю картину. Жовтень більш колоритний, але дуже вже далеко – доступні лише ранні сеанси, а в Трощинському кінотеатрі є можливість піти й на останній сеанс і у разі припинення руху громадського транспорту – дійти додому пішки (пів години жіночою ходою).
Пам’ятаю як дивися Термінатора ще на старій квартирі, я був тоді малим, а показували його на 7-му каналі (так і називався – зараз це, здається, «Тоніс»). За першого показу подивитися мені його не вдалося – батьки як побачили голозадого мужика (Арні), одразу перемкнули. А там є ж іще й поцілунки тощо! Тож подивився я його підпільно, коли батьків не було вдома. Багато у кого перший перегляд Термінатора нагадує про «трофейні» відеомагнітофони. На ньому вони дивилися його в якості «аналогова копія з аналогової копії»… У мене в домі ніколи не було відеомагнітофону. Пізніше і ДВД також. Лише в кінці 2005-го з’явився комп’ютер. Приблизно з того самого року я дізнався що з часів мого народження прогрес відбувається не лише у будівництві, де будинки почали склом обкладати, а й електроніці. Хоча у друзів я все ж таки бачив компи і приставки. Але то було з розряду недосяжнгостей і буржуйності. Ну яка звичайна сім’я, скажіть мені, могла мати відеомагнітофон, музичний центр чи комп’ютер до початку 21-го століття? Ніяка – лише багатії.
Тож Термінатор варто подивитися))) Оце я накрутив)))

відкоркувати | Теревень 11

Настрій : відмінний    

ЖурналістикаПоПо-київськи


Столичный читатель составил портрет "Газеты по-киевски"

К 50-летию Союза журналистов Украины читатель оценил работу украинских журналистов на примере любимой газеты

Народна журналістика vs Професійна

Я читач. Такий собі звичайнісінький киянин, який щоранку купує газети у кіоску преси. Не дуже й прискіпливий, просто переглядаю щоденні видання під час дороги на роботу та, через відсутність Інтернету, під час обіду. До критика мені далеко. Навіть коли помічаю чергову ”очепятку” чи неточність, не кидаюся хутчіш телефонувати до редакції аби повідомити про це, така поведінка більш притаманна людям пенсійного віку чи/та самотнім.

Проте, мушу визнати – я активний читач. Підтримую зворотній зв’язок з журналістською братією, жваво беру участь у всіх починаннях редакційної колегії. Зокрема я активний учасник проекту київської газети, створеного для читацьких публікацій. Такий підхід вигідний усім: видання отримує безкоштовне інформування безпосередньо з місця подій від свідків, а читачі задовольняють власні амбіції.

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 2

Посидіньки з Гіннесом та Льофом


Сьогодні відвідав з другом Вєталем ресторанчик під назвою Журналіст, а потім арт клуб 44. Сподобалося. Пропоную до вашої уваги фото за цей вечір.


відкоркувати | Теревень 10

музіка : тиша  Настрій : Керуючий    

Продолжаю печатать свои заметки в газете по-киевски


Сначала они выходили, и я их просто фоткал, а теперь решил разместить постепенно на долгую память:-)

Буду размещать и далее. За последнее время у меня, благо, их насобиралось много. Да и будут выходить и далее новые. Я так думаю:-)

P.S. (а ти спробуй згадати, що мав на увазі. Пост скриптум під цензурою).


відкоркувати
ОБОЗ.ua