Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Синтетична інформація


Склав віршика. Прошу зацінити. Коментарі будь якого характеру приймаються. Окрім "сподобалося" чи "не сподобалося" ба навіть "що ти курив?" прошу обгрунтовувати свою думку. Дякую!

Поночі. Інформація –

є телевізор.

Коробка у млі.

Океан.

Зброя і захист.

Житло мудреця.

Я думав помру

Та надто довго чекав

За мене прожили життя.

Чернетка, клята реальність

Повторити не в змозі.

Допоможіть.

Визволіть.

Інформація – кайдани.

Киньте у вакуум.

Я буду дихати поглядом.

Шкло.

Оповито складом із Всесвіту.

Ацтеки знали.

І де вони?

Інформація – смерть.

Хочу жити.

Хочу померти.

Рятуйте. Задихаюся.

Увімкніть новини.

Наркотики.

Політики – наркодилери.

Синтетична інформація.

Ландшафт – доля.

Життя – вакуум.

Рятуйте. Я більше не можу.

В голові повний вакуум.

Увімкніть телевізор.

Увімкніть телевізор.

Хочу дихати.

Інформаційне самогубство.

Чи жив я?

Ні?

Хто жив за мене?

Втратив буття.

Чи можна прожити не полишивши по собі інформацію?

Інформація – гріх.

Не грішіть мені в вуха.

Вимкніть телевізор – хочу померти.

Якщо інформація – то життя,

то про що я? Для кого?

Хто мене дивиться?

Які мої рейтинги?

Вибірка то за Дарвіном?

Якщо я потрапив до неї,

то став похибкою.

Скільки відсотків мене?

Вимкніть телевізор.

Вимкніть мене.

Я єсмь інформація, я єсмь життя.

сІм’я на пульті.

Прайм-тайм.

Який час мій?

Коли я?

Для кого?

Хто мене дивиться?

Я задихаюся.

Увімкніть новини. Ні!

Краще дайте кольта.

Вакуум. Життя.

Боротьба. Маячня.

Мистецтво. Я є.

Текст є, а значить я живу, я є букви.

Та ж інформація.

Порвіть папірець, вимкніть телефони, комп’ютери, планшети й ай фони.

Безсмертя набридло.

Камо ґрядеше?

Коли вже?

Зір – 90% інформації.

Вимкніть світло.

Добийте мене.

Стерв’ятники вже поруч.

Чи маю шанс стати сенсацією?

Репортери, не інформуйте про мене.

Вимкніть світло – я помру.

Світанок – то є реінкарнація.

Знову?

Позбавте мене безсмертя – вимкніть новини.

Не хочу більше.

Дайте краще ковток вакууму.

Я – крапка.

Ти читаєш мене.

Ти мене народив.

Матко, зітри текст – вбий мене.

Моя душа переїхала у твій мозок.

Привіт.

Я з тобою.

Моя голка в яйці – твоя амнезія.

Розкажеш про мене – клонуєш мене.

Я безсмертний.

Нажаль.

А чи мистецтво я?

Простір.

Ландшафт.

Інформація.

Я у твоїй голові.

Може ти мене вигадав?

Тоді полікуйся.


відкоркувати | Теревень 4

Вандалы замахнулись на информацию


Видать не ту страну назвали Украиной. В то время как в западных странах прямо посреди улицы можно войти в интернет со специально установленных терминалов, у нас даже даже банальное бюро справок изувечили неизвестные вандалы.


відкоркувати | Теревень 20

За терабайтами не угнаться


Вчера читал в транспорте книгу. В ней был мелкий эпизод, с участием представителя прессы. Сравнил – задумался. Раньше журналистика была более уважаемой. Даже вопреки тому, что в те времена всячески прославлялся физический труд. Если брать акул пера, то в советские времена, конечно же, было хуже – журналисты были подневольны, писали совковые аналоги темников. А вот если брать, к примеру, рядовых «писак», то разница на лицо. Писать о жизни, простых людях, разных повседневных проблемах никто не запрещал – журналист был волен. Мог и на районную «шапку» наехать – тогда главе этого учреждения в случае объективности обвинений грозило в лучшем случае увольнение. Их уважали, с ними считались. А сейчас как? Во-первых, их наплодилось как крыс. В терабайтовом потоке информации утонуть может даже по-настоящему стоящий материал. А вот то, что не тонет, останется на плаву. Перенасыщенность общества информацией делает профессию журналиста жалкой. Возьмем, к примеру, писателя. Уже сейчас написано столько книг, что если читать их всей нацией, то все равно не перечитать. И вот он напишет очередную писульку. Зачем? Уже все обо всем сказано. Через эти писульки действительно стоящие внимания книги могут остаться незамеченными. Творчеством правит коммерческая целесообразность.


відкоркувати

Чи можна засудити за наклеп у блозі?


У мене виникло питання: чи можна предявляти юридичні претензії до того блогера, який виклав на сторінках свого щоденника неправдиву інформацію? До прикладу, якщо я буду стверджувати, що serbun – трансвестит, то чи зможе він тоді на мене подати позов до суду? Чи будуть юридичні підстави звинувачувати мене у наклепі?


відкоркувати | Теревень 45
ОБОЗ.ua