Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Андрей Шевченко переехал в дом-монстр


Рубрика:Столица// 21 января '11 в 01:59

Уже давно ходят слухи, что Шева наконец-то сменил отель на постоянную квартиру в Киеве, да и сам он признавался, что теперь живет недалеко от стадиона «Динамо»

«Газета…» узнала, что футболист купил себе жилье в скандальном доме на Грушевского, 9а.

Читать дальше...

Автор: Сергей ОДАРЕНКО


відкоркувати | Теревень 10

Вот тебе, бабушка, и «Лучший дом»


Рубрика: Столица // 19 ноября '10 в 01:15

В мэрии решили ликвидировать 12 убыточных коммунальных предприятий, в том числе скандальный «Лучший дом», который возглавляла Кристина Черновецкая. «Газета…» пробралась в этот закрытый дом престарелых

Решение создать коммунальное предприятие «Лучший дом» было принято в 2008-м. Суть прожекта сводилась к следующему: одинокие пенсионеры, проживающие в собственных квартирах, смогут переселиться в дома престарелых, отдав свое жилье городу. Эти квартиры сдадут в аренду, взамен же бабушек и дедушек будут кормить икрой, ананасами и бананами. Предполагалось, что только за год работы предприятие заработает 1 млрд грн. Но, как оказалось два года спустя, оно приносило только убытки и, наконец, попало в черный список вместе с никому не известными КП «Пар», «Монтажник» и тому подобными. Чтобы узнать, как же там на самом деле живется пенсионерам, журналист «Газеты…» еще до решения о ликвидации явился в «Лучший дом», представившись соседом одинокой бабушки, которая якобы готова отдать свою квартиру городу, лишь бы ее взяли на содержание.

Читать дальше...

Автор: Сергей ОДАРЕНКО


відкоркувати | Теревень 5

Те, кто не продал Крещатик


Автор:  Сергей ОДАРЕНКО

Рубрика: Столица // 10 ноября '10 в 01:35

«Газета...» выясняла, как живется старожилам главной киевской улицы и почему они не расстаются со своими «золотыми» квартирами

Казалось бы, продав недвижимость в центре столицы, можно купить квартиру на окраине, ближе к свежему воздуху, а на остаток жить припеваючи. Но нет – и сегодня остаются «упрямцы», которые живут на одну пенсию, зато с видом на Майдан. Что заставляет их держаться за эту жилплощадь? Память о молодости? Статус настоящего киевлянина из самого сердца столицы? Страх связаться с мошенниками и неумение распоряжаться такими деньжищами, как утверждает съехавший с Крещатика киевлянин Константин Козловский? Читать дальше...

Автор:  Сергей ОДАРЕНКО, фото Натальи ДИДЕНКО


відкоркувати | Теревень 6

Рейтинг самых дорогих вип-квартир и как они продаются


Рубрика: Столица // 03 сентября '10 в 03:20

«Газета...» узнала, как продаются вип-квартиры столицы, и составила рейтинг самых дорогих из них. Больше всего – $14 млн – хотят за жилье в доме на Грушевского

Как сообщил «Газете...» Сергей Костецкий, аналитик компании «SV Development», за последний месяц в Киеве заключено 905 сделок купли/продажи: 707 на вторичном рынке и 199 в недостроенных домах. Это на 137 сделок больше, чем в июле. В основном квартиры продавали по цене от $100 тыс. до $200 тыс. И только 1% сделок совершается по квартирам элит-класса. По словам Костецкого, последний всплеск продаж «элитки» был в первые два месяца после завершения президентских выборов. Читать дальше...

Автор: Сергей ОДАРЕНКО


відкоркувати | Теревень 2

Под чем скрываются киевские бордели


Рубрика: Жизнь по-киевски // 16 июня '10 в 03:13

Пары, не афиширующие свои отношения, наконец-то избавлены от проблемы «есть с кем, но негде»: мини-отели берут от 33 гривен за час и документов не спрашивают

С недавних пор доски объявлений пестрят призывами посетить «мини-отель. Час – 33 грн, сутки – 150 грн». Цены, впрочем, варьируются. «Газета...» решила разузнать, что это за новые «сервисные центры» появились в городе. Придумываю легенду – нужен номер для встречи с девушкой – и отправляюсь на «смотрины» по нескольким адресам. Как и следовало ожидать, рассчитаны эти «номера» именно на такие встречи. Читать дальше... 

Автор: Сергей ОДАРЕНКО, рисунок Игоря ЛУКЬЯНЧЕНКО


відкоркувати | Теревень 5

Квартира Олеся Довгого (Видео)


Без коментариев

 

Вспомним-ка еще классику с Добкиным?


відкоркувати | Теревень 8

Стервятник пообедал


Вчера Шапка сварила невероятно вкусный грибной суп. Сегодня утром я его взял на работу, но забыл поставить в холодильник. Во время обеда я с первой ложки почувствовал, что суп скис. Но голод превозмочь не смог. Борясь с кислым испорченным вкусом, я как стервятник запихнул половину содержимого судка в себя, остальное пришлось вылить – отвращение к испорченному стало невыносимым. Зато голод был заморен.Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 14

Нові плани


Не встиг я реалізувати усі плани піврічної давнини, як намалювалися нові – більш пріоритетні. Поспішаю їх зафіксувати у друкованому вигляді – аби не забути. А так написав – і ніби зробив крок до їх реалізації)

 
1) Подивитися четвертого «Термінатора».
Фільм дитинства. Вважаю, його варто подивитися навіть якщо він виявиться препоганим. Це легенда. І навіть у разі її спаплюження варто бути в курсі з першоджерел (себто з перегляду). Кіно це варто дивитися виключно на великому екрані. Дуже мені сподобалося у «Флоренції» - там і планую переглянути і цю картину. Жовтень більш колоритний, але дуже вже далеко – доступні лише ранні сеанси, а в Трощинському кінотеатрі є можливість піти й на останній сеанс і у разі припинення руху громадського транспорту – дійти додому пішки (пів години жіночою ходою).
Пам’ятаю як дивися Термінатора ще на старій квартирі, я був тоді малим, а показували його на 7-му каналі (так і називався – зараз це, здається, «Тоніс»). За першого показу подивитися мені його не вдалося – батьки як побачили голозадого мужика (Арні), одразу перемкнули. А там є ж іще й поцілунки тощо! Тож подивився я його підпільно, коли батьків не було вдома. Багато у кого перший перегляд Термінатора нагадує про «трофейні» відеомагнітофони. На ньому вони дивилися його в якості «аналогова копія з аналогової копії»… У мене в домі ніколи не було відеомагнітофону. Пізніше і ДВД також. Лише в кінці 2005-го з’явився комп’ютер. Приблизно з того самого року я дізнався що з часів мого народження прогрес відбувається не лише у будівництві, де будинки почали склом обкладати, а й електроніці. Хоча у друзів я все ж таки бачив компи і приставки. Але то було з розряду недосяжнгостей і буржуйності. Ну яка звичайна сім’я, скажіть мені, могла мати відеомагнітофон, музичний центр чи комп’ютер до початку 21-го століття? Ніяка – лише багатії.
Тож Термінатор варто подивитися))) Оце я накрутив)))

відкоркувати | Теревень 11

музіка : тиша  Настрій : відмінний    

Холодно - утепляемся. Фото


Зима надворе. Не зря я Шапкой еще в сентябре обзавелся. Она у меня спортсменка, журналистка, умница, красавица, имеет определенные политические взгляды. Хозяюшка, наконец!

Приятного просмотра! (13 фото)


відкоркувати | Теревень 38

музіка : З телевізора  Настрій : Керуючий    

Конец Эпохи


 
Ввожу в краткий экскурс в последние события моей жизни, которые я с успехом пропустил в своем Блоге Serzh84Odarenko: All my life.
Когда это было, не помню, наверное, был я бухой. Шутка. В общем, Леша попросил меня помочь ему с Натой переехать. До сих пор он проживал в пяти минутах ходьбы от моего дома. Переезжал же он на ул. Сортировочная, между Дарницей и Позняками. Такой себе промышленный райончик, но до Днепра всего каких-то 500 м. Правда, вода там не очень, но где наша не пропадала? Наша пропадала везде!
Помочь в первую очередь помимо меня он попросил и Руслана Мыкытюка. Он подъехал на рабочем грузовике Iveco, куда мы и погрузили все их пожитки. А их, надо сказать, было весьма и весьма много как для квартирантов. Кстати о квартире. Она оказалась немного хуже предыдущей, но все же на уровне. В комнате положен ламинат, а на стене висит наибольшая ценность в доме – картина. Соседями оказались сектанты. По ходу дела на помощь подтянулись знакомые Леши: какой-то хачик и еще один затурканый селюк. Что ж поделаешь, у него преимущественно все такие знакомые. И это хорошо. Ведь в этом мире, чем тупее и забитее ты, тем больше ты зарабатываешь. Почему-то это зачастую подтверждается, несмотря на всю очевидную парадоксальность. После переезда мы отметили под пельменчики и ”сочок”. В первую очередь для этого распаковали комп, по котрому смотрели традиционно подводочное камеди.
Относительно переезда могу сказать, что это конец эпохи. Многие годы они жили рядом, часто ходили друг к другу в гости. Теперь же это станет трудноосуществимым. Ну, кроме что, с ночевкой. В общем, акценты с их переездом сместятся… Жизнь изменится. Зато для них она более сблизится в позиции к Инне – она теперь ближе к ним. Вот так такая мелочь как переезд в пределах одного берега одного города может сильно изменить жизненные акценты и устои.
И на последок скажу о цене. Квартирку они ”отхватили” по современным меркам по дешевке – Вего 2100 грн. + оплата коммунальных услуг.

відкоркувати

музіка : Галімая попса - в машині така грала  Настрій : Робочий    

Життя в роботі. А гроші?


Вчора їздив на ідентифікацію на митницю, що знаходиться за Святошино. Довго чекали доки там не владнають усі формальності. Дуже запам'яталися робітники - в брудному, навіть гіршому аніж на будівництві одязі і не лише дорослі чоловіки, а й я молоді хлопці. Так ось куди зникають люди, що не вступають до університету. Такі зачухані, навіть обличчя якісь інші. Ні, не вуйки, звичайні люди, але їх затурканість та надмірна простота дуже вирізняє їх з-поміж людей, що працюють розумово. Цікаво, а якби я не вступив до ВУЗу, то хіба став би таким? Я за студентських років теж там працював - публіка ще та... Сумніваюся, що я міг би змінитися у такий бік. Я ще з дитинста звик думати і якось ніколи (швидше нажаль) не був простяцьким. З ідентифікація я повернувся як раз під обід. Сьогодні знову їздив на ідентифікацію. На митницю, що знаходиться десь на ДЕВРЗ. Потрібно було відібрати диск. Спочатку заїхали за декларантом, виявилося, що я з цією дівчиною вже знайомий - рік тому хздив на ідентифікацію шин - вона теж була. Мене дуже здивувало, що вона сідаючи до машини сказала "Привет, Сережа". Рік минув, усього раз бічилися, а вона запам'ятала. Я згадав її ім'я лише коли почув його - Наташа. Потім поїхали на митницю. Там довго чекали (сиділи в машині)на якогось представника митниці. Потім, коли він звільнився, то виявилося, що контейнер потрібний нам, завис у повітрі - кран, що його підіймав, зламався. Спочатку сиділи й чекали. Розважали себе чим могли. Дивилися на мобільних камеді, а потім якийсь фільм. Коли Наташа ходила у справах по таможні, то розговорившись з Русланом - представник фірми, дізнався багато цікавих людських переживань. Йому тридцять років. Він розійшовся з дружино, вона залишилася з дитиною. На задньому сидінні валялася його сумка з речами - пішов з від дружини, з батьками він теж полаявся. Поки планує перекочувати у друзів, а потім зніматиме квартиру. Я сказав, що навіть не уявляю як йому, адже я розійшовшися з дівчиною ще у травні страждаю, а він з Дружоною з якою має спільну дитину... Жах, я б не пережив такого. Не знаю, що б було зі мною. Коли сподівання на починку крану розвіялися, то вирішили їхати на склад і вже там провести відбір. Так і вчинили. Поті мене Руслан підкинув на Троєщину. Хоч я на таможні був до пізна, додому я приїхав трохи раніше аніж звичайно. Так змінювався пейзаж (а зокрема світло) під час очікування: Це я сиджу в машині і на фото видно те, що я бачу дивлячися до низу:-)

відкоркувати
ОБОЗ.ua