Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


О нетлєнном…


У мого редактора в суботу був день народження. 27 років. Мені також за чотири місяці виповниться стільки ж. Майже однолітки. Захотілося подарувати їй «нетлєннойе» - книжку. Так сталося, що сьогодні її заступник відпустила раніше. От і вдалося заскочити до магазину. Аби у цей день працювала редактор, то ні про які покупки не йшлося б.

18:00. Петрівка. Забрів до книгарні. Очі розбігаються. Купувати навмання не хотілося. Свіжий у пам’яті випадок, коли на випускний вчительці зарубіжної літератури подарував книгу, яку в очі не бачив. Коли прочитав – піт з лобу зійшов. Вона виявилася еротичного характеру) Я й так Наталці (реду) частенько посилаю різні месседжі помилково – то освідчення у коханні, яке писав дружині, то ще щось. От і вирішив зупинитися на перевіреному Вербері. Місяць тому ми з нею тішилися, що майже одночасно почали читати цикл його книг про богів. Читать дальше...


відкоркувати

Что бывает если сесть на книгу. Фото



відкоркувати | Теревень 13

Василь Шкляр: Крим, як ложка дьогтю, він ніколи не був українським


Дуже цікаве інтерв'ю. Я за вас перечитав і перевірив - час дарма не втратите - можете сміливо приступати! П.С. Я читав його книжки, тому мені це було цікаво удвічі більше, аніж могло бути. Знайомі герої, місцини... Але якщо ви Шкляра не читали, сподіваюся, після прочитання інтерв'ю обов'язково придбаєте одну з його книг. Приємного прочитання! З повагою, Сергій Одаренко.

У Холодному Яру один хлопець, схожий на Чорного Ворона, каже: "Ми Адміністрацію Президента за 15 хвилин візьмемо! Удвадцятьох!". Подумав-подумав і каже: "Але не втримаємо…"

"Українська правда. Життя" продовжує публікацію відповідей українських письменників на запитання наших читачів. Розмова з Василем Шкляром під час Форуму видавців у Львові (на відміну від решти письменників) вийшла майже повністю про творчість. 

Поставити йому запитання прийшло чимало жінок. Вони бурхливо захищали письменника від нападок інтернет-користувачів, що сумнівалися в якості творів Шкляра. Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 5

Евгений Гришковец - Рубашка (продолжение) часть II



відкоркувати

Євгєній Грішковєц - "Сорочка". Частина I



відкоркувати

Блокбастер "Подземные тайны". Фотокнига)


От саздателя "Дідові пригоди".

1994/1995 

Своей жене Светлане посвящаю

Экспедиция в Сахару, инопланетный корабль, послание из космоса – вещи интересные уже сами по себе. Особую остроту сюжетной линии придает то, что писал рассказ 10-летний мальчик. А дети, как известно, не только больше фантазеры, но и наивные мудрецы - элементарные вещи они рассматривают порой намного шире и глубже взрослых. К чему может привести смесь детской непосредственности в описании игр взрослых – об, собственно, этом книга.


відкоркувати | Теревень 13

Андреевский спуск украсили виртуальной старухой


Рубрика: По-народному // 17 июля '09 в 09:48

На фасаде одного из домов на Андреевском спуске обычным маркером нарисовали бабку с книгой в руках. Она грозно занесла ее над головой, намереваясь пришибить какого-нибудь прохожего. Если случайно ее увидеть над головой, то создается иллюзия реальности - хочется увернуться от старухи.


відкоркувати | Теревень 5

Почитал


Читая вышеупомянутый журнальчик (см. один из последних постов за сегодня) вычитал и кое-какие интересности. Описывать их не буду, просто размещу фото - при желании читайте сами. И никто меня не обвинит в перепощивании - я всего лишь выложил фото со статьей, которая имела место  в моей жизни. А мой блог о моей жизни и все, что в ней происходит - имеет право тут быть. Алиас! Серж.


відкоркувати

Корисна справа-2


Після того як у якійсь укр-й області голова видав указ на те аби видалити з бібліотек усі книги, що містять у собі спадок комунізму у мене промайнула думка. Критерії для виконання цього указу посадова особа не визначила. Тож під цим указом можна розуміти будь-що і видаляти з книгарень усе без розбору.

Вважаю подібний указ абсурдним.

Влітку був на дачі у друга і знайшов декілька цікавенних книжок радянських письменників. Серед них книга Вільяма Лігостова "Катастрофа у раю". Перевірив у пошуковику - її не існує у цифровому вигляді. От я і вирішив її оцифрувати. Книга того варта. Цікава та захоплююча. Вважаю, що ця справа потрібна і у деякому сенсі героїчна:-) Самі посудіть - людина жила - писала. Померла. Книги псуються, не перевидаються. А тут навіть не оцифровуються. А я візьму і зроблю це. Вийде, що після цього письменник щось залишить на спадок своїм нащадкам. Гідна справа. І от нарешті я це зробив - оцифрував її!

 З радістю дарую до вашого огляду цю книгу. Приємного читання!

Читати тут. (в процесі редагування, поки що можу бажаючим вислати на мило так як розповідь в одному пості не поміщується(...)


відкоркувати | Теревень 8

музіка : Джем ФМ  Настрій : Керуючий    

Прагматический атеизм верующего. В общем, бред без названия:-)


Все происходит по воле Божьей, нет ничего невозможного для него, Бог был, есть и всегда будет. Приблизительно так гласит священное писание, то есть книга номер один – Библия. От этого я и отталкивался при написании нижеизложенного.

 
27 липня 2057 року, засідання священного Синоду на території Софії Київської в будинку патріарха.
– Це нечуване зухвальство! – заявив Всесвітній патріарх універсифікованої християнської церкви планети Земля Варфоломій. – Вони попрали всі моральні та духовні цінності, якої б то не було розумної раси Всесвіту. Ми повинні прийняти міри. Але у той же час неможна допустити втручання в цю справу політиків, а тим паче військових.
– Ви цілковито праві, – вступив у дискусію єпископ і голова священного Синоду Сергій, – але після того що трапилося віра людей значно похитнулася і ми окрім контр мір маємо зберегти і навіть посилити віру людей в нашого спасителя Ісуса Христа.
– Які будуть пропозиції? – запитав і перевів погляд на єпископа патріарх.
– Синодом було прийняте рішення подати на розгляд рекомендацію прийняття радикальних мір, а саме проведення глобальної реформи християнства в рамках усіх конфесій. Конфесійні збори дало добро, – відповів Сергій.
– Приймаємо рекомендації до розгляду, – сказав Варфоломій і закрив збори.
 
Місяцем раніше, штаб Всесвітніх Військових Сил (ВВС) у Києві.
– Пане Богуне, я попрошу Вас виступити зі звітом за минулі декілька днів та докласти до відома теперішній стан справ. – по-цивільному наказав головнокомандуючий військовими силами Кшиштоф Хмельницький.
– Звітує козак І-го рангу Богун…– почав було він, але його перебив Кшиштоф: ”Я попрошу без зайвого офіціозу”.
– Добре, тоді загалом стан справ маємо наступний. Вчора о півдні в Єрусалимі сталося те, що релігійники називають ”Друге пришестя”. Науковці намагаються дати пояснення цьому явищу, політики ж у свою чергу шукають рішення задля улагодження народних хвилювань та міжрелігійних непорозумінь. З висновків львівської міжнародної наукової конференції, що дві години тому завершилася, слід виділити те, що станом на цю годину вже споряджається міжнародна експедиція на гору Джомолунгма (раніше Еверест) до найбільшого наземного телескопу. Її ціллю є дослідження постійного супутника Землі на наявність на ньому будь-чого, що не має там бути. А якщо казати прямо, то наковці піддають сумніву обґрунтування релігійників, мовляв, здійснилося святе пророцтво і син Божий прийшов на Землю. Ну, і так далі в такому ж дусі. Кожен, звісно, може дотримуватися своєї думки, але держава у нас світська і маємо підходити до цього питання тверезо і з науковим поясненням.
– Пане Богуне, я попрошу вас окремо приділити увагу самому явищу ”пришестя”. Не всі з присутніх володіють цією інформацією з першоджерел, тож попрошу особливо акцентувати звітування на тому, що не було висвітлене у ЗМІ. – сказав і витер піт Хмельницький.
– Добре, я продовжу. Щодо ЗМІ, то там мало розумних речей, у більшості з них переважає жовта інформація основана на вигадках та чутках. З міжнародних Лише ”Канал Загал” транслює на живо події у режимі ”без коментарів”. Хоча те, що відбувається по своєму формату є нічим іншим як ”бульварщина”. Щодо події повторю, вчора о півдні в Єрусалимі сталося те, що релігійники називають ”пришестям”. Попросту кажучи без зайвих словесних викрутасів сталося таке: дещо у білому одязі з під-якого визирали звичайнісінькі джинси спустилося з неба на Землю. Це дещо було людиною. По крайній мірі візуально. Серед, так би мовити, феноменів можна вирізнити сам факт сходження цього об’єкту без будь-яких для цього засобів (вченими їх не було помічено), також сяйво на його шляху від неба до землі. При чому наші винищувачі в полі дії цього світла не ставали для нього перешкодою – не відтінювали, а пропускали світло. Реактивними літаками було ретельно досліджено сектор події, проте окрім самого об’єкту нічого не було помічено. В епіцентрі подій зібралося близько мільйону людей. Сам же об’єкт завис на висоті 30-ти метрів. Далі говорячи науковими термінами він почав транслювати. По суті – говорити, проте цей говір не був через гучномовець і лунав без підвищення голосу, але попри це всі чули усі слова так, ніби це було поруч з ними. Також помічено цікаве явище, наукою не пояснене – мова трансляції була не визначена, про те всі все розуміли.

Сєрж

продовження буде…якщо когось воно цікавить:-))))))) (нижеизложеное не окончено)


відкоркувати | Теревень 15

музіка : Джем ФМ  Настрій : столичный    

Корисна справа


Після того як у якійсь укр-й області голова видав указ на те абвидалити з бібліотек усі книги, що містять у собі спадок комунізму у мене промайнула думка. Критерій для цього ця особа не визначила. Тож під цим указом можна розуміти будь-що і видаляти з книгарень будь-що.

Вважаю подібний указ абсурдним.

Був на дачі у друга і знайшов декілька цікавенних книжок радянських письменників. Серед них книга Вільяма Лігостова "Подорож до Ельдорадо". Перевірив у пошуковику - її не існує у цифровому вигляді. От я і вирішив її оцифрувати. Книга того варта. Цікава та захоплююча. Вважаю, що ця справа потрібна і у деякому сенсі героїчна:-) Самі посудіть - людина жила - писала. Померла. Книги псуються, не перевидаються. А тут навіть не оцифровуються. А я візьму і зроблю це. Вийде, що після цього письменник щось залишить на спадок своїм нащадкам. Гідна справа. Чекайте на книгу - її варто прочитати!


відкоркувати | Теревень 15

музіка : Джем ФМ  Настрій : Керуючий    

Вторжение с Альдебарана. Станислав Лем


Станислав Лем
Вторжение с Альдебарана


     Станислав ЛемЭто произошло совсем недавно, почти в наше время. Два  представителя
разумной расы Альдебарана, которая будет открыта в 2685  году  и  отнесена
Нейреархом, этим Линнеем XXX века, к  отряду  Мегалоптеригия  в  подклассе
Тельца, одним  словом, две  особи  вида  Мегалоптерикс  Амбигуа  Флиркс,
посланные   синцитиальной   ассамблеей   Альдебарана   (называемой   также
окончательным собранием) для исследований возможности колонизации планет в
районе VI парциального периферийного разрежения (ППР), прибыли  сначала  к
Юпитеру. Взяли там пробы  андрометакулястров  и, установив, что  таковые
пригодны  для  питания  телепата  (о  котором  речь  будет  ниже), решили
исследовать заодно третью планету системы - маленький шар, вращавшийся  по
скучной круговой орбите вокруг центральной звезды.
     Совершив на астромате всего лишь один гиперпространственный меташаг в
сверхпространстве, оба альдебаранца вынырнули в своем слегка разогревшемся
корабле у границ атмосферы и вошли в нее с небольшой  скоростью. Медленно
проплывали под астроматом океаны и континенты. Быть может, стоит отметить,
что обитатели Альдебарана в  противоположность  людям  путешествуют  не  в
ракетах; напротив, ракета, за  исключением   только   самого   кончика,
путешествует в них. Прибывшие были чужаками, и место их посадки  определил
случай. Альдебаранцы мыслят стратегично и, как достойные отпрыски  высокой
парастатической  цивилизации, охотнее   всего   совершают   посадку   на
терминаторе планеты, то есть на линии, по которой проходит граница  дня  и
ночи.

Читать дальше...


відкоркувати

музіка : Джем ФМ  Настрій : Керуючий    

Вторжение с Альдебарана. Станислав Лем


Станислав Лем
Вторжение с Альдебарана


     Станислав ЛемЭто произошло совсем недавно, почти в наше время. Два  представителя
разумной расы Альдебарана, которая будет открыта в 2685  году  и  отнесена
Нейреархом, этим Линнеем XXX века, к  отряду  Мегалоптеригия  в  подклассе
Тельца, одним  словом, две  особи  вида  Мегалоптерикс  Амбигуа  Флиркс,
посланные   синцитиальной   ассамблеей   Альдебарана   (называемой   также
окончательным собранием) для исследований возможности колонизации планет в
районе VI парциального периферийного разрежения (ППР), прибыли  сначала  к
Юпитеру. Взяли там пробы  андрометакулястров  и, установив, что  таковые
пригодны  для  питания  телепата  (о  котором  речь  будет  ниже), решили
исследовать заодно третью планету системы - маленький шар, вращавшийся  по
скучной круговой орбите вокруг центральной звезды.
     Совершив на астромате всего лишь один гиперпространственный меташаг в
сверхпространстве, оба альдебаранца вынырнули в своем слегка разогревшемся
корабле у границ атмосферы и вошли в нее с небольшой  скоростью. Медленно
проплывали под астроматом океаны и континенты. Быть может, стоит отметить,
что обитатели Альдебарана в  противоположность  людям  путешествуют  не  в
ракетах; напротив, ракета, за  исключением   только   самого   кончика,
путешествует в них. Прибывшие были чужаками, и место их посадки  определил
случай. Альдебаранцы мыслят стратегично и, как достойные отпрыски  высокой
парастатической  цивилизации, охотнее   всего   совершают   посадку   на
терминаторе планеты, то есть на линии, по которой проходит граница  дня  и
ночи.

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 41

музіка : Джем ФМ  Настрій : Керуючий    

Вторжение с Альдебарана. Станислав Лем


Станислав Лем
Вторжение с Альдебарана


     Это произошло совсем недавно, почти в наше время. Два  представителя
разумной расы Альдебарана, которая будет открыта в 2685  году  и  отнесена
Нейреархом, этим Линнеем XXX века, к  отряду  Мегалоптеригия  в  подклассе
Тельца, одним  словом, две  особи  вида  Мегалоптерикс  Амбигуа  Флиркс,
посланные   синцитиальной   ассамблеей   Альдебарана   (называемой   также
окончательным собранием) для исследований возможности колонизации планет в
районе VI парциального периферийного разрежения (ППР), прибыли  сначала  к
Юпитеру. Взяли там пробы  андрометакулястров  и, установив, что  таковые
пригодны  для  питания  телепата  (о  котором  речь  будет  ниже), решили
исследовать заодно третью планету системы - маленький шар, вращавшийся  по
скучной круговой орбите вокруг центральной звезды.
     Совершив на астромате всего лишь один гиперпространственный меташаг в
сверхпространстве, оба альдебаранца вынырнули в своем слегка разогревшемся
корабле у границ атмосферы и вошли в нее с небольшой  скоростью. Медленно
проплывали под астроматом океаны и континенты. Быть может, стоит отметить,
что обитатели Альдебарана в  противоположность  людям  путешествуют  не  в
ракетах; напротив, ракета, за  исключением   только   самого   кончика,
путешествует в них. Прибывшие были чужаками, и место их посадки  определил
случай. Альдебаранцы мыслят стратегично и, как достойные отпрыски  высокой
парастатической  цивилизации, охотнее   всего   совершают   посадку   на
терминаторе планеты, то есть на линии, по которой проходит граница  дня  и
ночи.

Читать дальше...


відкоркувати

музіка : з фільмів  Настрій : Творчий    

Евгений Валерьевич Гришковец. Прошу любить и жаловать:-) Или... ненавидеть


Евгений Гришковец: рассказы, книги, музыка, фотографии, видео  -  Serzh84

 

Евгений Гришковец: Биография
Кто он, Евгений Гришковец?
Это Драматург и Актер – за рекордно короткий срок (ок. 4-х лет) Евгений Гришковец превратился из провинциального режиссера во всеобщего любимца, заласканного прессой, публикой и жюри самых престижных премий. Лауреат "Антибукера", "Триумфа", "Золотой маски", причем в различных номинациях - как драматург, актер и режиссер.

Если вам не знакомо его творчество - бросте взгляд на его пьесы. Ведь разве интересно знать о судьбе человека, который вам неинтересен? :)

Читали, видели, слышали?

Вот что он сам говорит о себе:

«Я родился в 1967 году у студентов второго курса в Кемерове. Они не подкидывали меня бабушкам, всюду брали с собой, даже когда уехали учиться в аспирантуру. Это была семья, и в этом было ее основное благополучие. Я надеюсь, что жизнь распорядится так, что однажды я буду помогать родителям. Их зовут Валера и Соня.

Учился в Кемеровском университете, поступил на филологический факультет в 1984 году, окончил его в 1994-м. Сначала меня с третьего курса призвали в армию. Три года в морфлоте.

Поначалу казалось, что служил зря, теперь я играю спектакль "Как я съел собаку", где рассказываю о своей службе. Этот спектакль очень многое определил в моей жизни, выходит - служил не зря.

После дембеля немного поучился и решил уехать из страны. Тогда было сильное ощущение, что мы здесь понапрасну теряем время, была сильная иллюзия насчет западного образа жизни, казалось, что где-то нас с нашими идеями ждут - не дождутся. Я провернул лихую комбинацию - дождался объединения ГДР и ФРГ, приехал по приглашению в ГДР и под шумок махнул в Кельн. Там в Красном Кресте рассказал, какой я жутко угнетенный, какой в Сибири кошмарный антисемитизм. Поверили, послали в фабрику-столовую мыть посуду и жить в общежитии. Мне хватило трех дней, чтобы антисемитизм в Сибири значительно уменьшился.

Вернулся, в 1990 году организовал театр "Ложа", а заодно как-то мимоходом окончил филфак. Вплоть до 1998 года мы делали по спектаклю в год, иногда получалось даже два, выступали на фестивалях самодеятельных театров, ездили за границу.

В 1998 году я твердо решил уехать из Кемерова: я видел, что наш театр умирает, времени им заниматься у меня не стало, мне нужно было загнать себя в условия, в которых я либо продолжил бы театральную деятельность, либо начал бы заниматься чем-то иным. В результате возник спектакль "Как я съел собаку", который впервые я показал для семнадцати зрителей в курилке у буфета в Театре Российской армии в ноябре 1998 года. Этот показ стал поворотным в моей жизни.»

А тут вы сможете посмотреть Гришковца пьессы и импровизклипы он-лайн (если ваша скорость позволит это сделать:-)
 

Всем настоятельно рекомендую прочитать его рассказ:

Евгений Гришковец - Рубашка


відкоркувати | Теревень 10

Настрій : Творчий    

Евгений Гришковец - Рубашка



відкоркувати | Теревень 5

музіка : Голоси киян  Настрій : Керуючий    

22.06.08. Країна мрій, день другий


 
 
В ніч з суботи на неділю я ледве заснув під ранок – неймовірно болів, здається, шлунок. Такого ще в мене ніколи не було. Гастирит, мабуть. Вранці прокинулися пізніше, аніж в суботу – в районі дев’ятої години. Покачалися-повалялися, подивилися телевізор, зажарили яєчню, з’їли її з учорашньою гречкою, допили пиво, відкоркували вино, видудлили й його. Вино дійсно, витончене з неймовірно вивіреним смаком. Справжнє, якісне вино. Проте, гидотне, як для нас. Мутили каву – в чашку кидали листя індійського чаю, туди дві ложки кави Чорна карта і все це заварювали. Виходило щось дивне. Але їстівне. Ранок видався гарним. Поприбирали трішки й вирушили до Країни мрій. Спочатку заїхали до Міхи додому. Ліфтами розминулися з його родаками, що тільки їхали на дачу. Вдома попили соку, трохи про щось погомоніли, Міха залишив ноута й пішли геть. Дійшовши до Фестивалю я наткнувся на продаж вишиванок. Дізнався ціну, дорого, але я так сильно загорівся її придбати, що підбив Михайла піти спочатку до банкомату за грішми, а лише потім погуляти країною. Проте, ми трішки заглянули до неї. З самого початку біля відомого зеленого горбунка стояли брати Капранові й продавали свої книжки. У твердій обкладинці книга Розмір має значення коштувала 20 грн. Я придбав, мені вони її підписали, а також я поруч з ними сфотографувався. Потім сходили за грішми, а коли повернулися, то я купив омріяну вишиванку! Дуже дорого – 285 грн., проте я не жалкую, аби шукав дешевше, то міг би взагалі нічого не купити. Я себе знаю.
Далі прогулялися фестивалем і в пошуках дешевого пива пішли далі. На виході нас окликнули транспортний? Ми було спочатку не відгукнулися, але потім все ж таки озирнулися. Поруч з музикантами сидів парубок. Ми підійшли, привіталися. Виявилося, що він з нашого потоку. Зараз займається шоу бізнесом, в тому числі є спів-організатором Країни мрій. Ми йому трохи розповіли й про себе і пішли далі. Одразу на виході знайшли пиво за пять гривень 0,5 Славутича, там і впали за столик. Поволі смакували. Через доріжку від нас побачили знову Капранових, що передислокувалися. Довгенько торгували, а потім знову кудись зникли. Коли допили, то рушили в бік до Арсенальної. Під Брамою побачили ще кілька невідомих мені письменниць, що читали свої книги для лінивих читачів. Зайшли до дворику, там зустріли Оксану Забужко, що читала свої вірші, дуже гарні вірші, дуже гарно читала. В сенсі розповідала. Вірші були експресивними, трішки брутальними, безсоромними, жорсткими, але жіночими. По дорозі я також з прикрістю звернув увагу на будівництво меморіалу Голодомору, що почали зводити в парці Слави – навіть паркан поставили. Щодо самого меморіалу я нічого не маю проти, але я категорично проти руйнації парку та сусідства двох рівновеликих меморіалів. Від Стелли Вічного Вогню та памяті невідомому солдатові до Голодоморної каплички буде кільканадцять метрів. Жах. Не влада, а…
Біля метро ми з Міхою розбіглися по хатам. Вдома я займався переважно створенням фотоальбомів у неті, під сон переглянув фільм Зуби – про зуби в вагіні. Кумедно хоч і тупо.


відкоркувати | Теревень 2

музіка : БумБокс  Настрій : Ознайомлюючий    

Чи є життя після компу? Або Критичні моменти як вирішення проблем.


Чи є життя після компу? Або Критичні моменти як вирішення проблем.

Частина перша. Хто є постійним дочитувачем мого ЖЖ – той знає наскільки тривалий час я збираюся придбати новий диван. Така сама ситуація з зубами. І ось нарешті настав вирішальний момент. І все завдяки критичним моментам, що спонукали до вирішення цих питань. Хворий зуб доконав до флюсу від чого щока напухла і пів обличчя паралізувало – довелося просвердлювати дірку в зубі аби гній увесь вийшов назовні, а то пішов вже хто-зна куди. Після цієї процедурки відчуття ніби щоку голкою простромили і вона як повітряна кулька здулася. Декілька днів активно полоскав рот розчином соли та соди. Флюс є тим критичним моментом від якого не можна були піти. Можливо це й накраще, адже лікуючи його тепер я вилікую й усі інші зуби (окрім одного, де стоїть велетенська пломба на місці якої за всіми стоматологічними нормами має бути протез або коронка. Тож єдиним способом лікування його є видалення :-( чого я конче не бажаю. Тож поки що буду мучатися – до останнього. Інші вилікую цілком. А щодо цього напівзуба, то коли знову ж таки припече, то почну збирати гроші, оформлювати кредит і терміново ставити зубний протез – адже зуб на важливому місці і бере активну участь у жуванні (від чого я зараз дуже страждаю, що від його болючості не можу його задіяти). Під зубним протезом я розумію дорогостоючу операцію – у кустку (щелепи) засверлюється щось типу шурупа на який саджається протез. В ціні ця операція не має меж, а найбюджетно-соціальною є ціна в близько $1000.

Іншим критичним моментом є цілковита поламка компа. Повністю вирубився і навряд чи підлягає воскресінню. Можливо життя в нього і можна вдихнути, але давно вже пора модернізувати. Він з самого початку був не хорошим, погано зкомплектованим. Тож під шумок поламки я куплю новий (звісно, окрім вінчестерів та корпусу, що не маловажливо). Память жорстких дисків у мене складає в сумі  близько 660 Гб.

Щодо дивану… диван в свою чергу вщент зламався ще рік тому, а кріслакроваті, які виручали від поламки на грані злому, одна вже віддала кінці, інша – додихає… Тож знову ж таки – критичний момент спонукає до дій. Проблема лише в тім, що всі ці критичні моменти наклалися в часу і фінансова спроможність може підвести в одночасному вирішенні усих цих питань. Ще один критичний момент – вже місяць ходжу з поламаною зарплатною карткою і все ніколи було сходити до банку замовити іншу. І ось критичний момент скупчення критичних моментів спонукав мене вирішити й це питання. В обід сходив до банку й замовив нову – адже задля вирішення інших критичних моментів необхідні гроші. Тепер у четвер піду лікувати зуби, потім за інерцією подовжу їх лікування й на іншому тижні – потребуючих у сьому зубів вдосталь. З початком місяця лютого планую придбати диван. Ця покупка призведе до того, що гроші будуть витрачені і тих що залишаться може не вистачити на вирішення проблеми з компом. Цей проблема спонукала вирішити іншу напівкритичну ситуацію. Ще наприкінці минулого року Приватбанк навязливо запропонував отримати їхню універсальну кредитну картку. Спочатку я не сприйняв цю пропозицію, але нестача коштів і конча необхідність у компютері (який зламався) спонукала погодитися на цю пропозицію. Тепер у четвер перед зубним лікарем піду оформлювати кредитку. За нею планую узяти у кредит комп (якщо не вистачить коштів). Адже комп не диван, а наркотик без якого починається ламка :-) І тому рік чекати як диван я не зможу.

Поламка компа вирішила інший критичний момент – на роботі я настільки заскарублюю, що терміново вирішив зайнятися якимось активним видом спорту. І ось час який зявився від поламки компу я тепер витрачаю на ковзани.

І взагалі, щодо часу після поламки компу слід зупинитися більш детально.

Чи є життя після поламки компютера? Виявляється є. Ні, я не компманяк, я з радістю і легкістю полишав комп, коли були якісь інші плани, справи тощо. Але коли випадає сидіти просто вдома (а це, погодьтеся, у багатьох буває доволі часто; я маю на увазі вечір після роботи), то без компютеру це просто жах. На перший погляд. Після поламки компу я ніби повернувся на три роки у минуле. Встиг подивитися телевізор. При чому сів за двадцять хвилин до девятої, надивився вдосталь, набридло, глянув на годинник аж ба – ще немає девятої! А на компі як? Сів за комп близько сьомої, трішки посидів – поклацав, пройшло декілька хвилин за відчуттям, а насправді глянувши на годинника жахаєшся – глибока ніч! Тож час, що вивільняється від відсутності компу з незвички не знаєш куди дівати. Подивився телевізор, поспілкувався з рідними, потинявся по квартирі, поїв, сходив до душу, а до сну ще дуже далеко. Вирішив використати час з користю – почитати книгу. Така ностальгія навернула! Ніби на пять років у минуле поринув. Так давно не читав книг поза маршруткою… Вчора погрався з Лірою яку моя мати доглядає. Така кумедна дівчина! По-перше усе так гарно запамятовує, а по-друге її міміка це щось унікальне! Я вже й на памятаю чи то всі так діти вміють чи це властиве лише для неї. Це не можливо передати словами. Позавчора під пісні Земфіри на Джем Фм та книгу Джона Фаулза Волхв, яку вже не перший місяць домучую по маршруткам, заснув. Перед цим увесь вечір ковзав на ковзанах на ковзанці :-) (вибачайте за навмисний каламбур:) Сьогодні після роботи одразу йду додому. Навіть не уявляю як проведу цей вечір. Стільки вільного часу вивільнилося без компу! Мабуть досить скоро буду купувати компа. Коли я це зроблю ви можете дізнатися за новим постом, або навіть за цим – я його не буду публікувати з інших компів, тож коли він зявиться в моєму ЖЖ, то означатиме, що я придбав собі нові запчастини до свого ПК.

Тож підсумуємо критичні й не дуже моменти:

     купую нового компа;

     лікую зуби;

     купую диван;

     оформлюю кредитну картку;

     змінив зарплатну картку;

Це основне. Інше або викладу пізніше, або на даний момент воно не варте уваги або не актуальне.

Додам окрім що про те як я сьогодні оформлював ініціативну заяву на виготовлення нової заробітної картки. Зберу вершки. Запам’яталося це те, що спеціаліст з карток банку сказала мені, що якщо магнітна стрічка хоч трішки пошкоджена, то картка працювати не буде, на що я її відверто здивував поставивши перед фіактом, що моя картка у двох місцях зклеєна чотири рази. Витяг з розмови працівниці банку зі своєю співробітницею – розмовляли про турецьку мову якою вони за своїми власними причинами зацікавлені. Грав на приймачі Таркан що їх на це й спонукало. А сподобалася їм турецька фраза на кшталт нашої типу – ну, так…(не дослівно). Турецькою це приблизно звучить як Е, але з певним акцентом. На це я відповів, що це не лише турецькою мовою підтверджуючи свої слова знайомством з Наталкою співачкою, що зустрічається з Аміром. Я неодноразово чув, як вона на виклик телефону відповідає типу того самого Е та й в розмові часто крокує. Працівниця банку це спів падіння пояснила на свій манер, що всі східні мови споріднені і вийшли від однієї – арабської, як наша зі слов’янської.

 

 

Частина друга. 30 січня 2008 року. Вчора 29-го січня день без компу пройшов під гаслом гри з Лєрою. На книжку сил не вистачило. Засинав під музику Джем ФМ. Ліг о 22й годині, чого вже дуже давно не було – зазвичай я лягаю за північ.

 

31 січня – 05 лютого 2008 року. З останнього суцільного запису минуло пять днів. За цей час дещо трапилося. 1го лютого я з Міхою ходив на ковзанку, одразу на чотири (!) сеанси! Коли поковзаєш два сеанси, то здається, що ще б цілий день отак міг би, але під кінець третього починаєш реально відчувати втому. На четвертому сеансі сили покидають тебе, ковзаєш лише аби ковзати, особливого задоволення від нього не отримуєш, а якщо врахувати, що були ми в той день на ковзанці після робочого дня, то втома стає багатократною. Ось вже декілька сеансів упідряд на ковзанці лунає музика БумБокса. Це мене втішає, адже мені така музика до вподоби, шкода лише, що також присутні звуки музики, яку я на дух не переношу. Вихідні пройшли монотонно. Останнє крісло-ліжко доламалося – почав замість ніжок, що відпали, відро підставляти. Кумедний, але факт. У понеділок ходив до зубного лікаря, в черговий і не останній раз у цьому місяці. Знову почистила канали, зробили рентген, поклала ліки й тимчасово запломбувала кальцієм. Рентген був неякісним і чітко причини витоку жовтої рідини зі свердловини в зубі не видко. Є підозра на кісту, у пятницю зроблю повторний рентген і буде вино, що робити далі, якщо підозри підтвердяться, то слід буде видаляти зуба й оперувати. Просто жах, особливо беручи до уваги, що мені 23-24 роки, а річ йде про так званий R1 – перший (лівий від мене) передній різець…

На вихідні облазив усі меблеві магазини у пошуках дивану. Головним критерієм були розміри спального місця і найбільшими у наявності скрізь (Харківський ринок, Ринок меблів біля Трощинського ринку, Меблевий супермаркет на лівому березі, що біля Епіцентру, Меблеве містечко, що за нивками на окружній 23ю маршруткою, Ринок Юність) були 2 х 1,60. Мені ж потрібно було 2 х 1,80. Мені одповідали, що таких диванів не існує. Врешті-решт мої пошуки вчора були закінчені – через інет я вийшов на меблевий магазин біля метро Мінська на мінус першому поверсі універсаму Перехрестя. Там також таких габаритів не опинилося (попри завіряння продавця, що такі є), але я замовив виготовити мені саме такі. За кожні 10см я доплатив по 130 грн. Жах, але факт. Диван має назву Кубус, виробництва, що розташоване в Жулянах. Передоплату я зробив 300 грн. Всього диван коштує 2350. Здається так. Обрав більш світлу зелену тканину для основи і на боки темнішу зелену тканину. Тривалість виготовлення – близько чотирьох тижнів. На свій поверх, мабуть, буду заносити самостійно, адже за кожен поверх слід заплатити мінімум 10, а то й 15 грн. Я живу на 10му поверсі, вантажного ліфту у мене немає. От і рахуйте. А поки диван буде готуватися, я вирішив придбати компа. Мій старий зараз у Льоші – він його приведе до ладу й продасть, потім я додам грошу і придбаю новий. Навіть тб-тюнера. З часом планую й монітора замінити. Вчора, повертаючися з меблевого магазину пережив пригодку. Вийшов на меро Оболонь, а там пішов на зупинку, де стає 180 маршрутка. Людей було неймовірно багацько. За неймовірних зусиль я втиснувся до салону ДТЗ, висів немов килька у банці. Далі більше – МЕГАПРОБКА. Сів я о 20:00, а додому дібрався близько 23-ої вечора. І увесь цей час у парилці на одній нозі. Приїхав, ліг спати, прокинувся о 6й і на роботу. От і все життя. Книжки продовжує читати. Коли був на Юності (у пошуках меблів), то на барахольній лавці у бабці придбав за три гривні книжку 1976 року Чернишевского Что делать? Дуже багато заслуханий про неї, почав читати, поки що не дуже, але чим вона цінна вже зрозумів.

 

Частина третя. 12 лютого. Критичні моменти збігаються навіть у вирішенні. Обмивання. Буденність.

Ще в пятницю 8го лютого, одразу після того як мені поставили тимчасову на дві місяці лікувальну пломбу у мене розвинувся повторний флюс. Вихідні якось переконтачив. У понеділок одразу після роботи почимчикував хутчіше до поліклініки. Там мій напівкомпетентний стоматолог направила до стоматолога хірурга. Якийсь він був дивним, проте до справи його сутність не має відношення. Пішов я до його кабінету і почав чекати в черзі. Аж раптом мені зателефонували з меблевої фабрики (контори, що в Жулянах). Голос похилого віку жінки повідомив мені, що мій диван готовий і запропонувала завтра між 10ю і 13 доставити мені його. Я було почав випитувати чи не можна у інший день або чи не можна занести його самостійно, але мене покликали до кабінету. Я кинув у слухавку, мовляв, добре, домовилися – завтра між 10ю і 12ю, дякую. Сів до крісла в очікуванні. Мені знеболили ясна, трішки почекали і… Спочатку я лише відчув, що мою губу підняли аби дістатися до ясен, а потім усією своєю сутністю відчув неймовірний біль – хірург-стоматолог скалпелем проник мені глибого в ясна, де знеболююче ще не почало діяти. Відчув сильний натиск, хруст, крапання крові в моє горло. Все. Сплюнув чимало червоно-чорної крові. Потім мені прописали жарознижуючий, протизапальний, знеболюючий порошок Німесил. Також окрім назви цих ліків прописали процедури, які я прочитав як садове вишни, а насправді там було накарлякано медичним почерком “содовые ванны”. Назавтра, 12 лютого було назначено перевязку. Вранці я не пішов на роботу, а пішов до поліклініки у котрий раз. Там мені зняли повязку і відпустили восвоясі. Вдома почав чекати на диван. Його доставили вчасно. Підняли на мій 10й поверх, зібрали. Потім була робота. Після роботи я зустрівся з Міхою, він мені позичив 2000 грн., які мені не вистачало на компа. Вигідний кредит. Значно краще аніж знімати за кредиткою. Нічогісінько не втрачаю. Дяка Михайлу. Також прибуло морозиво. Усі разом ми направилися на Лівобережну, де нас мав чекати Льоша. Потім він зателефонував і попросив самостійно на маршрутці доїхати до заводу Вулкан, де знаходиться комп контора СкіфЦентр. Так і вчинили. Там довгенько чекали доки доставлять мій проц. Полазили по БТРах, що там стояли на припоні в очікуванні переобладнання на цивільну машинку. Потім поїхали до мене збирати комп, вставлювати на нього Вісту. По дорозі дивилися з ноута з 19ти дюймовим моніком найкращий фільм. Це в мене було вперше і були приємні відчуття повноцінно дивитися фільм в машині серед пробки. Я накупив пива, чіпсів. Вийшла така собі імпровізована вечірка. З часом до нас приєдналася й Наталка. Загалом у квартирі перебувало вісім чоловік (батьки й Лера на додачу). Добре поїли, попили пива з чіпсами. Льоха зібрав компа, встановив вісту. Потім, коли всі розходилися, а я проводжав Міху, то він мені сказав, що втопив у мене вдома в унітазі свою мобілку. Не знаю як, але витягнув її звідти. Випив він у той вечір добряче. На ранок мобіла ще не працювала, але згодом я зміг додзвонитися на неї Міхі. Вчора, 13го лютого був на ковзанці за кузиною Наталкою. Катається вона погано і не хоче вчитися.

Після вищезгаданої вечірки  всі хатні лягли спати. Я в тому числі. Диван пройшов тестування:-) Це непередавані відчуття – спиш немов на аеродромі – полігон такий, що навіть розкинувши руки в боки не дістаєш бортів бильця. МегаДиван! Пару разів спілконувся-ММСнувся з МегаВольтом. Почув нову пісню Бум Бокса. Дуже гарна і сенсово-змістовно актуальна. “Та, что” називається.

Кузина Наталка, звільнилася не зовсім за власним бажанням з роботи (фірма де працює Льоша). Влаштувалася на 300 баксів в контору Швидко, де набирає накладні. На майже неоплачувану роботу вона пішла через те, що вона там майже нічого не робить, посада в неї звучить добре, йде строк у трудовій книжці та й має там вона час на розміщення оголошень для Льоші про перевстановлення вінди. Інна також звільнилася з заводу Галактон, з посади директора логістичного відділу. Чув, що збирається зайнятися власною справою з друзями у сфері перевезень. Тепер мені зрозуміло навіщо вона у мене просила пакет документів для ліцензування перевезень.

 

 

Частина IV. 15 лютого 2008 року. Мовне питання. З’їдені мережею. Ковзани.

Виникли цікаві думки. Якщо б я був на відповідній посаді, то ініціював би прийняття закону за яким би усі назви товару чи торгових марок мали б бути обов’язково написані українськими літерами. На вибір підприємця чи організації було б подано варіанти написання – українська назва, переклад іноземної або написання іноземної назви українськими літерами з обов’язковим перекладом назви у посиланні (якщо назва має змістовний характер). Щодо останнього варіанту, то назва має бути перекладена у визначений філологами спосіб: або на манер написання або на манер вимови. До прикладу, слово girl(дівчина) слід писати як гірл або якгьол. Розумію, у зв’язку з цим виникнуть додаткові клопоти у виробників, проте, бажаєте, працювати на українському ринку, будьте ласкаві виконувати українські закони. І виконували б. Нікуди б не поділися.

Щодо опису вчорашнього дня (14 лютого), то можу сказати лише те, що провів увесь післяроботний час на ковзанці і в маршрутці на шляху до дому. Виковзав три сеанси. Заважали ковзати різні, не маючі відношення до ковзання, вікторини на шану чужоземного свята дня Св. Валентина. Вдома дивився камеді під час якого заснув. Комп перейшов у режим гібернізації. По людські кажучи – сплячий режим.

 

Прочитав цікаві замітки журналістки газети по-київськи Анни Устенко.

C’єдєнниє сєтью”.

Уявила якось страшну картину. Прокидаюся вранці, на роботу не йду – вже пять років я працюю в офісі на хаті. Такий варіант вигідний моїм роботодавцям: вони не сплачують за аренду приміщень, не купують техніку. Мене він також влаштовує – вставати о сьомій або восьмій ранку не потрібно, витрачатися на одяг для виходу в люди також, косметика ні до чого. Спілкування? Його мені і вдома вистачає. У мене є аська, є ЖЖ, є з десять блогів. В них я підтримує звязок з сотнею знайомих та друзів Вони вважають мене людиною цікавою і веселою, але більшість з них мене ніколи не бачили. Та й ні до чого це – нічого гарного від такого способу життя зі мною не трапилося. Я живу одна….

 

 

Теги: Комп’ютер, компьютер, computer, komputor, ПК, персональний, жорсткий диск, жесткий диск, мамка, материнка, motherboard, материнська плата, материнская плата, видеокарта, блок питания, блок живлення, критичний момент, критический момент, criticalmoment, зуб, touth, зуби, щелепа, челесть, зубний протез, флюс, пломба, стоматологія, стоматолог, стоматолог-хірург, кіста, киста, рак, диван, кредит, кредитна картка, кредитная карточка, зарплатная карточка, ковзани, ковзанка, ковзанка, коньки, каток, скользить, фінанси, финансы, problem, проблеми, проблемы, труднощі, модернізація, Гб, ТВ, ТБ, TV, телебачення, телевидение, television, книга, книжка, література, мова, Іран, Иран, дитина, джем, араби, слов’яни, гратися, сеанси, сеансы, втома, усталость, Міха, Серж, музика, музыка, BoomBox, Бум Бокс, Овочі, Фрукти, овощи, фрукты, відро, ніжки, ведро, рентген, R1, різець, резец, Кубус, Cubus, Жуляни, доставка, ліфт, поверх, тб-тюнер, тв-тюнер, tv-tuner, монітор, продавати, купувати, заміна, пробка, МЕГАПРОБКА, Чернішевский, Что делать?, пиво, чіпси, вечірка, паті, вечоринка, party. Мегавольт, Морозиво, айс крім, мороженое, icecream, айс крим, Та, что, монік, проц, Віста, Vista, РРС стрічка, РРС лента, RSS, МегаДиван, аеродром, аеродром, ліцензування, швидко, мовне питання, з’їдені мережею, ковзання, языковой вопрос, Съеденные Сетью,

П.С. Важлива деталь: фотки відсутні тут тому, що я дууууууже довго не бував в неті і потроху наздоганяю втрачене, а його стільки, що слід було б увесь вечір і вихідні сидіти й розміщувати фотки. Тож, постараюся порадувати в наступних постах, а поки що читайте.
http://infostore.org/info/4879090/000_0153.jpg?s=760&r=0


відкоркувати
ОБОЗ.ua