Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Хвайна дєвучка про хвайне місто


Ні, не Тернопіль. Про Київ. Мій любий Київ. Якого дідька він чоловічого роду? З моїх вуст звучить освідчення в коханні цьому місту, як неподобство. І хоча я народився і виріс у Києві, я не відношу себе до корінних мешканців столиці. Я, як і безліч "панаєхавшіх" гасав босим у селі по теплим калюжам, інколи між пальцями під час таких прогулянок щось чвакало і доводилося виправляти каку, скажімо, подорожником. Клята курка, гусак тощо. А як приємно було пірнати у житі. Ну, прямісінько як у Селінджера. Однак замість прірви на ногах сильне почервоніння. Так, мені не довелося завойовувати столицю, але я товаришую з нею з дитинства. Ми - друзі. Я обшарпав усі її кишені-заковулки. Знаю кожну родимку на тлі міста. Щоразу повертаюся до нього. Цікаво було подивитися освідчення в коханні до Києва цікавої чикі Карпи. Талантовито. Чіпляє. Задумався.


відкоркувати | Теревень 5

Секс із гітарою



відкоркувати | Теревень 7

Не могу жить дома, нужно бросать ради этого работу, но куда идти вместо?


Мне 25 лет, а родители по-прежнему указывают мне как жить. Когда банально отдохну – делают все, чтобы я чувствовал свою вину за это. Еду во Львов? Но как же? Ведь на эти деньги можно было бы купить хлеба, масла, сахара. И ничего что в молодости мама понаотдыхалась по заграницам типа Латвии и прочих «дружественных»– тогда время было другое. Мне же и во Львов не положено – не имею морального права при такой получке.

Моя личная жизнь меня нисколечко, оказывается, не касается. Не мне ведь женится – маме. Тетка в селе начала городить чушь. И это притом, что ее дочь аморальна – живет с женатым человеком, у которого есть ребенок! Как при такой ситуации сестра мамы решается указывать другому как жить?! К тому же дочь эта живет в квартире, которую моя мама подарила ей при живых безхатных родных детях. Раньше там жил дядя, который погиб. Еще при жизни тетя мешала устроить ему личную жизнь – ведь тогда квартира ей не достанется, когда даже не станет дяди, будет его жена. Так и прожил он далеко за 40 холостым. Затем погиб. Я без доказательств хочу предположить, что его отравили – квартира на кону! Теперь, когда дяди не стало, там живет та самая дочь с мужиком, который женат и имеет ребенка. Вот такие пироги.

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 199

Запит


У поштовій скринці (горщику, купленому для пересадки квітів) знайшов отакий лист:


відкоркувати | Теревень 6

музіка : Джем ФМ  Настрій : відмінний    

Валентинов квест


Сегодня утром началось все с приятного!
Затем Шапка подарила мне маленький клочек бумажки. На нем было написана фраза, следуя которой я должен был найти следующую подсказку. Так бродя по квартире от цветка и зубной щетки до перчаток и части гардероба Шапочки я дошел до финала. В конце мне предоставилась коллекция фантов со списком желаний-приказов. То есть все то, что там было написано Она должна была безоговорочно выполнить тот час же - когда я предъявлю желаемый фант. Среди желаний было такое как массаж, почесать спинку, массаж ног, сделать чай, ну,  и так и далее)...
После этого по очередному указанию я нашел коробку с очень красивой чашкой и блюдцем - мой "Валентинов" подарок. Но это было еще не все. В коробке помимо гарнитура был кроссворд. Мне нужно было его разгадать. В нем Светочка задала вопросы из истории нашего знакомства и совместной жизни. За каждый не отгаданный вопрос она вытягивал у меня фанту - то есть лишала меня одного из желаний. В итоге она вытащила у меня большую половину желаний и что самое обидное - самых "вкусных") (Не знала она, что и без этих листиков при моем желании я смогу убедить ее в том, чтобы она мне сделала то или иное записанное там и без "фантика")))          После этого я преподнес Шапочке серебрянный браслетик. К счастью по размеру подошел. Утро выдались и мы плавно перенесли его в день, в котором просмотрели несколько занимательных фильмов. Сейчас продолжаем наслаждаться друг другом и готовим пиццу. Посему прийдется мне вас покинуть и поспешить на помощь любимой Шапке!



Всегда Ваш, Серж! Адиас!


відкоркувати | Теревень 13

музіка : Джем FM  Настрій : відмінний    

Меседж влади: "Не предохраняйтесь"


Я, звісно, розумію, що надворі політична та економічна кризи. До того ж пам’ятаю, що в Україні є ще й демографічна криза. Можна було б допустити, що презервативи подорожчали саме з цієї причини – аби люди менше ними користувалися й запліднювалися, але ж у той самий час з усіх сторін волають – застерігайтеся, а на різноманітних акціях роздають ці гумки безкоштовно. Тоді я не розумію – як так? Надворі криза, люди себе прогодувати не можуть, а тут на тобі – дорожчає стратегічний продукт – презервативи. Це загрожує тим що люди менше будуть застерігатися, а значить є ризик збільшення кількості вагітностей = голодних ротів дітей. Оригінальна логіка влади.

Молодь дорослішає раніше – ось типовий приклад:
Меня зовут Настя Семенова. Мне 13, я родилась 27 марта 1991 года. Живу в городе Москве, перешла в 8 класс. У меня есть кот, которого я просто обажаю! Я гот. Об этом в другом разделе, но просто я хотела упомянуть, что я черная и диприссивная. Вчера мы с подругой гуляли по кладбищу. Там было очень готично. В плеере - Расмус, и под него атмосфера была мрачной и таинственной. Светила луна, было тихо... Как-то страшно, но все равно прекрасно. Пили абсент (такой крепкий, что приходилось разводить), покурили. Да, кстати, на мне был черный костюм от Адидас и готический крест. Слушайте, у меня к вам вопрос: какое средство контрацепции самое надежное? Для справки: мне 13, половую жизнь веду 3 месяца с постояным партнером )) (Лелик, I love you!!!) Занимаемся любовью приблезительно через день, так что на презики денег жалко...” (подано без редагування).
 

Далі – но комент. Чекаю на Віші репліки.


відкоркувати | Теревень 19

музіка : тиша  Настрій : відмінний    

Холодно - утепляемся. Фото


Зима надворе. Не зря я Шапкой еще в сентябре обзавелся. Она у меня спортсменка, журналистка, умница, красавица, имеет определенные политические взгляды. Хозяюшка, наконец!

Приятного просмотра! (13 фото)


відкоркувати | Теревень 38

музіка : Джем ФМ  Настрій : Керуючий    

Дружба между мужчиной и женщиной: существует ли она и как не переступить “грань”?


Всегда обращал внимание на соотношение полов в дружеских компаниях. Почему-то чаще всего они либо сугубо мужские, либо такие, в которых на целую ораву парней приходится одна- две девушки. Отсутствие женских компаний легко объясняется – дух соперничества разъедает изнутри такие сообщества, женщина по своей природе не может находиться рядом с более красивой и успешной дамой. А задушевные подруги зачастую настолько разные, что диву даешься: одна красивая, а вторая, мягко говоря, несимпатична. Это объясняю тем, что красивая не будет водить дружбу с себе подобной, так как видит в ней конкурентку – вот и дружит с непривлекательной барышней. Некрасивая же ищет в привлекательной подруге лоббиста в мире парней, мол, на нее обратят внимание, а там, гляди, и я в поле зрения окажусь. Когда же возникает взаимосвязь между равными женщинами, то это переходит в открытое противостояние. Вот и ищет прекрасная половина человечества приюта в компаниях сильного пола. По своей психологии девушкам нравится находиться в центре внимания, быть обласканными комплиментами, чувствовать себя единственными и неповторимыми. И это им дает мужской коллектив. У парней же все по-иному. Они не комплектуют по поводу своей внешности, с радушием относят к успехам друзей – ведь это повод выпить. С незапамятных времен мужчины решают проблемы силой. Но так как в компании одни друзья, то и делить им особо нечего, кроме пива, конечно. И девушку они принимают к себе с радостью – ведь она станет украшением их общества. Да и будет перед кем покрасоваться, проявить заботу. Она для них – как дочь полка. Да и с детства девушки с завистью смотрят на машинки-солдатики мальчишек и лишь от отчаяния играют в куклы. Вот и ”нагоняют”упущенное уже повзрослев. А еще ”погружение” в коллектив мужчин – это способ найти себе жениха.

Еще больше расстановки ”силв компаниях меня интересует дружба между мужчиной и женщиной в паре. Возможно ли это? К каким последствиям может привести? Основываясь исключительно на своих наблюдениях и субъективных взглядах, осмелюсь утверждать, что настоящей дружбы между полами быть не может. В любом случае один из двух или даже оба одновременно осознанно или подсознательно видят в друге противоположного пола сексуальный объект. Но это не всегда становится явным и не обязательно приводит к логическому развитию такой дружбы. Это зависит от многих факторов. Когда в подобном тандеме оба свободны от личностных отношений с третьим лицом, то вполне будет логично, если такие отношения зародятся между двумя. Преградой же для подобного сценария может стать присутствие у одного из двух или же у обеих своего партнера-любовника-любимого. Тогда развитие дружбы в любовном русле зависит исключительно от моральных качеств человека.
И нечего лукавить – даже обыкновенная любовь чаще всего зарождается из дружбы, если можно изначально взаимоотношения между мужчиной и женщиной называть таким словом. Но что делать, если не хочешь, дабы дружба переросла в нечто иное? Могу предложить безоговорочный метод для женской половины. Можно ”не давать, но и не лишать надежды. В таком случае дружба может затянутся. Да и вообще, что такое дружба между полами? Где грань? Могут ли друзья заниматься сексом или же если это случается, то друзья становятся любовниками? Тогда секс – это тот фактор, который служит индикатором формы отношений.

Парень в свою очередь может не переходить за грань дружбы путем отсутствия каких-либо действий со своей стороны в этом направлении, девушки редко первыми предпринимают попытки зайти за грань, а значит бездействие парня и есть преграда. Далі буде. Колись


відкоркувати | Теревень 2

музіка : тиша  Настрій : Сумний    

Давай останемся друзьями


давай останемся друзьями - прекрасная фраза-веер, у которого стальные ребра и режущий шелк по краю
давай останемся друзьями – это значит что ты будешь все так же должен все что был должен, но с тобой больше не будут спать
давай останемся друзьями – ты будешь должен все, а до тебя будут иногда снисходить
давай останемся друзьями – ты не можешь требовать секса, но иногда тебя будут трахать даже когда ты этого может быть не хочешь
давай останемся друзьями – и тебе будут рассказывать о всех бывших текущих и подлежащих. А ты не моги – это же моветон
давай останемся друзьями – и ты отвезешь, заберешь, поможешь, прикроешь
давай останемся друзьями – это значит все будет точно так же как и было, но только без эксклюзива. А тебе нельзя – ведь как же так?
давай останемся друзьями – как только ты начнешь забывать – тебя обязательно проведают: чтобы проверить как же ты там несчастный брошеный друг: вот видишь я тебя не забываю правда же ты меня любишь – подуй на мое чувство вины
давай останемся друзьями – и заполночь будут раздаваться звонки в алкогольном бреду
давай останемся друзьями – и ты становишься лузером
давай останемся друзьями – и может быть тебя обласкают когда будет невыносимо скучно. А ты придешь. Ты же друг и между вами ведь все было, ты же все понимаешь
давай останемся друзьями – и ты вровень с любимым фикусом, котом или плюшевым медведем
давай останемся друзьями – и тонко просчитанным ударом, каким-нибудь с виду беззащитным «а ты помнишь?» тебе сделают трепанацию черепа тупой алюминиевой ложкой, и намотают на кулак все твои уцелевшие нервы
давай останемся друзьями – мнимая гарантия порядочности отношений, что в ответ ты не нагадишь в тапки и не подпалишь почтовый ящик
давай останемся друзьями – и хорошо если ты никогда не увидишь на кого тебя променяли. Но ты увидишь. Ведь вы же друзья.
давай останемся друзьями – и ты «никто» в ответ на вопрос «кто это был?»
давай останемся друзьями?
Чтобы остаться друзьями – надо быть друзьями
Куда честнее – давай останемся любовниками? Но, ах! Это же аморально.
О да. оставаться «друзьями» куда выше и честнее
Давай останемся... каждый раз когда я слышу эту фразу меня тянет выключить звук
Раз предлагают остаться – значит через тебя уже перешагнули и пошли дальше. И нечего тут ловить.
Давай... а вот и нет, продолжения не надо.
Вот и закончим:
- давай...
- да, давай. Бывай!
...и давай без «давай...»


відкоркувати | Теревень 7

музіка : Наталка, що співає  Настрій : поетичний    

Пост 2. Київська “поетика”. Дилетантські вірші інженера Сєржа 28 листопада. Пост 2 Поетичний:-)


Київська “поетика”. Дилетантські вірші інженера Сєржа 28 листопада. Пост 2 Поетичний:-) (Це я в дитинстві:-) Чомусь в цьому блозі вірші йдуть одним рідком впідряд, тому пропоную переглянути сьогоднішній мій пост тут - http://serzh84odarenko.livejournal.com/53508.html Як і обіцяв, подаю до вашого розсуду свої інженерні вірші. Інженерні не за тематикою, а за якістю. Щоб не таке вже жахливе враження складалося, коли будете читати, згадуйте – їх написав інженер. Можливо і є талановиті інженери в написанні віршів, але я не з них. Запитаєте навіщо ж я їх тоді написав? Лише тому, що мені так захотілося. Хіба не недостатній привід? Розумію, у житті слід займатися лише тим, що вам до снаги, де ви будете найкращим. Але я до цього завжди додаю й те, що слід робити лише (бажано) те, що хочеш. І не варто собі у цьому відмовляти лише тому, що ви цього не вмієте. Адже багацько людей ганяє на лижах, але при цьому вони не є професіональними лижниками – їм це подобається і вони хочуть цього і роблять це, попри падіння. Тож, вірш перший. Дорога життя. Тут попри жахливість самого віршу прихований глибокий (чи ні?) зміст. Коротше кажучи, написав я його у ванній кімнаті у рік мого закінчення школи. І навіть ті слова, що, здається, вставлені до тексту лише для рими мають своє значення (орфографію й граматику 2001 року збережено). Дорога життя Дитинство гине у роках неначе сонце в полонині Іде воно – все далі, далі, не видно навіть спини. Попереду – невидима канва, що в’ється різними шляхами Крізь темряву забутих снів біжить вона все далі. Не бійся прірви – глянь у вічі, Там око темряви палким невидимим вогнем Вдивляється у вічі двічі, по разу в кожне – без проблем Ти глянь і більше не дивися, запам’ятай той погляд на роки, То погляд страху, муки і огиди, не бійся ти його поки! Не бійся ти і бурі в небі, що крутить хмарами у такт, Із громом скісний дощ прокапа і блискавка закінчить акт; Розріже небо навпіл миттю, освітить небокрай, І створить ясний день безстиддя, в нічний безвадний край. І будеш йти прямою звідти, ізвідки вітер не дуне, На зустріч сонцю, барвоцвіттю, звідкіль свободой тхне. Ти там зустрінеш перепони, що прагнуть волю заярмить Не будь пасивним – дій без згоди І вивільни себе на мить На мить, що тягнеться віками, яка ніколи не згаса Бери життя лише руками і бедеш вільний як краса. Краса ніколи не згасає, вона в душі продовжує жевріть, Як та пустеля, що краси не має, красу в душі араб зберіг. 7 червня 2001 р. Сєрж Одаренко. Умови написання наступного “віршу” я не пам’ятаю. Але пам’ятаю випадок, що трапився з ним. Моїй молодшій сестрі у школі задали додому написати твір на якусь любовну тематику, от я і подарував їй свій вірш. Як для учениці сьомого класу вчителька оцінила його на відмінно. Пізніше вже моя вчителька з зарубіжної літератури влаштовувала літературний вечір. От я і викликався зі своїм віршем взяти участь. Проте потім, як виявилося, на цьому вечорі мали бути присутні майже всі вчителі і я потрапив у незручне становище – раптом вчителька малої теж буде там?! Тому, коли я розповідав цей вірш на літ вечорі, то розповів про те, що сестра його подала як свій на уроці укр. літ-ри. І що мені тепер дуже не зручно (у разі присутності її вчительки), але на щастя її, здається не було. *** Все починається з любові Любов життя породжує на світ Із неї щастя, пошук крові Від неї благо і політ Любов – це сенс буття! Любов – гормонне потрясіння! Без неї буде вороття До світу нашого падіння Поети світу всі кохання славлять На нім будуються вірші І на початку й у кінці поставлять Хвалу закоханій душі Хто не кохав, той і не знає Любов – це смерть, любов – життя, Любов – хвороба, точно знаю, Яку не хочу лікувати я. Серж Одаренко, весна, 2001 рік. P.S. У виконанні вчительки, коли вона муштрувала мене перед літ вечором, вірш звучав як професійний і мені на мить здавалося, що це не я його написав. Наступний вірш я написав після краху свого першого кохання. Її звали Єка (похідний диференціал від рос. варіанту імені Катерина). Вона була старше за мене на два роки, навчалася в НАУ на маркетолога, була старостою групи. Достовірно я не знаю, але основною причиною того, що в мене з нею не склалося, було те, що на той час я був замалим для неї. Я тоді ще не був готовий для серйозних, ба навіть “близькошлюбних “відносин. Можливо познайомся я з нею в своєму теперішньому віці, все склалося б інакше. Але… Ніяких можливо! Тепер певно вона дружина і мати великого сімейства. Ці стосунки дуже вплинули на моє і не лише життя. Я ще за часів зустрічей з нею почав цікавитися маркетингом – мені не подобалося що моя дівчина у чомусь обізнаніша за мене. Вона так само – почала цікавитися автомобілями – моя спеціалізація. Можливо це комплексне, але так було. Після того як наші з нею стосунки порвалися я довго марив нею і цікавився усім, що хоч якось було пов’язане з нею. Зокрема маркетингом. Так і вийшло, що за часів свого студентства я почав працювати у рекламному відділі одного ( :-) ) з видавництв. Пропрацював я так рік. Потім все ж пішов працювати за спеціальністю, але мою естафету перейняла сестра. Я її зацікавив маркетингом і зокрема самим НАУ. За моїми коректними і не наполегливими порадами мала вступила до НАУ на маркетинг (саме там, де у свій час навчалася Єка). От і виходить, що мої з нею стосунки радикально вплинули на життя іншої людини. А ось вірш про мої з нею стосунки (дещо депресивний). *** Девушка антимечты Прошли те дни, корда мы вместе Гуляли Киевом, в Любимом месте, Бродили склонами Печерска, Смеясь над детством веско. Прошла весна, прошло и лето Прошла романтика, и где-то Мы стали дальше друг от друга Мы реже видимся, подруга Звоню тебе и слушаю твой голос Я говорю о всем, но думаю не в голос И в сотый раз тебе я назначаю встречу, Нот ы молчишь, сказав: “Потом отвечу…” Ты занята – дела, но у меня ведь тоже И ради встречи я готов их отложить на позже Ты говоришь:”Дела, учеба и работа.” В досуг тебе на дискотеку, в клуб охота, Но разве так бывает? Из тишины в ответ я слышу, что никто не знает. Во время давних редких встреч Ты надо мной повесила Дамоклов меч, Ты – ненавидишь все, чтоя люблю И обожаешь то, что мне не мило И вот когда я вновь усну Ты мне приснишься, но не милой. Я для тебя лишь жалкое ничтожество, Не стою ни вниманья, ни любви, И лишь устав от общего убожества, Взглянули на меня глаза твои. Серж Одаренко, лето, 2002 год. *** Теги: вірш, вірші, поетика, поет, творчість, Серж, любов, кохання, дорога, життя, девушка, мечта. Настрій: поетичний P.S. А щоб не було так прісно і слАЩаво - А це пісня моєї подруги Наталки. Доречі, вона зараз шукає авторів пісень - вона серйозно займається музикою, тому хто хоче увіковічнити свою пісню - прошу відгукнутися, усе дуже професійно, не дитячі забавки. А ось, власне А ось, власне і сама Наталка:

відкоркувати
ОБОЗ.ua