Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


музіка : Стародавні співи  Настрій : Керуючий    

Країна мрій. “Середньовіччя у мегаполісі”


Зустрілися завчасно до початку концерту. Посиділи на лавці, я прочитав казку про ”Червону Kапелюшку” власного стьобу. Потім зайшли до генделика під Михайлівським, випили пива-кави. Від останньої зігрівали руки. Також для цього використовували ”біообігрівачі”. По мірі виру думок дійшов до висновку, що сором від будь-чого – також ефективний спосіб відчути тепло і тим самим позбавитися холоду. Хоча, краще за секс ніщо не зігріває, але цей засіб не завжди є доступним. На початок концерту підійшли до входу в Софію. Квитки коштували 100 грн. для тих, хто прийшов у буденному одязі, 50 –для тих, у кого одяг частково нагадував стародавній і безкоштовно могли зайти ті, хто був цілковито одягнений у древнього типу одяг. Ми мали на собі вбрання, яке лише частково нагадувало стародавнє. Та й той був прихований під верхнім одягом – було холодно, а стародавнього кожуха навряд чи мали можливість знайти. Однак пройшли безкоштовно – як акредитовані журналісти. Одразу по вході нас зустріли привітні дівчата, що пригощали смачнючою наливкою: ”Для зігріву та настрою”, - казали вони. Ми пригостилися. Смакота розлилася по горлянці приємним теплом та колоритним присмаком. Пройшли далі. Публіка розподілялася на три групи – прості прихильники подібних фестивалів, журналісти та відомі, поважні люди. Проте неозброєним оком можна було вирізнити лише других – по наявності камер та мікрофонів. Олег Скрипка (він же організатор дійства) давав усИм охочим інтерв’ю. ЄхануровО пів на восьму почався концерт. Виступав ансамбль давньої музики. Співали відреставровані та відроджені пісні середньовіччя під звуки музичних інструментів тієї ж епохи. Атмосфера панувала дружня. Потім було щось на кшталт хрестової ходи – винесли святий вогонь від якого всі запалили свої свічки. Було дуже гарно. Навіть не холодно (свічка зігрівала:) Після цього виступила Ніна Матвієнко. По закінченню її співів вийшов організатор фестивалю й презентував ”винорозлив”. Усім почали розливати вино, до нього додавали яблука, сливи, виноград, та канапки з сиром різного типу. Вино було французьким, проте наливка на вході видалася куди більш смачнішою. Ну, не люблю я ємність істини та й годі. Проте канапки до нього прийшлися мені до смаку. Були хвилини, коли мене трясло від холоду так, що я був на крок від того аби розлити місткість свого келиха. Проте любов вчасно зігрівала. Любов до міста, народних звичаїв та традицій:-)

Також прийняли участь у вбранні дерева бажань: слід було на папірці написати свої бажання, загорнути в кольорову стрічку та причепити до дерева. Що ми, власне, й зробили.

ШапкаВина ми випили пристойно. А я навіть наївся. Ні, однозначно не можна ходити на подібні заходи на голодний шлунок, а то виглядає це якось по-жлобськи. Потім були народні танці, хороводи навколо дерева бажань. Мало хто знав правила стародавніх танців, тож пісенними інструкціями ведучий керував учасниками танців. Туалет на території музею велетенський і безлюдним (так ось як воно може бути – секс у туалеті:-) Проте ж його не було, просто туалет навів на подібні думки. Дивно? Буває. Після цього ми на всю увімкнули ”біообігрівачі”. Було тепло і добре. По закінченні фестивалю усім гостям було подаровано диск з стародавніми піснями у виконанні Ніни Матвієнко, Надії Боянівської, Тараса Компаніченка та Ансамблю давньої музики під керуванням Костянтина Чечені. Подалися по домівках. Доїхав мирно до Лівобережки, сів до маршрутки і почав куняти. Посплю, відкрию око – зирну де знаходжуся і далі сплю. Але проїхати не боявся, адже виходити мені треба було на кінцевій. От і їхав собі спокійно аж поки не зирнув одним оком у вікно і не побачив, що я вже пів дороги проїхав у зворотному напрямку – до метро. Мене з-за сидінь водій не помітив. Вийшов як ошпарений на Закревського, майже одразу вскочив у іншу маршрутку – обійшлося. О півночі був вдома. Трішки поспілкувався з Шапкою та ліг спати.

(77 фото)


відкоркувати | Теревень 2

музіка : Голоси киян  Настрій : Керуючий    

22.06.08. Країна мрій, день другий


 
 
В ніч з суботи на неділю я ледве заснув під ранок – неймовірно болів, здається, шлунок. Такого ще в мене ніколи не було. Гастирит, мабуть. Вранці прокинулися пізніше, аніж в суботу – в районі дев’ятої години. Покачалися-повалялися, подивилися телевізор, зажарили яєчню, з’їли її з учорашньою гречкою, допили пиво, відкоркували вино, видудлили й його. Вино дійсно, витончене з неймовірно вивіреним смаком. Справжнє, якісне вино. Проте, гидотне, як для нас. Мутили каву – в чашку кидали листя індійського чаю, туди дві ложки кави Чорна карта і все це заварювали. Виходило щось дивне. Але їстівне. Ранок видався гарним. Поприбирали трішки й вирушили до Країни мрій. Спочатку заїхали до Міхи додому. Ліфтами розминулися з його родаками, що тільки їхали на дачу. Вдома попили соку, трохи про щось погомоніли, Міха залишив ноута й пішли геть. Дійшовши до Фестивалю я наткнувся на продаж вишиванок. Дізнався ціну, дорого, але я так сильно загорівся її придбати, що підбив Михайла піти спочатку до банкомату за грішми, а лише потім погуляти країною. Проте, ми трішки заглянули до неї. З самого початку біля відомого зеленого горбунка стояли брати Капранові й продавали свої книжки. У твердій обкладинці книга Розмір має значення коштувала 20 грн. Я придбав, мені вони її підписали, а також я поруч з ними сфотографувався. Потім сходили за грішми, а коли повернулися, то я купив омріяну вишиванку! Дуже дорого – 285 грн., проте я не жалкую, аби шукав дешевше, то міг би взагалі нічого не купити. Я себе знаю.
Далі прогулялися фестивалем і в пошуках дешевого пива пішли далі. На виході нас окликнули транспортний? Ми було спочатку не відгукнулися, але потім все ж таки озирнулися. Поруч з музикантами сидів парубок. Ми підійшли, привіталися. Виявилося, що він з нашого потоку. Зараз займається шоу бізнесом, в тому числі є спів-організатором Країни мрій. Ми йому трохи розповіли й про себе і пішли далі. Одразу на виході знайшли пиво за пять гривень 0,5 Славутича, там і впали за столик. Поволі смакували. Через доріжку від нас побачили знову Капранових, що передислокувалися. Довгенько торгували, а потім знову кудись зникли. Коли допили, то рушили в бік до Арсенальної. Під Брамою побачили ще кілька невідомих мені письменниць, що читали свої книги для лінивих читачів. Зайшли до дворику, там зустріли Оксану Забужко, що читала свої вірші, дуже гарні вірші, дуже гарно читала. В сенсі розповідала. Вірші були експресивними, трішки брутальними, безсоромними, жорсткими, але жіночими. По дорозі я також з прикрістю звернув увагу на будівництво меморіалу Голодомору, що почали зводити в парці Слави – навіть паркан поставили. Щодо самого меморіалу я нічого не маю проти, але я категорично проти руйнації парку та сусідства двох рівновеликих меморіалів. Від Стелли Вічного Вогню та памяті невідомому солдатові до Голодоморної каплички буде кільканадцять метрів. Жах. Не влада, а…
Біля метро ми з Міхою розбіглися по хатам. Вдома я займався переважно створенням фотоальбомів у неті, під сон переглянув фільм Зуби – про зуби в вагіні. Кумедно хоч і тупо.


відкоркувати | Теревень 2

музіка : Голоси киян  Настрій : Керуючий    

Восьмий етнофестиваль "Країна мрій-2008"


21-22.06.2008. Деталі пізніше, а поки що пропоную вам переглянути фотозвіт з цього чудового фестивалю:

hiblogger.net/photos/album/1261/

ДАЛІ БУДЕ...


відкоркувати | Теревень 2
ОБОЗ.ua