Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


музіка : тиша  Настрій : дачний    

Банна порнографія (насправді там нічого такого нема:)


Про свій відпочинок на дачі напишу пізніше - цей пост вже набраний, але на ноуті, коли друг буде при інеті, то надішле мені його.

Найбільш приємне з дачного набору відпочинку це баня чи сауна. Заходимо в сауну, а коли бажаємо долучитися до бані, то просто ллємо воду на каміння - сауна миттєво перетворюється на баню:-)

Зробили декілька фото заради приколу. Попередження: фото можуть образити ваші почуття тощо. Перехід на більшу кількість фото лише для тих, кого не лякає банний фоторепортаж:-) (жінок на фото немає - це щоб не бігли дарма за смачненьким фото:-)))

P.S. Дачні канікули 

Після повернення з моря я декілька днів адаптувався вдома. Згодом вирушив продовжувати відпочивати на дачу до друга Михайла. Окрім іншого серед подій, що трапилися за цей час слід виділити гру Динамо зі Спартаком, в якій ми перемогли знову з тим самим рахунком, що й у Москві – 4:1. Кожен гол святкували келихом кон’яку, також відмітили алкоголем загальну перемогу Динамо та вихід до Ліги та перемогу Шахтаря над загребським Динамо. Після цього влаштували баньку. У моєму житті це було вперше. До цього я ніколи не був у лазні. Відчуття цікаві. Натопили добре. Повітря розжарилося. Залізли. Спочатку було неймовірно спекотно. Перший раз виліз через невеликий інтервал часу перебування у ній. Але потім поволі звик. По мірі адаптації ми посилювали температуру та вологість – лили воду на каміння. Коли пар здіймався догори, то доводилося одразу зіскочувати на нижню полицю – вологе повітря немов окріп. І так чередували разів зо п”ять – розжарене вологе повітря, а потім різко до холодного душу. Коли виходили на вулицю, то з нас шла густа пара. Тож отримав велике задоволення від дачі. Єдине чого невистачало, то це дівчат:-)
Окрім іншого грали у настільний футбол, перечитували старі журнали та книги, обговорювали різні речі.

відкоркувати | Теревень 20

музіка : звуки різака  Настрій : Сумний    

Про моє теперішнє. Для загалу нецікаво.


Так довго чекав на літо і ось воно настало. На вулиці спека, смалить безжалісне сонце. У мене нарешті така довгоочікувана відпустка. Вперше за два роки. Але усе якось не так. І я знаю, що саме. Я самотній. Ще рік тому планував, що це літо проведу на повну, настало літо 2008, а я так і не встиг виправити особисте життя. Це літо пройшло так само як і минуле. Я - Один. Вєталь відпочивав з дружиною у якомусь забитому українському містечку. На питання ”Чому саме там?” відповідає: ”Тому що нам так захотілося”. Льоха з Натою спочатку відпочили у Комсомольську – малій Батьківщині Киви. Тепер трохи попрацюють і знову відпочивати. Інна з Вовою їде в Чорногір’я. Перед цим планує провести візит в Запоріжжя – там кузина та тітка. І мені пропонують. Я сумніваюся чи варто, адже там нічого цікавого окрім ГЕС немає… Так казала кузина. Я з Міхою відпочив три дні на острові біля мосту Патона – в республіці Патонія. Набридає швидко. Його батьки планують 16-го до Турції, Михайло, звісно ж, не їде. Наїздився за своє життя – набридло. В планах маємо тур до Криму, Львову та на великах до Фастова. Все добре, але удвох не дуже то й весело, а компанію не зібрати – всі по парам. Ну то й грець з ним. Тепер на сто відсотків зобов’язуюся перед собою до наступного літа влаштувати своє особисте життя. Добре хоч Михайло є – завжди виручає. Друзі завжди найкращі, добре що вони є.

Далі читайте про мій відпочинок на Дніпрі, а також фотозвіт!


відкоркувати | Теревень 5

Передчуття літа


 
  • 30 травень 2008 at 6:16 PM

 
 
У цьому місяці 31 день, сьогодні 29-те (коли розміщуватиму, то буде 30те). Зовсім скоро календарне літо. Омріяне літо… Проте весна все ж таки краще. Просто влітку спекотно. Коли на дворі був мороз, то я не міг згадати для порівняння відчуття жари. Не був певним, що під час жари може бути гірше, аніж у мороз. Узимку думаєш, що кращу вже спека, аніж такий дубар, а влітку навпаки – краще морозна свіжість, аніж це сперте, неймовірно розігріте повітря, що немов ось-ось підпалить усе навколо. Вже прокинулися київські пляжі. Усе більше бажаючих відпочити саме у такий спосіб. Починається сезон відпусток. Місто впадає в літню сплячку. Чим більше у розпалі літо – тим ближче осінь. Вона теж має свої переваги, але холодні… А так хочеться тепла. Варто просто забути наближення осені. А вона не за горами попри те, що літи лише настає. Що таке три місяці? Нічогісінько! Але не будьмо песимістами і насолоджуймося приємними відчуттями, які нам дарує літо! Проведіть його насичено! Наступний раз швидше за все буде лише через рік.
Щодо себе, то у мене катастрофічна чорна літня смуга у житті. Що не літо, то я один. І увесь час, що можна провести на всі сто, я переважно один. А ближче до зими, коли вже не нагуляєшся моє життя урізноманітнюється знайомствами. Але цей рік обіцяє бути протилежним. Літо відгуляю, а там… Взагалі не хочу навіть загадувати. Що буде те й буде. Усе на краще.

відкоркувати | Теревень 8

музіка : Різдвяна  Настрій : постсвятковий    

Похід на ковзанку. Перший робочий день


Сьогодні перший робочий день після затяжних дев’ятиденних вихідних. Проте дісталися такі дні не задарма – по суботам тепер доведеться відпрацьовувати. Вихідні не набридли. Не виспався. Вранці організм отримав потужний стрес від над ранішнього прокидання. Ледве оговтався від сну. На вулиці неймовірний (можливо з незвички?) мороз. Мабуть, градусів з 15 морозу. Родичі Шалєвого з Норільска повідомляли, що в них не холодно, лише дме сильний вітер. А так усього – -36*. Для них не багацько. Робочий темп розпочався одразу. Робоче русло не йшло по зростанню, а одразу стало до звичайного режиму. У шефа вчора був день народження і директор зі своїми замами приходили йоговітати (фото квітів). Про Новий рік я вже писав у минулих постах. З того часу минув тиждень. Тож, спробую надолужити прогалину. Одразу ж у перший день Нового 2008 Року трохи оговтавшись (особливо ні від чого було, свято видалося з тверезим присмаком) від ночі вирішили піти на ковзанку. У другій половині дня вирушили. Спочатку долаючи неймовірний мороз заїхали на 180й маршрутці у гараж за робочою машиною Льоші, а вже на ній поїхали до Каравану. Припаркувалися і пішли шукати об’єкт нашого прибуття. Пройшовши фотан під народною назвою ”літаючі фалоси” ще трохи оминувши поворотів дійшли до цілі. Черга видалася неймовірно великою. Було близько п’ятої, на всі найближчі сеанси було вже забито, вирішили взяти квитки аж на 19:30. Час, що залишався вирішили провести в Каравані. Пішли поїсти до місцевих фаст фудів. Я взяв суп зі шпинатом та жарені вареники з картоплею та, як виявилося, теж шпинатом. Гидота рідкісна. З усього придбаного випив лише пиво. Одним словом – Східна кухня (двома словами). Після цього хотіли було піти до кінотеатру, але кузина Наталка почала протестувати – фільм жахів вона не переносила. Довелося шукати альтернативу. Пішли на ігрові автомати, де придбали карту на яку поклали гроші. Зіграли в гру, не пам’ятаю як називається - суміш більярду та настольного тенісу. Дівчата ”поганяли” на віртуальних мотиках. Поволі дев’ятнадцята тридцять наближалася. Слід було бути на місці за п’ятнадцять хвилин, що ми й вчинили. Сеанс завершився і люди, що каталися почали виходити. Ми зайшли, взяли ковзани. Поклали до шафи своє взуття. Дівчачі ковзани – для фігурного катання, чоловічі – хокейні. Долівка на території Катка – гумова, тож леза ковзанів не затуплювалися. Рівно о 19:30 вхід на каток було відкрито. Я без остраху зайшов і одразу вчепився за борт, ”відштовхуваючися” від нього я одразу швидко поїхав, але на першій хвилині побоювався відпускати його. Потім все ж таки подумав: – Ну, не дарма ж я 45 грн. витрачав? Не буду ж я всі 45 хвилин стояти під бортом? До того ж не цікаво було кататися під бортом. І я відійшов від борту спочатку стояв на місці як укопаний. Думав, що все, так і протопчуся на одному місці усі 45 хвилин. Проте поступово почав тупцяти. Коли лише спостерігав за іншими, то дивувався як це в них виходить так класно ковзати. Але потім подумав, що я нічим не гірше і якщо інші змогли і я теж зможую І почав на свій страх і ризик крокувати, підібрав для себе певну техніку – опирався ногами на борти ”дерев’яних” ковзаныв. Від цього нога дуже втомлювалася, проте по іншому я не міг. Хвилин за десять-15 я вже досить впевнено крокував льодом. За двадцять хвилин вже невпевнено і хитаючися катався. Під кінець 45-тихвилинного сеансу ганяв аж з вітерцем. Знаю, що техніка у мене невірна, але перший крок зроблено і я тепер знаю, що це можливо. Здавалося, що я не вгадав з розміром – взяв 42й і вони ніби-то сиділи не щільно. Проте, я не знаю як вони мають сидіти на нозі. Кива з Натою були на льоду не вперше, але Кива катався гірше за мене, а Ната трохи краще.  Під кінець ковзання я був вщент виснаженим і 45ти хвилин мені було вдосталь, але, гадаю, що з часом, за набуття навиків, апетити будуть збільшуватися. 45 грн., звісно, забагато, це виходить по гривні за хвилину катання. Шкода, що фоток немає. Фотик не взяв умисне – боявся розбити, а мобільний просто забув удома. Після всі мокрі та задоволені поїхали додому. День видався на славу. Через день до мене прийшов Льоша дивитися фільм Пилка, остання частина. Вдома Наталка забороняла йому дивитися. Взяли по пакету чіпсів і по два літра пива кожному. Так промайнув ще один день. Інші пройшли у смутку сна та переглядання фільмів. Одного дня зібралися було піти купувати ковзани, але в останній момент здрейфувала Наталка – передумала. Я ж все ще маю намір придбати ковзани. Проте, ще не вирішив які саме – хокейні (”дерев’яні”) чи для фігурного катання (більш гнучкі, а значить і більш складні у керуванні). Ще у термінових намірах є придбання дивану (вибір між звичайним та кутовим) та велосипедом на літо. Мабуть, першим буде все ж таки диван, бо старий вщент розвалився, а останнім часом і крісло-кроваті, на яких я спав теж. Неймовірно хочу літа! Фото за лютий 2007: s320x240


відкоркувати
ОБОЗ.ua