Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Велосипед як засіб від пробок


  • 13 травень 2008 at 9:36 PM

 
 
За декілька днів перед цим ми з Міхою ходили до мотоциклетного заводу на розвідку. Проте через те, що йшли ми пішки і прийшли запізно – всі магазини були зачинені. І от восьмого травня 2008 року здійснилося :-) У мене був короткий день і ми з Міхою зустрілися раніше. Спочатку пройшлися до того магазину, що знаходиться поруч з ДАІ, але там були в наявності велики а-ля радянський союз. Проте там трапилася пригода. Мене там дуже сильно образили: поруч зі входом стояли мужики, що, напевне, торгували запчастинами, запитали нас, що ми шукаємо, я одповів, що велосипед на що отримав відповідь: ”У такому віці машину купують, а не велосипед”. Це мене дуже заділо, проте я промовчав. Пізніше подумав що слід було відповісти, що у їхньому віці купують котеджі та літаки, а також стають президентами. Хоча що з них візьмеш – у них життя на закоті, а у мене всі можливості ще попереду. Потім ми зайшли до магазину ”АвтоМотоВело”. Мені одразу припав до душі велик з вітрини. На ньому я й зупинився. Як виявилося на велосипед попит величезний. Вистоявши більше години в черзі я дійшов до свого вибору. Дістали велик і почали налаштовувати. По ходу роззнайомився з продавцем-консультантом-технічним працівником по обслуговування та сервіу, виявилося, що він одночасно є директором магазину. Починав він з базару і поволі дійшов до магазину яким вже займається вісім років. Приємна особа – чесна, проста, відверта, прямолінійна. Після купівлі ми з Михайлом почимчикували до парку КПІ, де з чистою совістю розпили по пиву й опробовували велобайк. Михайло був лише у футболці, а погода видалася прохолодною та вітряною. Міху трясло. Ми прокаталися в бік Шулявки. Потім, після тривалого очікування підійшла Олена, яка спочатку на відріз відмовилася зустрітися взагалі попри попереднє домовлення, а потім все ж погодилася, але не зустрітися там де ми були на той час, хоч до неї було якихось п’ять хвилин, а вирішила зустрітися на КПІ, куди ми йшли паралельними вулицями один до одного – черговий заскок (це не образа!!! Проста констатація факту в такий спосіб за відсутності інших пояснень). Що поробиш… З нею теж обмили пивом купівлю. Потім Міха з Олено роз’їхалися у різні боки, я у свій.
 Далі аби не повторюватися і не писати одне і теж декілька разів просто додам текст зі своєї теми на форумі ГПК:
Сегодня купил велосипед. Горный, тяжелый, 20-тью с чем-то передач, литые диски, дисковые тормоза. Для города не совсем подходит. Стоимость - 1800 грн. Любительский; профессиональные - от $800. Ехал от мотоциклетного завода на Троещину. На метро (пустили) доехал на Дарницу. На Петровку не рискнул - весь транспорт на конечных забит, а ехать от туда дальше. От метро Дарныця за пол часа доехал в спокойном темпе (с непривычки ехать в быстом не мог) до Церкви, что на Троещине. Там встретился уже не забитый автобус в который я и сел. Реакция людей разделилась пополам. Половина на мои извинения за то, что я причиняю пасажирам неудобства своим велосипедом отвечали, мол, ничего, с кем не бывает:-) Другая половина, хмурились, ворчали, демонстративно пытались показать сколь сильно я им причиняю дискомфорт. Но все же более заметны были улыбки на лицах пассажиров и одобрительные взгляды в моем приобретении. Многие с интересом рассматривали непривычные для многих литые диски колес (без спиц). Относительно водителей скажу лишь одно - для них велосипедист - вообще пустое место. Это я отчетливо прочувствовал. И это при том, что я ехал по тротуару и лишь иногда переезжал дорогу. По тротуару ездить на велике видимо запрещено и многие пешеходы не хотели пропускать. Зато когда за ними следом ехала машина по тротуару смиренно раступались.

Вывод: За пол часа в не очень быстром темпе я с Дарницы доехал до Троещинской церкви. Пробок не было, но знаю уже на своем опыте, что, в случае пробки, на велосипеде доехать от метро на Троещину и быстрее и комфортнее. Да и польза для здоровья (хоть с непривычки и болит шея и ноги. На самой быстрой передаче, кстати, сразу не разъездишься - очень тяжело, для этого нужно регулярно поездить хотя бы месяц - привыкнуть).

Борітеся - поборете

відкоркувати
ОБОЗ.ua