Доволі часто у мене в блозі можна зустріти публікацію під такою назвою. А все через те, що я нерегулярно висвітлюю події свого життя, які, за ідеєю та концепцією електронного щоденника та формату, який я обрав для свого блогу, мають бути тут висвітлені. Переважна частина усього того найважливішого, що відбувається у моєму житті, не знаходить місця у цьому щоденнику. На жаль чи на щастя. Проте пересічні події потрапляють на його сторінки. Все залежить від ситуації. Є час та настрій на це – запис з’являється, ні – то й читати немає чого. Навіть більше-менше серйозні записи в «по-народному» я дуже рідко сюди перепощую. А там у мене цікаві новини, статті та спостереження. Все маю намір перепостити собі сюди усе те, але ніяк руки не дійдуть. На плани продублювати хайблог в лівджьорнал я вже давно «забив» – нереально. Але починалося все навпаки – головним був саме ЖЖ, а сюди я просто копіював пости, а на коментарі навіть не відповідав та й не читав. Тепер в ЖЖ – у мене повний спокій та затиш. В деякому сенсі я шкодую, що так «запустив» ЖЖ – він більш надійний, аніж ХВ. Хайблог може вже в наступному році зникнути, як то трапилося з інфостором, на якому я зберігав безліч фоток та іншого, і яке все одним махом беззворонтньо зникло. Хоча ЖЖ з переходом у власність російській компанії «СУП» теж не викликає підозри. Найбільш надійним сегментом міг би бути блог на гулі, однак далі реєстрування і стартового посту у мене руки не дійшли. На ЖЖ і блозі «Google» мене можна знайти за ніком serzh84odarenko, десь так)

Читать дальше...

Нет, воскрешение Христа мне не снилось. Обычно я сплю с Шапкой, уж простите меня за столь интимную подробность. И вот однажды к нам на ноги улеглась наша собака Ника. Так и уснули. Под утро мне снился приятный сон, что меня сладко и очень влажно целует Шапка, я сквозь сон довольно улыбался. Проснулся в хорошем настроении. Лежим, значит, мы с Шапкой, валяемся на утренне-выходном раслабоне, и тут в наше спокойствие врывается Ника с жалобными просьбами ее выгулять. Скуля, она вскочила на диван и, подловив удобный момент, лизнула мои губы. И тут меня осенило! Это была не Шапка, а она! Мой приснившийся поцелуй был ничем иным как просьбами Ники ее выгулять! :-( Отвратительно, особенно для меня – не подобного собачникам, которые готовы есть из одной тарелки со своим любимцем. Другой случай произошел буквально вчера. Тоже под утро мне то ли приснилось, то ли было на самом деле, но опять-таки моя собака Ника, на сей раз, разговаривала со мной. При чем вполне разборчиво и мне почему-то казались ее слова естественными и идеально соответствующими собачьему мышлению. Сейчас, к сожалению, уже не вспомню ее речи, но поверьте, это было на грани реальности и настолько реалистично, что я до сих пор сомневаюсь, а сон ли это был.

Открыть больше изображений