Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


музіка : шум води  

Все будет хорошо!


Вчора (7 січня) зранку з Коханою переглянули фільм “Один удома”, потім у тепленькій водичці (за часів мера Чернівецького у нашому будинку, попри скарги у ЖЕК і на “гарячу” лінію 051, гарячої води не буває) посиділи у ванній кімнаті. Опівдні Шапці стало погано :(

Подібний стан у неї виник не вперше, тому зі швидкою не квапилися. Втім, коли біль став нестерпним, довелося викликати. Я вийшов на вулицю аби відкрити під’їзд медикам (під час ремонту я пошкодив домофон, а новий ще не встановили). Приїхали вони буквально за десять хвилин після виклику. Я зустрів їх, але моя місія була даремною – у нашому під’їзді вимкнули світло і магнітний замок на вхідних дверях під’їзду не працював. Зайшли лікарі до квартири і у потемках під мерехтіння свічки обслідували пацієнтку. Вирішили везти до лікарні. Ми були готові до такого розвитку подій і зібрали речі заздалегідь, я вдягнувся сам та допоміг Світлані і поїхали ми швидкою до лікарні. Я вже колись писав про київські автомобілі швидкої допомоги – вирізняються вони з-поміж інших своєю амортизацією, а точніше її відсутністю. Коли їдеш, то тебе здорового підкидує так, що аж “хекалку” забиває, що вже казати про хворого? Доїхали швидко. У приймальній її обслідували, потім я її провів до палати. Після цього вона пішла здавати якісь спеціальні аналізи, а я готував її ліжко та розкладав речі. У цей день нічого заспокійливого я не дізнався – лікарі нічого не знали або не казали. О пів на десяту я поїхав додому. Лежала вона у роддомі №4, що на Оболоні прямо над р. Дніпро. Хвилин з 15 блукав шукаючи потрібний мені транспорт, знайшовши швидко доїхав додому. Світло ще не було увімкнене. Зробив навпомацки бутик і тоді з’явилася електрика. Я увімкнув комп і ще трохи поспілкувався з Шапкою у асці. Уранці вперше за більше ніж місяць я прокинувся о 6-й і пішов на роботу, де перебуваю до тепер (час написання цих рядків, а не запощення). Більше аніж місяць перебував на лікарняному. Як би це сумно і жахливо не звучало, але це був найкращий місяць у моєму житті. До цього воно було таким: щоранку о 6-й прокидався, до 17:10 працював, до сьомої вовтузився у тисняві київського транспорту перебуваючи у пробках. Вдома їв, мився та лягав спати. От і все життя. А тут на тобі – операція і місяць (!) сну та відпочинку! Рай!

Тепер вже відомо, що нічого серйозного у Рябошапки не знайдено і це неймовірно радує мене. Увечері хутчіше до неї – до Шапки!
P.S. Дописую 9-го січня. Вчора ходив провідувати Світланку. Доїхав з роботи до метро Оболонь, а там пройшовся пішки хвилин з 10. Зайшов до супермаркету, де придбав для нашої пацієнтки шампунь, мило, т.п., цукор-рафінат, сік Річ апельсиновий, два види чаю: ахмад та грінфілд (грінфайлд – зелені поля). По ходу виявилося, що родом, у якому вона перебуває знаходиться зовсім поруч з будинком, де мешкає Катерина, з рестораном, де одружувалася сестра Наталки Марина, РАГС, де вона розписувалася та будинок,де ця ж Марина мешкає зі своїм чоловіком. У лікарні засидівся, виявляється, для тих, хто затримався більше, аніж дозволено вносять заборону відвідувати або плату-штраф. Ось така там корупція – навіть на рівні вахтерів. Сьогодні її ніхто не можу виписати – всі відпочивають лікарі, а тим часом в її палату підселили старих вульгарних тіток-баб, що з брутальним тоном обговорюють своїх е-рів, в деталях описують свої статеві акти, менструальний цикл і усілякі бридотні болячки. В палаті тепер перебуває п’ять чоловік. Подібні сусідки для тендітної, вихованої та порядної Шапки зовсім неприйнятні. Тепер її треба терміново виписувати. Мама у момент написання цих рядків їде до неї – спробує взяти результати усих аналізів та забрати її додому.
P.P.S. Станом на пів на восьму Шапка вже дома)))
P.Р.P.S. Мама на Різдво подарувала мені Шапку – типу гопської, така чорненька, без відвороту. Що поробиш – холод змусив – доводиться вдягати, іншої не маю (окрім коханої :). Ще важливо: під час лікарняного мій шалик залишався на роботі, а тепер він знову у мене! Це незвичайний “шарфик” – його мені зв’язала САМА ШАПКА! Щастя є і його можна навіть взяти за руку!

Завжди Ваш, Сєрж, Адіас!


відкоркувати | Теревень 41

музіка : тиша  Настрій : Керуючий    

Заболел. Приходиться думать


Возможно это какая-то сезонная простуда, но чувствую я себя препаршиво. Буквально несколько часов назад почуял недомогание. Возможно, это кратковременно и завтра поутру я буду себя чувствовать нормально, но пока что голова гудит, в теле слабость, горло болит. Возможно это от того что я так жадно пил холодный апельсиновый сок. Не хотелось бы остаток отпуска проваляться в постели. Ничего пока что не остается делать кроме как просматривать закачанные фильмы. Последним посмотрел худфильм "Новая земля". Даже если вы этот фильм назовете плохим, то все равно должны посмотреть. Смотрю, пью чай с печеньем. Один дома. Так вот оно как в старости - даже некому стакан воды подать... Одиноко. Допиваю также уже согретый сок Рич. Единственно обожаемый мною. Остальные с мякотью не переношу, в них она меленая, а тут ребленая. Вкуснотища... Если завтра выздоровею, то пойду на Андреевский, а затем к Лесе в гости. Это радует, она отменно готовит. А беседовать с ней очень занимательно. Да и дома у нее очень приятно находиться. Всегда после гостин у нее представляю как буду обставлять свою квартиру, какой сделаю ремонт, как у меня будет налажен быт, какие традиции будут в моем мире и с кем я их буду синтезировать. Ведь в семье оно как? Выбирается лучше из двух привычек, укладов жизни, смешивается и выходит нечто новое. Бывает думается, мол, многое в жизни пережил, в том числе и основные этапы: садик, школу, универ, работа... Но ведь это лишь ее малая часть - впереди целая жизнь (я так надеюсь). И я нахожу в ней массу всего интересного. По крайней мере у меня впереди еще предстоит строительство семьи, рождение детей, их воспитание. Обычное дело скажете? Да, но ведь неведаное для меня. Вы ведь в детстве небось когда-то гордились тем, что вынесли мусорное ведро самостоятельно, обычное дело, а для вас новое. Так во всем. А работа - это фон для всего. Если она лишь для денег, то это несчастье. Нужно стремиться к тому чтобы она приносила удовольствие, ведь она в нашей жизни занимает почти половину (!). Вы только вдумайтесь! И вы эту половину просиживаете испытывая дискомфорт? Жизнь - это масса возможностей. Нужно их искать. Что я и намерен делать. Эти поиски не всегда успешны, иногда сложны, но кто ищет - тот найдет. И еще: в конце с ищущим останутся лучшие. Мусор отойдет сам.

Ну да ладно, заварил кашу из ничего. Буду заканчивать, а то еще чего доброго подумаете, что у меня белая горячка....


відкоркувати | Теревень 56
ОБОЗ.ua