Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Работа - не бей лежачего


Посмотрите перед выходом на работу.


відкоркувати | Теревень 4

С чего начинается утречко...


...с кахвинкИ в ТвоЕй чашечкЕ...) Да. Вот прихожу я часиков в 9:40 на работу. Завариваю себе ароматный кофе. Вкусноооо. И настроение улучшается! А затем начинается дело. И пусть оно пока и не очень внятное, но не менее интересное от этого. Жизня становится все лечше. И как так вышло? Жил себе жил. Все было серо и уныло. Ну, окромя, что Шапка глаз да душу радовала. А потом БАЦ! И жизнь во всех позах начинает приносить оргазм. Ну, это я образно. В хорошем смысле слова;-) Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 18

Ублюдки. Однозначно.


Нет, это я не о нашумевшем фильме веду речь. Куртка замшевая... три.

Слежка продолжается, господа, ага!

Просматривал посещения моего блога за сегодняшний день и что вы думаете? "Кто-то" вбил в гугле название предприятия (название писать не буду) и мою фамилию и вышел на меня. Уж не знаю где то название у меня в блоге, наверняка через фамилию выдает ссылки на дневник. Ай-йя-йя-йяй-йя-йя-йяй! Как Вам не стыдно, взрослые дяди, подглядывать за чужими интимными записями. Читать чужие письма низко, недогоспода!


відкоркувати | Теревень 13

На пороге счастья


Отпуск почти закончился. Со вторника, кажется, на работу. А на работе капец. Разозленный импотент-завкадрами сделал все, чтобы мне испортить жизнь в рабочем коллективе. Распространил мои записи в блоге среди сотрудников, выставил меня доносчиком. Сначала сотрудница-пенсионерка расплакалась за то, что ей подсунули мою запись, где я написал, что мою коллегу правильного воспитания оскорбила одна начальница, а я за нее заступился. Ее, наверное, огорчил тот факт, что все узнали о том, что ей не понравилось то, что на нее накричала эта стерва. Затем подали моему когда-то почти другу запись о рабочем фотыке. Я написал, что он сломался по неизвестной причине. Ясное дело виноватым сделали его. За это он терь со мной не разговаривает. К тому же на наш отдел не выписали фотоаппарат именно из-за этой записи. Также надыбали запись, где я написал о лучшем шефе. Дело в том, что в ней я описал все классность своего начальника, а чтобы не подумали что это я таким образом подлизываюсь, дописал пару нелицеприятных фактов о его пристрастии к алкоголю. Все эти сведения были взяты на учет. Теперь и начальник со мной явно не будет разговаривать. И это притом, что я не писал какой именно начальник – на нынешней или бывшей работе.

Одним словом Абздольц)
А так в принципе все хорошо. Отпуск прошел просто отлично. Конечно, рабочие мысли немного смазали наслаждение ничегонеделаньем или деланьем того, что мне приносит удовольствие, но это пустяки! Теперь главное пережить выход на работу. Посмотреть какая будет обстановка. Еси что – сразу валить с этой дыры, где закомплексованные гниды лезут в личную жизнь подчиненных. Одно плохо – сейчас трудно найти альтернативу. Оказывается, кризис внес такие коррективы, что две тысячи, на которые я так рьяно обрушил свой гнев, уже не так и мало – сейчас найти работу с такой зарплатой – почти успех. Цены, правда, выросли в разы. Дешевле не работать. Но все равно все будет хорорророошооооо!!!!)))) В моей жизни все суперски. А если я улажу вопрос с рабочей частью жизни, то я стану самым счастливым человеком на планете! И никто мне не помешает этого сделать!

відкоркувати

Раскрываю Великие тайны


Как-то уж больно далеко все это зашло. Изначально я писал подобные посты без оглядки – мне было плевать, что подумают блоггеры – незнакомые мне в жизни люди. Также мне было все равно, что подумают на работе. Люди там просто отличные! Очень хорошие – я таких еще не встречал – прям как в старые добрые советские времена. Без иронии, ведь в Советском Союзе общество было куда более человечным, нежели сейчас. Я хоть и застал ту страну всего лишь краешком своего детства, но все же помню. И это не следствие искажения памяти под призмой детских воспоминаний. На самом деле люди тогда были лучше, нежели сейчас. Простые люди. И вот эти люди остались такими же. Будто машина времени или аппарат его остановки внесли свои коррективы. И вот эти отличные люди, на мнение которых мне не плевать, никогда бы не стали читать мой личный дневник. А плевать мне на руководство, которое, как оказалось способно мониторить интимные записи подчиненных. Мне все равно, что они тут прочтут и подумают. Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 32

1 липня 2009 р.


Вчора після вельми нудної роботи поїхав до пам’ятника Леніну, що на Бессарабці аби зробити новину для «по-народному» про те, що йому відбили руку, підборіддя та ніс. Про це дивіться у минулому пості (хоч там дещо по-іншому написано, аніж у «пн»). Потім увесь вечір відповідав на коментарі, читав, робив записи. Ліг о півночі.

Вчора вийшов запис у спільноті «chair» про результати обговорення… мене) Почитав – посміявся. Весело.
Сьогодні збирався було зробити запис про продаж м’яса на сонці на торговельному майданчику «Метеор», але як на зло їх немає. Увечері опублікую новину про відкриття на Троєщині м’ясного магазину на місці гральних автоматів. Також з ранку вийшла моя стаття про економію на проїзді. Буквально за годину її переглянуло 500 чоловік – для статті це дуже хороший результат. Скоро ви її побачите і у блозі.

Окрім сказаного додам, що вчора їздив з Шапкою на зйомки. Спочатку приїхали в Оперу, але потім виявилося, що помилилися – треба було у оперетту) Там зняли коментар директора та відвідувачів. Також трішки посиділи на концерті присвяченого закриттю театрального сезону. Було ніяково з приводу в’єтнамок, в яких я сидів у залі серед вишукано вдягнених людей. Втім я не знав, що там буду. Загалом сподобалося.


відкоркувати | Теревень 5

Вихідні постфактум


Я вже писав про минулі вихідні, проведені у селі. Навіть фото вивісив. Але все ж додам ще фактів у більш узагальненому вигляді.

Тож п’ятницю після робочого дня провів на вокзалі. З Шапкою збиралися до Хмельницька скупити одяг до весілля та на повсякдень. Але квитків в касі не виявилося. Вирішили купити на наступні вихідні (себто у цю п’ятницю, що буде, вже поїдемо точно). Також придбали білети на потяг з Сімферополю до Києва. Вже після покупки ми зрозуміли, що Шапчині квитки придбані по студентському, строк дії якого закінчується сьогодні, 30 червня. Тепер будемо або доплачувати, або домовлятися з провідником потяга. Купе до Сімферополя обійшлося у 130 грн. за повний, а до Хмельницька лише 9 грн. по студентському. Читать дальше...

відкоркувати | Теревень 2

Рекламоносій у подарунок!


Вчора, 22.06.09, день пройшов спокійно. Провів його на роботі. Дізнався, що можливо підприємство, на якому я працюю, надасть мені три дні оплачуваного відпочинку – напередодні весілля. По крайній мірі так прийнято на всіх інших ДП, сподіваюся, що й на моєму.

По закінченні робочого дня поїхав на Петрівку. Там почекав у черзі Шапку. Разом з нею вирушили на пляж оз. Вербне (воно ж Дзеркалка (Лустерниця (?:-)), колись найчистіше у Києві). Ще з ранку я забув вдягнути плавки, тому для купання обрали найменш людний закуток. Мої труси, коли намокли, стали зовсім прозорими) Приховався за подолом футболки «по-київськи». Ой, Скільки ж це видання мені має заплатити за рекламу! Як довго я її ношу. А тут ще й у плейбойному вигляді!) Така реклама дорого коштує. Втім з часом вона зносилася і Шапка вже обурюється, коли я її вдягаю.
 
Тому звертаюся до усіх людей, хто це читає: подаруйте мені футболку з «лого» вашої компанії і я буду її вдягати виходячи на вулиці столиці найбільшої країни у Європі – реклама мегаефективна – не прогадаєте! Пропозиції приймаються у коментарях до цього посту. Не проґавте свій шанс!

Після пляжу поїхали додому, де перекусили макаронами з сосисками «гурман». Трішки позаймалися «розслаблюючою фізкультурою» та під гру «Квідіч» поснули. Вранці, 23.06.09, поїв окрошки та вирушив на роботу. Шапка на 21-му, я на 580-му. На перехресті за Закревського потрапив до пробки. Втім на роботу дістався вчасно. Чого і вам бажаю (?)


відкоркувати | Теревень 3

Дятлы


Користуючися тим, що мій блог набув широкої популярності серед колег по роботі, хочу висловити деякі думки з наступних приводів.

У радянські часи, особливі серед військових, безжально карали тих, хто суттєво провинився. Просто розстрілювали. Однак якщо керівництву про провину стало відомо від побратима винуватця, то частіше за все розстрілювали обох. Таких у в’язниці називала «стукачами». Пояснювалося це тим, що такі люди підривають колективний дух, мовляв, немає гарантії, що ця людина завтра не зрадить увесь свій полк. Звісно, знаходилися і такі, що тримали-леліяли при собі таких «жополизчиків», втім вони довго не жили.

От і на роботі трапилося чергове «дятлойо-ство». У буфеті хтось поклав на обідній стіл випрані штори-жалюзі. Я підігріваючи собі борщ, ненароком крапнув його на тканину (нічого було залишати такі речі на їдальному столі). Я винуватець, визнаю. Хоч зазначу, що моя вина часткова – переважно винен той, хто поклав штори на стіл. Сьогодні мені жінка, що прасувала розповіла, що знає, що я вчинив шкоду. На що я лише відповів: «Ш-к настукав?» Не розумію мотивів людей, що, як кажуть у дитсадку, «ябіднічають». Мабуть у дитинстві їм пику мало били за такі вчинки. Власне це все, що я хотів сказати своєму щоденникові. Стукачі усіх країн – подохніть!)


відкоркувати | Теревень 11

Про настрій


Можливо це феномен, але у мене завжди гарний настрій. Навіть тоді, коли по мені цього не скажеш. І мені складно удавати смуток, коли хтось встав не з тієї ноги, а залишатися веселим, коли комусь погано – тотожно ідіотству.

Я не приймаю гормони, антидепресанти, алкоголь чи наркотики. Нічим себе не стимулюю. Усе природно. Це не є ейфорією, ейфорія приходить на хвилини, коли ти на фізичному рівні відчуваєш щастя. А завжди щасливою людиною, як відомо, може бути лише божевільний. Просто я у всьому вбачаю позитив. Так, у мене безліч «чорнухі» на блозі, де я висвітлюю низькі зарплати, якісь невдачі, проблеми, але то виключно фактаж життя – не аналог мого настрою. Наїхав відділ кадрів за пости, де я згадував про роботу? Мені загрожує звільнення? І що? Я напишу лише соціальну замітку-обурення – як задоволення власного прагнення до справедливості, але ж сам залишуся у гарному розположенні духу. Я не буду в глибокій депресії у разі звільнення. Адже треба бути дурнем аби засмучуватися з приводу втрати найменш оплачуваної роботи в Україні. Звісно, від цього у мене виникнуть фінансові проблеми, але ж не вічно вони триватимуть. Та й в черговий раз я зможу «пожурити» мажорів з топ-керівництва, які розчерком пера вершать долі простих громадян. Який-небудь царьок оптимізує працівника одним своїм підписом, а потім вночі спатиме і не здогадуватиметься, що у той час як він бачить солодкі сни, у звільненого у животі з голоду булькає. Дасть Бог, то й царьку не спатиметься – зло повертається злом.
Втім мені щиро шкода людей, що відчувають смуток з приводу різних життєвих перепетій. З кожного приводу засмучуватися – не жити. Життя така річ, що на кожному кроці подає приводи для смутку. Просто не варто на них вестися. От і все.
Бажаю всім гарного настрою. З вам був Сєрж Милославський, усього вам хорошого, Адіас, бувайте!

відкоркувати | Теревень 31

Стервятник пообедал


Вчера Шапка сварила невероятно вкусный грибной суп. Сегодня утром я его взял на работу, но забыл поставить в холодильник. Во время обеда я с первой ложки почувствовал, что суп скис. Но голод превозмочь не смог. Борясь с кислым испорченным вкусом, я как стервятник запихнул половину содержимого судка в себя, остальное пришлось вылить – отвращение к испорченному стало невыносимым. Зато голод был заморен.Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 14

Двойная работа – признак идиотизма


Я работаю на секретную организацию, посему назвать ее не имею права. Это чревато увольнением. Но общими словами попытаюсь высказать свое возмущение. Преимущественно я работаю с разного рода документами. При составлении одних, часто использую данные с других. Последние готовят мои коллеги. Ладно, если текст, который я набираю, невелик – скорость набора у меня быстрая. Но вот если набирать приходится страницы (при чем не просто текста, а важных четких данных с цифрами, где нельзя ошибиться ни в одной букве или числе), то это уже напрягает. Приходится все это тщательно вычитывать, перепроверять, набирать, редактировать. Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 6

Спростування


В одному зі своїх останніх постів (наразі вже видалених) я мав необачність написати нічим не підтверджену інформацію. Річ йшла про хабарництво, в якому я звинуватив певних людей. Насправді я не збирався конкретизувати і бажав написати про це більш узагальнено, проте певне слово в контексті вказало на окремий посадовий суб’єкт. Це призвело до непорозуміння з окремими посадовими особами, що сприйняли мій запис у блозі як корупційні звинувачення. Тому хочу спростувати в моєму соціально-розважальному особисто-інтимному електронному щоденнику ту інформацію, що стосується будь-яких посадових осіб та підприємств. Также для тих, кому цікаво доношу свою думку у більш розгорнутому вигляді. Я вважаю, що всі люди беруть хабарі. Справа лише в тім, скільки давати. Мій друг - викладач НТУ, сказав у приватній розмові, що погодився б поставити студенту відмінно за екзамен за 100 тыс. долларів. Це і є хабар у особливо крупних розмірах. Втім підходячи до питання здраво, нормальна людина зрозуміє, що він спеціально назвав нереальну сумму, підкреслюючи тим самим, що хабарів не бере.

У подальшому вимагаю:
1) Не стежити за моїм електронним особистим життям та записами у інтимному щоденнику;
2) Не сприймати серйозно усі записи зроблені мною за весь час у всесвітній мережі «WWW».
 
P.S. Я вболіваю за успіх свого підприємства (не маю на увазі конкретне підприємство) настільки сильно, наскільки воно забезпечує мене матеріально. Я зацікавлений у прибутках підприємства у тому разі, якщо від цього залежить розмір мого заробітку. Якщо ж прибуток підприємства зростає, а моя зарплатня зменшується, тоді моя самопошана бажає банкрутства такому підприємству.

відкоркувати | Теревень 6

Каша


У той час, коли мешканці сіл або вже владнали свої справи або відклали їх на потім, кияни тільки-но збираються їхати до себе на дачу, в село – саджати картоплю. І травневі свята та вихідні-сателіти – слушна нагода для цього. Коли мешканці столиці покидають своє місто, його у ще більшому об’ємі наповнюють гості. От і виходить, що святкові заходи з приводу свят частіше за все організовуються не для киян, а для гостей столиці. Та сама ситуація з Днем Незалежності – кияни копають картоплю, приїжджі – святкують. Я не кажу, що це погано, просто констатую факт. Щодо вихідних можна теж з упевненістю заявити, що центральна площа та вулиця – осередок гостей столиці. Мешканці Києва там рідкість. Я ні в якому разі не противник напливу гостей до свого міста, також не проти аби ці гості за бажання селилися в моєму місті назавжди і теж ставали власниками мого міста, їх міста. Втім, слід визнати, кияни у Києві виступають більше у ролі гостей. Ситуація виявляється протилежна. Така доля мегаполісу – бути осередком мрій та амбіцій людей з усієї країни. Я погано ставлюся до людей, які кажуть «понаїхали». Впевнений і знаю, що виродків достатньо і серед киян і серед гостей. Серед приїжджих знаю безліч хороших людей, які лише прикрасять та поліпшать моє місто. Мене засмучує лише єдине – фінансовий бік цього питання. Але перед тим як пояснити, що я маю на увазі, зазначу – це лише моя особиста проблема і я сам собі лікар у цьому питанні. А справа ось у чому. Приїжджі помешкання не мають, а значить їм доводиться знімати квартиру. Аби бути спроможним заплатити за це та за більше-менше пристойне харчування та одяг, слід заробляти як мінімум 700 баксів. Значить усі приїжджі працюють на роботах з такими велетенськими зарплатнями. Можна було б сказати, що вони забирають робочі місця киян, але буде не вірно – мені теж ніхто не заважає влаштуватися на роботу з такою великою зарплатнею. На власному прикладі можу сказати, що справжні мешканці столиці рідко коли отримують більше двох тисяч гривень. Різниця суттєва, правда? 2000 грн. киян і близько шести тисяч грн. приїжджих. Поспішу вилаяти себе сам, доки це не зробили інші. Розумію – рахувати чужі гроші негарно. Але оправдаюся тим, що це мій особистий щоденник і пишу я виключно для себе. Пишу як курка лапою, ніколи блогзаписи не перечитую – лише поспішно викладаю свої думки, тому мої життєві записи часто бувають такими хаотичними, з безліччю помилок та очепяток. Задля того аби дізнатися про мої справжні можливості слід відвідати сайт «газети по-київськи», розділ «по-народному», де я висвітлюю столичні новини та викладаю свої статті. Га сьогоднішній день я лідирую серед топ-авторів з великим відривом. Також я найактивніший новинар проекту :-) За останні два тижні на сайті ледве не кожна друга новина – моя. І це серед декількох сот учасників. Але скажу, що у найближчій час збираюся зменшити цей запал – редакція не оцінила належним чином мої наробітки і нахабно користується моєю працею. Щодо якості зазначу – аби мої новини були б не форматними – їх би не постили. Просто проект не до кінця продуманий. Я щоденно пишу новини, а хтось напише раз на тиждень і отримає гроші шляхом накрутки голосів. Мені ж цим займатися ніколи.Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 11

Свобода слова по-госпредприятски


Цей пост мав вийти ще тиждень тому, але не було часу та можливості. Тому прошу не звератити уваги не деяку неактуальність матеріалу. А загалом то я так... для себе.

В прошлом посте я писал о пережитых моментах жизни секретным агентом супергероем Сержем Милославским. Замечу, что Сергей Одаренко не имеет никакого отношения к супер-герою и тем более им не является. Однако, вопреки этому, вчера к Сергею выставили претензии по поводу публикаций записей социального суперагента Сержа о перипетиях на его предприятии. Возможно, каким-то образом некоторые эпизоды его биографии и совпадают с фактами из жизни Сергея, но это не повод подозревать его в том, что он и есть тот самый супергерой! Сергей всего лишь предоставлял секретному агенту право публиковать его записи на страницах своего блога. А это ведь не запрещено?
Сергей Одаренко в недоумении оттого, что системный администратор его предприятия решил, что он по совместительству является и администратором супергероя. Исходя из вышеизложенного, Сергей желает лишь посочувствовать своему системному администратору по поводу его тяжелой душевной болезни и пожелать скорейшего выздоровления.
В заключении Сергей Одаренко хочет добавить, что негоже его коллегам по работе высиживать его в блоге и искать компромат, дабы набедокурить и изрядно подпортить ему жизнь. По рекомендации своего шефа – нормального мужика в отличие от многих прочих, Сергей не пишет о своей работе на страницах своего блога – так что не надейтесь – ничего не найдете. Остается надеяться, что остальные руководители также проявят мудрость и отнесутся к стукачам как полагается. Ни один нормальный человек стукача терпеть не станет. Ну а стукачам и говорить нечего – это их личное горе.
И вообще, хватит лазить на мой блог! Кто бы вы ни были. Вам делать больше нечего? Одинокие закомплексованные личности. Займитесь работой или личной жизнью, с которой у вас наверняка проблемы. Вы импотенты что-ли? Не стоит? Горе-горе… Ну, а я-то тут при чем? Вам в клинику, а не ко мне в блог надо.
 
Я над вами не смеюсь, я вам сочувствую.

відкоркувати

Соціальний суперагент Сєрж у боротьбі за справедливість


Соціальні замальовки, які в перспективі переростуть у статтю.

 
Електронна справедливість
 
На роботі електронна пошта надається виключно у службових цілях. Працював без Інтернету майже три роки аж доки не вибив право хоча б на електронну пошту. Аби отримати такий дозвіл пройшов усі кола пекла включно директора. І отримав-таки його, хоч і без доступу до інету. Дорвався. Користувався нею як аською – переписувався з коханою, колегами тощо. Зазначу, що моїй трудовій діяльності це аніскілечки не заважало – я як і раніше виконував свої обов’язки вчасно, ба навіть швидше інших. Я завжди швидко працюю, тому інколи можу собі забезпечити декілька вільних хвилинок – якщо я більше зроблю – мені більше не заплатять, якщо зроблю у два рази менше, то це теж буде гарним показником – інші й стільки не напрацьовують.
Всі знають, що всі користуються робочою «електронкою» і у власних цілях також. Я ж робив це надактивно. І поплатився – мені відімкнули її, й місяць не пройшов з дня підключення. Хотілося б думати, що той, хто це робив не читав мою інтимну лірику (читати – переписку з коханою)…
У мене й раніше були проблеми з віртуальним простором на тлі роботи: колись я у своєму блозі згадав про роботу – після цього отримав догану. Тож тепер за настирливою рекомендацією керівництва вказувати місце своєї роботи не буду. Казати хто я теж не буду. Припустимо що я таємний агент. Добре? Тож я тепер як таємний агент можу вільно висловлювати свої думки без загрози бути звільненим чи отримати догану. Та й втрачати мені особливо нічого. Скажімо звати мене Сєрж Милославський. Виходячи з усього вищесказаного я хочу заявити, що вважаю системного адміністратора секретного агента Сержа Милославського остолопом, йолопом, виродком, падлюкою та вилупком. Чи образив я когось? Якщо хтось вважає себе адміністратором секретного агента Сєржа – прошу подавати позов до суду.
Тим часом інші продувжують надсилати електронні листи у власних цілях, шаритись у неті і їх не відмикають. Не звільнюють і тих, хто з ранку до кінця робочого дня сидить і ”шары ганяет”, себто грає у якусь комп-гру із кульками. Таких не мало. Я ж працюю як кінь і мені відімкнули таку малу відраду як електронна пошта. Справедливо?
 
П.С. Якщо хтось моніторить блог у сподіваннях знайти компромат або згадки про мою роботу та зарплатню на ній (адже це розцінюватиметься як розкриття комерційної таємниці), себто я маю на увазі того самого адміністратора, керівника відділу кадрів або будь-яких інших керівників, що посміли не як людина, а як особа, що представляє підприємство, на якому я працюю, то їм я хочу заявити наступне. Секретний агент Сєрж вважає вас недалекими людьми з недорозвиненим інтелектом. Ви розумієте про що я? Ну, ви, що зараз це читаєте як офіційні особи з мого підприємства, виродки!) Неадекватні гомо сапієнси. При чому ключовим словом виступає слово гомо.
 P.S. Між іншим сисадмин-падлюка не виказав притензії мені, а просто пішов до замдиректора і "настучал", Чи не тварюка)
Рівність
На підприємстві секретного агента Сєржа Милославського назріває криза. Скоро будуть відправляти його і колег-супергероїв у неоплачувані відпустки або ж просто звільнювати. Усілякі надбавки й премії вже давно відмінили. Залишається гола ставка. У супергероя, між іншим, вона складає 800 з лишком грн. Соціальний супергерой пропонує такі міри для виживання себе і своїх колег. Якщо із зарплатні супергероя вирахувати усі премії і надбавки, то залишиться така сума грошей, яких ледве на проїзд вистачить. Якщо ж позбавити керівників супергероя не лише премій і надбавок, а й, скажімо, 50% доходу, то цього цілком вистачить на досить пристойне життя. Тому пропоную замість урізання премій усім, урізати зарплатню лише керівникам, залишивши їм скажімо 2500 грн. – це більше, аніж у простого інженера з надбавками і преміями. Таким чином підприємство зможе пережити кризу не звільнюючи працівників і не полишаючи їх на призволяще.

Далі буде…


відкоркувати | Теревень 5

Пост навздогін


Усе рідше роблю записи у свій блог. Є справи важливіші, а раніше писав ледве не щодня (це ще в ті часи, коли я мешкав на ЖЖ). Пост хоч і навздогін, але усього невикладеного тут не висвітлю. Що нового? Працюю як і працював. Сумно. Вдома на кухні повним ходом йде ремонт. Вчора після роботи зайшов в "Метро", де купив протигрибкову грунтовку, але як потім виявилося - не ту, що треба.  40 грн. на вітер. Дійшовши до своєї фортеці знову запрягся до роботи - переніс холодильника та інший хлам з кухні - звільнив простір для укладання кахлю. Під час написання цих рядків, певно, робота вдома кипить. 8 баксів за кв. метр - божевільні гроші. Ось що означає батьки пенсіонери. Я б таке собі навряд чи дозволив. Опісля цих клопотливих справ змив з себе увесь бруд, але потім знову замарався - довелося знімати ще й лінолеум з долівки кухні. Пізніше прийшла Шапка. Зустрів її радісно - дуже бо скучив, але вона прийшля без настрою. Це передалося, на жаль, і мені. Ще більшого гніву надавав той факт, що батько розмовляв по телфону так, що вуха закладало - от я і зірвався - закричав на всю хату аби випустити пару. Після цього усе стало ще гірше - Шапка на мене образилася. Коротше кажучи, погана я людина - не може вона зі мною ужитися - я не вмію приділяти коханій тієї уваги, на яку вона заслуговує. А вона заслуговує усього найкращого.

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 1

Зима с рабочего окна. Фото


Буквально неделю назад я видел за окном подобный пейзаж как на фото.А уже сегодня это вызывает ностальгию - за окном практически весна. Предлагаю всем вспомнить зиму, которая на время отлучилась, но обещала вернуться.

Приятного просмотра! (9 фото)


відкоркувати | Теревень 8

музіка : тиша  Настрій : відмінний    

Завтра опять на работу...


После того как на работе на меня наехали за то, что я упоминал о своем небольшом заработке в блоге я зарекся писать что-либо о своих рабочих буднях тут. Но теперь я думаю иначе. Заработки на моем предприятии не настолько высоки дабы ущемлять себя в высказываниях. Но сейчас не об этом. А еще точнее - ни о чем:-)

Просто завтра в очередной понедельник на работу, а так не хочется......

Вот с чего у меня начинается день. Приятного просмотра:-) А с чего вы начинаете свой рабочий день?

(скорее всего с инета? А у меня на работе нету интернета...)


відкоркувати | Теревень 91

музіка : Джем ФМ  Настрій : Керуючий    

Тенденція звільнень і типу думки


Написал Михе на мыло такие мысли:

Квінтесенція - с понтом модное слово. Разлаживаем слово по полочкам и видим, что в основе лежит слово - эсенция. Кто знает что такое эсенция, тот не поймет к чему было употреблено слово квинтесенция. Но эсенция - это по сути - что-то похожее на эфир. Эфир уже дает полет фантазии. Эфир - эсенция - что это такое? Вытяжка из растений или чего-то еще - экстракт! Теперь можно понять почему его используют и при упомнинании, скажем, эпохи. Вытяжка - эпохи, то есть, если расписать эпоху и затем в конце написать ее итоги - это будет квинтесенция. Можно "прибамбасить", в принципе к любому понятию. Повторюсь - типа с понтом модные и такие умные. Подпись - мозги Сержа:-)

На это он мне ответил следующее ошеломляющее для меня сообщение...:

Читать дальше...


відкоркувати

музіка : тиша  Настрій : Керуючий    

Перший раз на роботу після першої у житті відпустки


9.09.08. Почну з того, що у відпустці я засидівся на два дні довше. Головною задачею мого відпочинку було якомога сильніше абстрагувати своє життя від повсякденного розкладу, загалом – роботи. Виходячи з ”пересидження” мені це вдалося. Хоча це не той випадок, коли мені набридло бути на покої, аніскілечки, у відпустці я знаходив собі набагато цікавіші зайняття, аніж те, що я виконую на роботі. Тож йду на роботу без особливого ентузіазму, особливо озираючися на те, що ніяких суспільно-важливих завдань я не виконую.

ВАЖЛИВО! За останніми даними Я ЯК ЗАВЖДИ ВИЯВИВСЯ ПРАВИЙ! У відпустці я НЕ ЗАСИДІВСЯ, то все шановані керманичі відділу наплутали, тож совість моя чиста.
День пройшов напрочуд звичайно, усе як завжди. На поверхах органу з сертифікації закінчився ремонт – поставили метало-пластикові вікна. Такі файні. Проте гармидер ще спостерігається. Вранці прийшовши на роботу попідмикав усі проводи до компу і почав працювати. Завтра випробую свою традиційну церемонію – сидіння на стільці задерши ноги на підвіконня, розпивання чаю чи кави під ранкову газету. А за вікном краса!
Ще важлива інформація. Під час відпустки мій блог став більш інтерактивним та відвідуваним – через те, що я приділяв йому більше часу, проте тепер все мабуть повернеться на свої місця - я буватиму в інеті лише після 19-ої години, кількість відвідувачів мого блогу різко зменшиться. Шкода, але нічого не вдієш.
Тож прошу не забувати мене та навідуватися й надалі. Хоч я й не відступаю від свого принципу, що пишу я свій блог виключно для себе і звертаюся до свого Я у майбутньому. Ось. Тож не сприймайте будь-які слова на свою адресу - це не так. Мій блог виключно для мене і пишеться з озиранням на те, що його ніхто не читає. Хоч і відкритий.
На останок додам ще одне. У перший же день мені на роботі мені нагадали про те, аби я не писав у своєму електронному щоденнику нічогісінкьо про будь що, що може стосуватися роботи. Здається хтось звітував про мою замітку в газеті про свою першу догану за блог, в якому вказував інформацію про роботу.
День закінчився прогулянкою в пошуках новин, які так і не підвернулися. Зайшов також до Пузатої хати. Там мене зацікавила новинка – пунш, втім, через те, що я не знаю що воно таке, 16 грн. викласти не наважився – раптом гидота? Ось і все.

відкоркувати | Теревень 18

ВАЖЛИВИЙ ПОСТ.


 
  • 30 травень 2008 at 6:04 PM

 
ВАЖЛИВИЙ ПОСТ.
Дещо трапилося.
Мій живий журнал перестав бути конфіденційним при відкритій формі. На нього вийшли люди, які після прочитання усього, що я тут викладаю, можуть суттєво зіпсувати моє життя. Можна сказати, що вже трохи підпортили. Тому усі, хто бажає читати мій журнал повністю, а не вибірково, пропонуйте себе у друзі, а я вже буду обирати додавати вас чи ні.
Окрема подяка деяким елементам, що всунули свого носа до мого ЖЖ, а потім ще й розтараторили про нього на увесь світ. Залишаючи свій журнал відкритим я сподівався на те, що його ніхто не читає, а потім, коли почали вони з’являтися читачі, то я бачив, що це за люди. І люди були ці гарні, з гарними намірами. Однак, настав час, коли й ”зложелатєлі дібралися до нього. Рано чи пізно це мало трапитися. У Грішковца, який власне й був тим локомотивом, що підштовхнув мене до створення свого ЖЖ, теж був такий період. Проте трохи у іншому руслі. Він перекрив доступ для анонімного коментування. Бо почали було зявлятися не адекватні люди, що писали усіляку маячню.

відкоркувати

Робочий день.


  • 28 травень 2008 at 11:23 PM

 
Сьогоднішній день нічим особливо не ознаменувався. Пів дня просто просидів готуючи звіти, пообідав шпикачками (штрихачками на нашенський манер:)), сходив у лабораторію відібрав автомобіль ПАЗ. Підготував акт відбору. Потім поїхав на таможню, що на столичному шосе, на відбір шин. Замовник був молодий хлопець. Було не нудно їхати, лишень засмучували лише деякі його коменти та питання. Зокрема він запитував про зарплатню в інституті. Я ледве відбрехався – такий я хороший, що не захотів принижувати наш інститут з його зарплатнями. Та й замовнику не бажано знати таку інформацію. Не буду ж я людині, що заробляє на місяць тисячі доларів, купує машину за десятки тисяч баксів, отримує сертифікат за який платить стільки, скільки мені пів року працювати, казати, що я отримую… кхе. Не скажу скільки. Не буду топтати в лайно інститут і в лівджьорналі. Єдиний аргумент інституту на такі зарплатні такий – НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ – валі куди хочеш. Якщо така ситуація й залишиться, то буду валити. А що залишається робити? Я хочу їсти, а інколи навіть трішки вдягатися. А ще я люблю пиво з чіпсами. А ще уявляєте, колись буду дітей заводити!!!!!!!! А як я їх можу завести, якщо я себе не можу прогодувати?! На таможні швиденько відібрав шини, пофоркав і поїхали назад. Ще й на роботу встиг і попрацювати навіть. Сьогоднішній вечір присвячу встановленню фото шопа, ейсидиси, закачці фоток в інет.

відкоркувати

Приємний кінець робочого дня.


  • 26 травень 2008 at 7:28 PM

 
 
Приємне завершення робочого дня
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Четвер, 22-го травня, робочий день почався зовсім звичайно. Проте вже за годину по обіді я поїхав на відбір та ідентифікацію продукції Webastoлюки та кондиціонери для автівок. Представником замовника була дівчина Оксана. Перше, що кинулося в очі – це скоби на зубах, проте вже за хвилин десять я припини їх помічати. Їхали на таможню, що на столичному шосе. До їх офіса спочатку був за кермом один чоловік, потім його змінив інший. Обидва запамяталися жартами.
Загалом у нас вийшла така собі робоча компанія – було приємно працювати, ба навіть не працювати, а ніби відпочивати. По дорозі вийшла цікава багатотемна дискусія. На таможні я провів відбір люків. Час був запізній і на роботу я вже не встигав. Вони їхали в Метро через Юний міст і я попросив висадити мене біля мосту Патона. Ще до цього я домовився зустрітися з Михайлом і піти на пляж. Проте Міха вів до 6ї лаби, а я вже о 16:00 був біля матері Батьківщини. Я лінивим кроком потопав у бік співочого поля. Було спекотно, навколо було красиво – парк. Приємний завершення робочого дня. Так не поспіхом я дійшов до Брами, де замовив пива і сів за столик. Попиваючи пиво я почав читати афоризми зі щоденника, який мені подарувала вищезгадана Оксана. Праворуч від мене сиділа молода пара. По говору видно, що приїжджі. Хоч в мові переважали брутальні слова на фоні романтизму зустрічі, було видно, що люди вони хороші. Ліворуч сидів також приїжджий, що перебував у Києві по роботі, проте це не завадило йому її сумістити з відпочинком. Швидше за все він був з Умані. Так і сидів: смакував прохолодне пиво, милувався краєвидом і затишком печерського закутка, ненароком підслуховував чужі розмови. Щодо останнього, то слід зазначити, що в такий спосіб можна ефективно вивчати психологію. Проте ж знову таки проте… По-перше я не визнаю психологію як науку, а по-друге, чому це слід? (чит. вище). Сам собі суперечу :-)
Просидів я так досить таки тривалий час. Навіть Міхі наваяв СМСку, мовляв, чим довше він буде відсутнім, тим більше я нап’юся. Михайло призвів до легкого сп’яніння, а обмежена сума грошей у моїй кишені не дозволила мені зовсім напитися. Ще так трохи посидів, постерігав за людьми, за велосипедистами, а потім прийшов Михайло. Випили ще трохи з ним. І пішли у бік набережної. Там трохи зайнялися міським альпінізмом :-) – здерлися на верхню палубу набережної з нижньої. Так поволі дійшли до Гідропарку. Там скупалися й розійшлися. Це дійсно було гарне завершення робочого дня. Маю намір регулярно ходити на пляж після роботи, коли трохи потеплішає (хоч холод для мене не перепона).
22-ге травня видалося насиченим. Робочий день я почав по-стахановськи. За дві години підготував сім договорів, два звіти, по два акти відбору та ідентифікації та іншу дрібязкову роботу. Коли відносив акти замовнику то зіткнувся з проблемкою. Я йому одне, а він мені шось по-польськи тараторить. Так швидко і колоритно, що розібрати нічого не міг. Тоді я ляпнув щось на кшталт мейбі он інгліш? на що він відповів тим же таратором, але вже англійською мовою. На це я лише зміг одказати – ШО?... Насправді я зміг би зрозуміти і навіть сказати йому англ. Мовою, але одразу не здогадався йому сказати щось схожу на пліз, мо прімітів енд слоулі :-)
На виручку мені прийшла Оксана, з якою я у четвер їздив на ідентифікацію. Вона сиділа поруч і очікувала сертифікат і почула мою шерех-розмову з поляком. Виявилося, що вона володіє англійською. Виступила у ролі перекладача. А я навіть не подякував їй. Додам ще, що мені було дуже соромно за мої знання англійської мови. Є людина, що без курсів може виправити мої знання, а точніше їх відсутність, в сфері мов, але їй до цього немає діла. Навіщо їй інвестувати у тимчасове?

відкоркувати

Робочий пост.


  • 15 травень 2008 at 9:13 PM

 
15.05.08. Вчора був цікавий робочий день. Переважно був повязаний з Павловським автомобильным заводом”. Але не тільки ним. Так трапилося, що заходячи до ліфту я зачіпив стінку, що була обшитою пластиком – від мого дотику вщент знесло куток. Я швидко ретувався. Щодо ПАЗу, то розповім з суто професійним підходом – без пояснення для непосвячених (хоч, можливо, з часом, у разу того, що я не буду тут колись працювати, то з часом і я припиню усе чітко розуміти). Тож суть справи в тому, що я уклав контракт з заводом ПАЗ на проведення робіт з технічного нагляду. Зазвичай я туди додаю примітку, де йдеться мова про те, що роботи з відбору, ідентифікації та періодичних контрольних випробувань проводяться за окремими договорами з відповідними лабораторіями чи випробувальними центрами. Якщо б я не забув цього зробити, то нічого б не було стосовно роботи нашог відділу. Однак, я забув. І замовник попросив не додати цей пункт, а просто включити ці роботи в вже існуючий договір. Для цього я роздрукував аркуш на якому вказав обєм, вид робіт, а також відповідальних за кожну частину з них.
Ось як це виглядало:
Вартість проведення робіт з періодичних контрольних випробувань двигуна ЗМЗ 52342, виробництва ТОВ ”Павловский автобусный завод”, м. Павлово, Лабораторією досліджень палив та екології ДП ”ДержавтотрансНДІпроект” відповідно до наданої програми технічного нагляду від 28.02.08 №0332ПТ/0060, 0061, 0054/М3, К становить – _____,0 долларів США. (без ПДВ 20%).
Вартість проведення робіт з відбору, ідентифікації та періодичних контрольних випробувань однієї з моделей ДТЗ ПАЗ: 32053, 32053-50, 32053-60, 32054, 32054-60, виробництва ТОВ ”Павловский автобусный завод”, м. Павлово, Випробувальною лабораторією ”Технічна служба випробувань дорожніх транспортних засобів” ДП ”ДержавтотрансНДІпроект” на відповідність ДСТУ UN/ECE R36-03:2002, відповідно до наданої програми технічного нагляду від 28.02.08 №0332ПТ/0060, 0061, 0054/М3, К, становить – _____,0 далларів США. (без ПДВ 20%).
Вартість проведення робіт з періодичних контрольних випробувань однієї з моделей ДТЗ ПАЗ: 32053, 32053-50, 32053-60, 32054, 32054-60, виробництва ТОВ ”Павловский автобусный завод”, м. Павлово, Лабораторією випробувань та діагностики дорожніх транспортних засобів ДП ”ДержавтотрансНДІпроект” на відповідність ДСТУ UN/ECE R13-09:2002, відповідно до наданої програми технічного нагляду від 28.02.08 №0332ПТ/0060, 0061, 0054/М3, К, становить – _____,0 далларів США. (без ПДВ 20%).
 
 
Завідувач ЛДВПЕ                                                                                                             _____________
 
 
Завідувач ВЛТСВ ДТЗ                                                                                                     _____________
 
 
Завідувач ЛВД ДТЗ – головний конструктор                                                                   ____________
 
(сподіваюся, що я цим не порушив яку-небудь комерційну таємницю чи моральні принципи, адже ціни та прізвища  не вказані).
Так от з двома останніми лабораторіями проблем я не мав, а от щодо першої – не все так просто. Завідувач назвав чітку ціну за їхні роботи, проте попросив включити до контракту пункт, в якому йшла б мова про те, що паливо, що буде задіяне під час випробувань, оплачується замовником. Це він обумовлював тим, що невідома кількість палива, яке буде задіяне, тому включити фіксовану ціну в контракт неможливо. Також згідно з відповідними правилами тип палива, яке буде задіяне під час випробувань, має право обирати замовник – задля уникнення можливого опротестування (подання апеляції) в разу негативних результатів випробування під приводом мотивації, мовляв, вся справа у неякісному паливі. Для цього замовник повинен надіслати їм листа з офіційним зверненням в якому вкажу свої побажання Коли дзвонив керівний директор ПАЗ, то під час розмови зі мною висловив свій категоричний протест проти включення цього пункту до контракту. Тепер, коли наступного разу телефонуватиме, то я йому просто дам номер телефону тієї лабораторії – нехай самі між собою погоджують це питання. А то ті все з дилерами співпрацюють, а нам телефонують з самого ПАЗ і ні слухом, ні духом нічого не відають про їхні домовленості.
P.S. Доречі, коли телефонують з будь-якого російського підприємства, то я одразу це визначаю – у них дуже сильний акцент. Я не знаю, чому в Россії не володіють російською мовою без акценту. Аби українець заговорив з російською мовою з їхнім акцентом, то його сприйняли б за гомосексуала.
Сьогодні я зробив собі розвантажувальний день – виконав на розслабоні усього три договори і один звіт (7 людиноднів), а також декілька маленьких справ типу відправити факсом (до виправлення слово факсом було написане як факом”) рахунок тощо. Вчора, коли повертався з базарчику, де провів передобідні закупівлі, то проходячи прохідну, де сидить охорона, запитав у них чи буде де залишити свій велосипед. Виявилося, що – немає питань – без проблем. І не двино, адже для машин є парковка, то чому б не передбачити її для велосипедів, але її все одно немає, тому, напевне, мені запропонують якусь комірчину. У суботу я буду ставити рекорд – їхати з дому на роботу на велосипеді! Відповідно і назад. Про це докладніше у іншому пості.
Також на фасаді нашого інституту змінюють рекламу. Ще не бачив на що саме, але знаю, що червоно кольору.
 

відкоркувати
Назад | Вперед
ОБОЗ.ua