Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Були на селі. Фотозвіт



відкоркувати | Теревень 24

Село і люди


Сиджу собі у київській квартирі на 10-му поверсі. У своїй кімнаті. Редактую свою ж статтю. Кляті батареї ледве дихають. За стінкою вуркоче сусідська електродрочилка стін. Десь далі гуде кран. Чутно за дверима як відчинилися двері ліфту. Здається, у кожному під"їзді ліфти мають свій неповтроний голос. Ледве жевріє звук машин з дороги. Найголосніше покривають все перегони повітря проперелом компа.

І під акомпанемент усих цих звуків я сиджу за компом, серфую блогом. І ось про що мені подумалось. Цивілізація така кумедна штука. Про що я? А ось про що. У цей самий час сидить такий самий блогер як я, але у якомусь селі. За вікном кукурікають і б"ють крилами півні, гегекають гуси, рохкають свині. Мати занесла до хати дрова і кинули біля печі. На деревині видніється сніг. Але в хаті тепло - груба добре гріє. А якщо село модняче, то й парове опалення таке, що будь-який киянин позаздрить! П"ята година. Час поратися. За пів години мати заносить теплого молока в дійничці. Процідила його крізь марлю. Тепер всі сидять - смакують з хлібом і варенням.

І я в бетонній панельній клітці під звуки ліфту і той чувак під співи півня водночас сидимо в цьому блозі. Цікаво задуматися про це...


відкоркувати | Теревень 29

Больницу в Пирново оставляют без медиков


Рубрика: Столица // 10 декабря '09 в 11:38

Жители села под Киевом боятся, что после Нового года их некому будет лечить

В ноябре сельсовет принял решение сократить штат работников медамбулатории в связи с отсутствием в бюджете средств на ее финансирование. Хотя по закону уволить медиков может только главврач, пирновские депутаты разводят руками – на зарплаты врачам денег нет. Такое решение приведет к тому, что людей из окружающих сел и с дачных участков элементарно некому будет лечить.

До 2003 года в штате участковой Пирновской больницы работали 90 человек, вспоминает бывший и.о. сельского головы Владимир Филоненко. Обслуживали в ней людей из окружающих сел: Новоселок, Сувида, Боденек, Жукина, Воропаевки, Верхней и Нижней Дубечни, Лебедивки, Ровжей. Не отказывали в помощи и дачникам из садовых товариществ, а это ни много ни мало – около 10 тыс. человек. В состав больницы входили отделения терапии и хирургии, инфекционное отделение, роддом, поликлиника и скорая помощь. Читать дальше...

Автор: Сергей ОДАРЕНКО


відкоркувати | Теревень 2

музіка : Щебіт Шапки  Настрій : відмінний    

Були на селі


Приємного перегляду! (27 фото)


відкоркувати | Теревень 19

Вихідні постфактум


Я вже писав про минулі вихідні, проведені у селі. Навіть фото вивісив. Але все ж додам ще фактів у більш узагальненому вигляді.

Тож п’ятницю після робочого дня провів на вокзалі. З Шапкою збиралися до Хмельницька скупити одяг до весілля та на повсякдень. Але квитків в касі не виявилося. Вирішили купити на наступні вихідні (себто у цю п’ятницю, що буде, вже поїдемо точно). Також придбали білети на потяг з Сімферополю до Києва. Вже після покупки ми зрозуміли, що Шапчині квитки придбані по студентському, строк дії якого закінчується сьогодні, 30 червня. Тепер будемо або доплачувати, або домовлятися з провідником потяга. Купе до Сімферополя обійшлося у 130 грн. за повний, а до Хмельницька лише 9 грн. по студентському. Читать дальше...

відкоркувати | Теревень 2

Відпочили у селі


В черговий раз, могли наочно підтвердити, що найкращий відпочинок - зміна сфери діяльності. На цей раз ми увійшли в ролі землеробів та косарів. Не оминули лісорубів та куховарок.

Доки Шапка виконувала обов'язки шеф-кухара на затхлій кухні-хатині (себто в старій хаті, в якій до побудови нової й жили. А літня кухня переобладнана на гараж), я викосив усі закутки двору, вичистив садок від бур'яну, перепиляв усі зайві дерева-самосії. На подвір'ї одразу стало просторіше, більше кисню, як то кажуть. А обід! Що не кинь у воду з кринеці - все смакота. А що ви хоотіли? - усі інгрідієнти в супі - пів години тому хилиталися на городі. Вже є й морква і кабачки, де інде прокльовуються огірки. Смакота. А попереду ж найголовніше - кавуни та дині!

Кампот з щойно зірваних вишень, малини, шовковиці, смородини, порічок - ліпше будь яких фант, кок-кол та будь чого, що доводилося куштувати. Ну, хіба що з пивом позмагається)

Також посіяли на городі салат. Будемо за два тижні смакувати! Горох лишу скуштували - наїстися не наїлися (він також росте у нас на городі, втім за бажання його можна нарвати у будь-якій кількості на полі). Треба буде насмажити - люблю смажений горох. В селі не гірше, аніж у місті. Ловлять ті ж самі канали, що й у Києві. Зелено, затишно. Благодать. Впевнений, за бажання, може й інтернет бути підключеним. Хоча з Києва туди не наїздишся - 70 км як ніяк.


відкоркувати | Теревень 30

Свадьба безработных


Шапку уволили с газеты еще в начале кризиса – осенью. Мол, студентов долой в первую очередь. Это вопреки тому, что она даст фору любому журналисту с 20-тилетним стажем. С декабря она работает на «пятом». Как сказать работает? Числится. Получает 1000 грн. в месяц. Сидит а-ля на гонорарах. Пашет за троих, но пока не котируется. Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 28

Я молодець)


Сьогодні вранці поїхав до села. Покосив траву, посадив розсаду, полив дерева тощо. З незвички кріпатура дуже відчувається - хочеться впасти і лежати. Увечері повернувся до Києва, до Шапки. Збираємося дивитися фільм. Приємного перегляду і вам!)


відкоркувати | Теревень 6

Соединенные Хутора Украины


Коментировать, а главное ГОЛОСОВАТЬ, прошу по этой ссылке (нажмите крайнюю правую звёздочку). Спасибо!

Україна мрії – це демократичний союз хуторів, що розкинулися колоритним серпантином на просторах ланів та лісів, гір та річок стародавньої Скіфії

І кожен хутір, то окремий панський маєток в якому заправляє українець-пан. Хутірській шляхті прислуговує москаль-жебрак, що приїхав до України на заробітки. Слід зазначити, що московські заробітчани, то вже не таке й страшне лихо, адже дешева робоча сила тільки на благо процвітанню Союзу Українських Хуторів. Втім, українці – нація вихована та культурна. Своїх найманців ніколи не залишить голодними – нагодуємо борщем з пампушками та шматом хліба змащеним цибулею та сіллю із салом. І москалю втіха, і пану спокій.


 

Коментировать, а главное ГОЛОСОВАТЬ, прошу по этой ссылке (нажмите крайнюю правую звёздочку). Спасибо!


відкоркувати | Теревень 6

Столично-хутірські гробки


У той час, коли приїжджі відбули «гробки» і відпочивали від виснажливого застілля, кияни саджали картоплю.

Приїхали до села в суботу ввечері, винесли картоплю з погреба, трішки попиляли яблуню. На тому день і закінчився. Хату не затопили і лягати спати було дуже холодно. Врешті-решт устаканилися та поснули. На ранок одразу пішли на цвинтар. Там понаводили марафет (особливої роботи у нас майже немає – тітки (мати та її сестра) ман’яки справи пам’яті і регулярно доглядають за могилками).
Потроху почав сходитися й інший люд. Слід зауважити, що те, що я називаю селом по-суті є хутором. Вже за сто метрів до кладовища не можна було пройти – уся хутірська вуличка, оточена звичайнісіньки хатками: у кого цегляна, у кого мазанка, була заставлена навороченими тачками. Одразу видно – хуторяни у відсотковому співвідношенні 80% зі ста підкорили столицю! Кияни ж, приїхали на електричках та автобусах і до гробків йшли пішки.
О 10:30 прибув піп. Передали йому граматки з грішми (за моїми підрахунками за пів години своїх мурлижень він заробив декілька тисяч гривень). Потім він поїхав до іншого цвинтарю – збивати бабло інших.

відкоркувати | Теревень 2

музіка : Ночные снайперы  Настрій : відмінний    

Магистраль на три хаты или нафига козе баян


Народный автор Сергей Одаренко: Местная коза Белка польщена таким вниманием и с важным видом переходит дорогу только на “зебре”

 
                         Еще лет 15 назад на хуторе работал клуб, а в довоенное время даже магазин и садик. Из переходящих с поколения в поколение рассказов  известно, что в позапрошлом веке здесь была река, по которой ходили парусники. Еще раньше “на річці”, как сейчас называют оставшуюся от нее болотистую местность, стоял панский “маєток”. До недавних пор, копая картошку, местные жители регулярно находили панские “гроші” и “шаги”, чаще – осколки расписных кувшинов. Хутор был зажиточным и люди в нем жили в достатке. Многие жители соседних сел заинтересовано посматривали на местную жизнь и при случае, не раздумывая, переезжали сюда жить.
 
                         Но вскоре наступили трудные времена, люди устремились в города, садик закрыли по ненадобности, речка – и та пересохла. На смену магазину пришли лавки на колесах. Клуб держался до последнего, на показ индийских фильмов сюда съезжались изо всей округи. Но и он “сдался”. Магазин и клуб разобрал для хозяйственных нужд своего двора самопровозглашенный голова поселка дед Макаренко, который в свои девяносто лет подрабатывал почтальоном, и раз в неделю ездил на велосипеде в почтовое отделение соседнего села за корреспонденцией. Но сейчас почта сюда не “ходит”. Даже электричество, которое и так тут появилось с опозданием - в 60-е годы прошло века, «приказало долго жить». Злоумышленники срезали электропровода, а власти восстанавливать их для пары-тройки хат не спешат. Тем более не факт, что их опять кто-то не стащит. Последняя молодежь выехала лет десять назад, да и старики либо переехали в города к детям, либо вымерли. Остались самые стойкие – человек пять, не более.
 
                        И тут случилось нечто невообразимое! В 2005-м году сюда начали прокладывать дорогу, а в 2006-м она уже была готова. Двухкилометровый отрезок пути обошелся казне не в один миллион гривен. К тому же заасфальтировали даже хуторские улочки и соорудили тротуары! Работы выполнены по всем правилам: установлены знаки, нарисованы пешеходные переходы, а в иллюзорном центре хутора-призрака сделали кольцевой разворот и… автобусную остановку! Местная коза Белка польщена таким вниманием и с важным видом переходит дорогу только на “зебре”. А вот Баба Галя, собирая на растопку хворост вдоль главной дороги, нарушает – переходит ее, где ни попадя. Кот Васька облюбовал остановку, часами там дожидается своей подруги Матильды. Жителям окрестных сел завистно, то и дело посматривают на “магистраль для трех хат”. Поначалу по новой “трассе” колесили машины – приезжали покататься по удивительно ровной для этих мест дороге, а заодно и посмотреть на путь в никуда, посидеть, лузгая семечки, на никому не нужной остановке, на которую никогда не приедет автобус. Теперь, если в месяц хоть один автомобиль проедет, то это уже событие. Обычно сюда заезжают по ошибке заблудившие водилы в поисках короткого пути.
 
                        Поначалу все искали объяснение столь дорогому и нерациональному строительству. Ходили слухи, что на месте заброшенной птицефермы, которая расположена неподалеку от хуторка, будет сооружена птицефабрика – вот, мол, и решили проложить к ней дорогу под прикрытием благоустройства населенного пункта. Но строительство пути подходило к концу, а фабрикой и “не пахло”. Прошло три года со дня окончания укладки асфальта и стало ясно, что дорогу провели действительно для людей. Вот только хуторяне не особо оценили такую заботу. По их единогласному мнению, лучше бы эти миллионы были затрачены на постройку добротных домов в соседнем крупном селе и проведение газа. Это обошлось бы значительно дешевле, и толку было бы больше. А такая широченная дорога со всеми знаками, переходами и остановкой этим престарелым жителям ни к чему. Они и ходить-то толком уже не могут, а автомобиль с их пенсией им только снился. Да и зачем он им здесь нужен.

Также эту заметку можно прочесть на ХайВее.


відкоркувати | Теревень 14

Відпочинок у селі. 13-15.08.08


Скоріше це був не відпочинок, а дріб'язкова праця. У садку, де складені дрова навели лад, усі гілки, що накопилися за роки поскладали, порубали, а що згнили, то попалили. Увечері у жарі напекли карттоплі. Смакота. З городу пили кавуни та дині. Попіл розвіємо або по городу, або у садку - попіл з дерева - неймовірно цінний як добриво. Тож задля різноманітності можна зарахувати це до відпочинку. У сусідів дивився телевізор, зокрема гру Динамо-Спартак (4:1 на нашу користь). А потім новино Подробиці. Дуже сподобалася ведуча новин- Ірина Юсупова. Про неї планую зробити окремий пост.

Сьогодні вранці повернувся до Києва. Спекотно, парить неймовірно, градусів 36... Мабуть скоро будуть дощі.

А поки що пропоную вашій увазі фотозвіт мого перебування у селі:


відкоркувати | Теревень 7

"Ода" о настоящих киевлянах:-)


 
  • 11 червень 2008 at 10:01 PM

 
Не секрет, что Киев едва-ли не на половину состоит из приезжих, а если покопаться в "корнях", то киевлян останется и того меньше. Процентов пять, не более. Вот и получается, что в ”массе” нет киевской ауры, традиций, воспоминаний. Кого ни спроси – у всех дедушки-бабушки из деревни или районных центров. Есть единичные исключения, но они на общую картину влияния не имеют. На примере своей кузины приведу типичный облик среднестатистического киевлянина. Приехала она из забитого хутора Черниговской области. В школу ходила в соседнее село пешком 3 км полем туда и столько же обратно. В классах находились не больше пяти человек, что способствовало успешному усвоению материала. Школу она окончила с золотой медалью и поехала покорять Киев. Сначала была затурканной селючкой, но со временем город ее ”перемолол”. Университет она закончила с красным дипломом. Родную речь сменила иностранной (одно дело, когда ты с рождения говоришь на нем, а другое, когда тебя ломает социум). После окончания она потихонечку-потихонечку за восемь лет доскакала до директора филиала ”Нашей Рябы”.
Так вот. О чем я? Современные киевляне – это ассимилированные понаехавшие. Вот такая каша у нас в городе. Приезжают себе и в меру своей активности вносят каждый свой колорит своей малой родины.
Вот и сейчас у меня за окном отмечают то ли свадьбу, то ли юбилей – понакрывали столы во дворе нашей десятиэтажки, пьют, гуляют, танцуют и, главное, распевают народные песни на манер тех, что в ”Жил был пес”…

відкоркувати
ОБОЗ.ua