Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Життя наче сон


Дуже вже мені подобається. Приємного настрою! Адіас!

Жизнь в 100 словах

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 31

Ледве не здійснив громадянський вчинок


Серед ночі прокинувся від безперервного гулу клаксону. Позакривав усі метало пластикові вікна, накрив голову подушкою, а гул все одно проникав у мої вуха. Так і домучився до ранку. О 6-й здійнявся на роботу. Сонний та розбитий. І так ледве не весь будинок, окрім хіба що глухих. Коли вийшов на вулицю, то побачив цього «героя ночі» - то був москвич синього кольору. Стояв серед двору та гудів. Уже котру годину поспіль. Мешканці мого будинку подейкували, що власник автівки живе у сусідньому 16-типоверховому будинку. По якій причині він його припаркував у нашому дворі невідомо. Ясно лише одно – водій цього воластого автомобілю на відміну від нас виспався. Я був налаштований рішуче. Вже навіть підшукав пляшку, втім у дворі було забагацько людей. Не розбив я скло автівки. Двірничиха як і кожен двірник може докласти, куди слід, а наше законодавство настільки недосконале, що за такої ситуації визнало б винним мене, а мені за те, що я не виспався платити штраф ой як не хотілося. А був за крок від героїчного громадського вчинку. Хотілося б вірити, що тепер цей водій де інде наїде на цвяха та хоча б проб’є колесо.

Нехай мене вибачить Бог, але я завжди таке бажаю подібним людям. До прикладу, коли на мене на тротуарі ледве не наїде чергова машина, то я від щирого серця бажаю водію потрапити до страшної автокатастрофи. Так, ви правильно прочитали, не аварії. І звісно аби жертвами були не пішоходи, а він сам.

Не справжній я християнин – і замах на вбивство себе не можу вибачити.


відкоркувати | Теревень 4

музіка : Джем FM  Настрій : відмінний    

А мне снилось…


Нет, воскрешение Христа мне не снилось. Обычно я сплю с Шапкой, уж простите меня за столь интимную подробность. И вот однажды к нам на ноги улеглась наша собака Ника. Так и уснули. Под утро мне снился приятный сон, что меня сладко и очень влажно целует Шапка, я сквозь сон довольно улыбался. Проснулся в хорошем настроении. Лежим, значит, мы с Шапкой, валяемся на утренне-выходном раслабоне, и тут в наше спокойствие врывается Ника с жалобными просьбами ее выгулять. Скуля, она вскочила на диван и, подловив удобный момент, лизнула мои губы. И тут меня осенило! Это была не Шапка, а она! Мой приснившийся поцелуй был ничем иным как просьбами Ники ее выгулять! :-( Отвратительно, особенно для меня – не подобного собачникам, которые готовы есть из одной тарелки со своим любимцем. Другой случай произошел буквально вчера. Тоже под утро мне то ли приснилось, то ли было на самом деле, но опять-таки моя собака Ника, на сей раз, разговаривала со мной. При чем вполне разборчиво и мне почему-то казались ее слова естественными и идеально соответствующими собачьему мышлению. Сейчас, к сожалению, уже не вспомню ее речи, но поверьте, это было на грани реальности и настолько реалистично, что я до сих пор сомневаюсь, а сон ли это был.


відкоркувати | Теревень 11

музіка : Джем ФМ  Настрій : Сумний    

У бродячих собак тоже бывает обеденный перерыв. Фоторепортаж


Вышел в обед с работы на улицу, на базарчик расположенный возле выхода с метро Берестейская и увидел, как стая бродячих собак покатом спит прямо посреди торговых ларьков, а люди аккуратно их обходят, наверное, чтобы не разбудить. Так бы и спали они, если бы мимо не прошла девушка с овчаркой на поводке они тут же вскочили и начали лаять. В этот раз обошлось, а могли бы и покусать.

Много раз городскими властями поднимался вопрос борьбы с засильем киевских улиц бродячими собаками, среди проектов решения этой проблемы были и радикальные, такие как отравление, и более гуманные стерилизация. Против первого метода протестуют сердобольные киевляне, а на второй в городской казне попросту денег нет. Альтернативным решением могло бы стать создание питомников для бездомных животных, но киевские власти не могут в полной мере обеспечить крышей над головой бездомных людей, не говоря уж о собаках.

У собак обеденный

Читать дальше...


відкоркувати

Настрій : Керуючий    

Близкий к реальности сон


И при чем настолько реальный, что я некоторое время не мог отличить реальность от сна. А приснилась она в такой ипостасии:

пришла ко мне и говорит, мол, я тя ждала, а ты не шел... И все так грустно. Не знаю почему это приснилось. Меня сча вроди уже попустило, но подсознание, по-видимому, еще не раз приподнесет мне сюрпризы...

Ната


відкоркувати

музіка : Різдвяна  Настрій : постсвятковий    

Похід на ковзанку. Перший робочий день


Сьогодні перший робочий день після затяжних дев’ятиденних вихідних. Проте дісталися такі дні не задарма – по суботам тепер доведеться відпрацьовувати. Вихідні не набридли. Не виспався. Вранці організм отримав потужний стрес від над ранішнього прокидання. Ледве оговтався від сну. На вулиці неймовірний (можливо з незвички?) мороз. Мабуть, градусів з 15 морозу. Родичі Шалєвого з Норільска повідомляли, що в них не холодно, лише дме сильний вітер. А так усього – -36*. Для них не багацько. Робочий темп розпочався одразу. Робоче русло не йшло по зростанню, а одразу стало до звичайного режиму. У шефа вчора був день народження і директор зі своїми замами приходили йоговітати (фото квітів). Про Новий рік я вже писав у минулих постах. З того часу минув тиждень. Тож, спробую надолужити прогалину. Одразу ж у перший день Нового 2008 Року трохи оговтавшись (особливо ні від чого було, свято видалося з тверезим присмаком) від ночі вирішили піти на ковзанку. У другій половині дня вирушили. Спочатку долаючи неймовірний мороз заїхали на 180й маршрутці у гараж за робочою машиною Льоші, а вже на ній поїхали до Каравану. Припаркувалися і пішли шукати об’єкт нашого прибуття. Пройшовши фотан під народною назвою ”літаючі фалоси” ще трохи оминувши поворотів дійшли до цілі. Черга видалася неймовірно великою. Було близько п’ятої, на всі найближчі сеанси було вже забито, вирішили взяти квитки аж на 19:30. Час, що залишався вирішили провести в Каравані. Пішли поїсти до місцевих фаст фудів. Я взяв суп зі шпинатом та жарені вареники з картоплею та, як виявилося, теж шпинатом. Гидота рідкісна. З усього придбаного випив лише пиво. Одним словом – Східна кухня (двома словами). Після цього хотіли було піти до кінотеатру, але кузина Наталка почала протестувати – фільм жахів вона не переносила. Довелося шукати альтернативу. Пішли на ігрові автомати, де придбали карту на яку поклали гроші. Зіграли в гру, не пам’ятаю як називається - суміш більярду та настольного тенісу. Дівчата ”поганяли” на віртуальних мотиках. Поволі дев’ятнадцята тридцять наближалася. Слід було бути на місці за п’ятнадцять хвилин, що ми й вчинили. Сеанс завершився і люди, що каталися почали виходити. Ми зайшли, взяли ковзани. Поклали до шафи своє взуття. Дівчачі ковзани – для фігурного катання, чоловічі – хокейні. Долівка на території Катка – гумова, тож леза ковзанів не затуплювалися. Рівно о 19:30 вхід на каток було відкрито. Я без остраху зайшов і одразу вчепився за борт, ”відштовхуваючися” від нього я одразу швидко поїхав, але на першій хвилині побоювався відпускати його. Потім все ж таки подумав: – Ну, не дарма ж я 45 грн. витрачав? Не буду ж я всі 45 хвилин стояти під бортом? До того ж не цікаво було кататися під бортом. І я відійшов від борту спочатку стояв на місці як укопаний. Думав, що все, так і протопчуся на одному місці усі 45 хвилин. Проте поступово почав тупцяти. Коли лише спостерігав за іншими, то дивувався як це в них виходить так класно ковзати. Але потім подумав, що я нічим не гірше і якщо інші змогли і я теж зможую І почав на свій страх і ризик крокувати, підібрав для себе певну техніку – опирався ногами на борти ”дерев’яних” ковзаныв. Від цього нога дуже втомлювалася, проте по іншому я не міг. Хвилин за десять-15 я вже досить впевнено крокував льодом. За двадцять хвилин вже невпевнено і хитаючися катався. Під кінець 45-тихвилинного сеансу ганяв аж з вітерцем. Знаю, що техніка у мене невірна, але перший крок зроблено і я тепер знаю, що це можливо. Здавалося, що я не вгадав з розміром – взяв 42й і вони ніби-то сиділи не щільно. Проте, я не знаю як вони мають сидіти на нозі. Кива з Натою були на льоду не вперше, але Кива катався гірше за мене, а Ната трохи краще.  Під кінець ковзання я був вщент виснаженим і 45ти хвилин мені було вдосталь, але, гадаю, що з часом, за набуття навиків, апетити будуть збільшуватися. 45 грн., звісно, забагато, це виходить по гривні за хвилину катання. Шкода, що фоток немає. Фотик не взяв умисне – боявся розбити, а мобільний просто забув удома. Після всі мокрі та задоволені поїхали додому. День видався на славу. Через день до мене прийшов Льоша дивитися фільм Пилка, остання частина. Вдома Наталка забороняла йому дивитися. Взяли по пакету чіпсів і по два літра пива кожному. Так промайнув ще один день. Інші пройшли у смутку сна та переглядання фільмів. Одного дня зібралися було піти купувати ковзани, але в останній момент здрейфувала Наталка – передумала. Я ж все ще маю намір придбати ковзани. Проте, ще не вирішив які саме – хокейні (”дерев’яні”) чи для фігурного катання (більш гнучкі, а значить і більш складні у керуванні). Ще у термінових намірах є придбання дивану (вибір між звичайним та кутовим) та велосипедом на літо. Мабуть, першим буде все ж таки диван, бо старий вщент розвалився, а останнім часом і крісло-кроваті, на яких я спав теж. Неймовірно хочу літа! Фото за лютий 2007: s320x240


відкоркувати
ОБОЗ.ua