Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Фотоконкурс


Уже почти полгода живу без фотоаппарата. На новый, ясен пень, нет денег. Решил испытать судьбу и хоть что-то сделать для того чтобы иметь хотя бы теоретические шансы заполучить сие желанное. Разместил более-менее приличную фотку на конкурсе главным призом которого есть фотоаппарат. Но вот теперь фотография должна занять по крайней мере не последнее, а желательно котируемое место. Посему прошу вас, братья-блоггеры, проголосовать за мою работу тут. Спасибо!


відкоркувати | Теревень 48

:::25 лучших репортажных фотографий XX-XXІ веков:::


Американский журнал Vanity Fair опубликовал 25 лучших фотографий, отражающих текущие события за время его издания.

Первый номер Vanity Fair, который в значительной степени посвящен событиям культурной и светской жизни, вышел в 1913 году, но Великая депрессия положила в 1936 году конец его существованию. В 1983 году издатели решили возобновить выпуск журнала, сообщает Лента.ru.

И хотя эти фото я уже публиковал ранее, в данной редакции присутствуют комментарии, здорово помогающие сориентироваться.

  

Астронавт Базз Олдрин, урождённый Эдвин Юджин Олдрин делает первые шаги по Луне (второй человек, высадившийся на Луне после Нила Армстронга), июль 1969 года. Многие до сих пор считают, что американцы никуда не летали, а просто сфальсифицировали свой полёт.

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 24

музіка : Голоси киян  Настрій : Керуючий    

22.06.08. Країна мрій, день другий


 
 
В ніч з суботи на неділю я ледве заснув під ранок – неймовірно болів, здається, шлунок. Такого ще в мене ніколи не було. Гастирит, мабуть. Вранці прокинулися пізніше, аніж в суботу – в районі дев’ятої години. Покачалися-повалялися, подивилися телевізор, зажарили яєчню, з’їли її з учорашньою гречкою, допили пиво, відкоркували вино, видудлили й його. Вино дійсно, витончене з неймовірно вивіреним смаком. Справжнє, якісне вино. Проте, гидотне, як для нас. Мутили каву – в чашку кидали листя індійського чаю, туди дві ложки кави Чорна карта і все це заварювали. Виходило щось дивне. Але їстівне. Ранок видався гарним. Поприбирали трішки й вирушили до Країни мрій. Спочатку заїхали до Міхи додому. Ліфтами розминулися з його родаками, що тільки їхали на дачу. Вдома попили соку, трохи про щось погомоніли, Міха залишив ноута й пішли геть. Дійшовши до Фестивалю я наткнувся на продаж вишиванок. Дізнався ціну, дорого, але я так сильно загорівся її придбати, що підбив Михайла піти спочатку до банкомату за грішми, а лише потім погуляти країною. Проте, ми трішки заглянули до неї. З самого початку біля відомого зеленого горбунка стояли брати Капранові й продавали свої книжки. У твердій обкладинці книга Розмір має значення коштувала 20 грн. Я придбав, мені вони її підписали, а також я поруч з ними сфотографувався. Потім сходили за грішми, а коли повернулися, то я купив омріяну вишиванку! Дуже дорого – 285 грн., проте я не жалкую, аби шукав дешевше, то міг би взагалі нічого не купити. Я себе знаю.
Далі прогулялися фестивалем і в пошуках дешевого пива пішли далі. На виході нас окликнули транспортний? Ми було спочатку не відгукнулися, але потім все ж таки озирнулися. Поруч з музикантами сидів парубок. Ми підійшли, привіталися. Виявилося, що він з нашого потоку. Зараз займається шоу бізнесом, в тому числі є спів-організатором Країни мрій. Ми йому трохи розповіли й про себе і пішли далі. Одразу на виході знайшли пиво за пять гривень 0,5 Славутича, там і впали за столик. Поволі смакували. Через доріжку від нас побачили знову Капранових, що передислокувалися. Довгенько торгували, а потім знову кудись зникли. Коли допили, то рушили в бік до Арсенальної. Під Брамою побачили ще кілька невідомих мені письменниць, що читали свої книги для лінивих читачів. Зайшли до дворику, там зустріли Оксану Забужко, що читала свої вірші, дуже гарні вірші, дуже гарно читала. В сенсі розповідала. Вірші були експресивними, трішки брутальними, безсоромними, жорсткими, але жіночими. По дорозі я також з прикрістю звернув увагу на будівництво меморіалу Голодомору, що почали зводити в парці Слави – навіть паркан поставили. Щодо самого меморіалу я нічого не маю проти, але я категорично проти руйнації парку та сусідства двох рівновеликих меморіалів. Від Стелли Вічного Вогню та памяті невідомому солдатові до Голодоморної каплички буде кільканадцять метрів. Жах. Не влада, а…
Біля метро ми з Міхою розбіглися по хатам. Вдома я займався переважно створенням фотоальбомів у неті, під сон переглянув фільм Зуби – про зуби в вагіні. Кумедно хоч і тупо.


відкоркувати | Теревень 2

День за днем. Мухи з котлетами. А загалом – ВЕСНА!


 
 07 травня 2008.
Вчора мати забрала здані мною на підрубку джинси.
мої нові джинси
Підрубили оригінальним методом – з запасом, щоб у майбутньому на випадок по тріпання нижньої кромки можна було відрізати її відкотити підрублене і знову підрубити. Сьогодні вперше вдягнув. Чому ця подія зайняла місце навіть у пості ЖЖ? Тому що я не дуже люблю ся витрачати на непотрібні речі. І хоч штани мені останнім часом стали конче необхідними за відсутності гідної заміни я не поспішав їх купувати. І ось нарешті ся звершило! :-) Вони не зовсім такі як я хотів, але досить пристойні. Вторгував за 220 за стартової ціни в 250. Але червона ціна їх – гривень 50. Оленині за 300 з чимось насправді коштують гривень 70.
З фотиком проблеми – спалах залипає – відкривається повільно, що призводить за початкової зачиненості до темних фоток. Але все одно поспішати купувати новий не буду. Це марнотрацтво. Можна мати гроші вміючи ними розпоряджатися. Виняток – критичні ситуації (не плутати з жіночими днями!:-)).
Вчора ходив до мотозаводу ся подивити вело-байки. Але через те, що з Міхою йшли пішки, то доки дотопали всі магазини були вже зачинені. Вийшла така собі імпровізована прогулянка під смачнюче льодяне пиво. Я – білу ніч, Міха – Багряне. Ноги боліли неймовірно. Взуття, що ніби вже ся розтоптало і стало під стать розміру моєї ноги, знову почало тиснути – ся з’явив передмозолистий синдром. Коли йшли туди пішки, то йшли не прямою дорогою, а навмання дворами, куди очі дивляться. Були моменти, коли ми не мали поняття, де ми, власне, знаходимося



Щось не можу налаштувати сканер. По-перше Ірка поставила на нього монітор, при тому, що шкідливим для нього є навантаження від тарілки. Тепер навіть не знаю чи працюватиме він. Саме знахабніле те, що вона навіть не збирається компенсувати свою шкоду. Одна справа аби вона не працювала, а то ж працює і все одно – ламати може, а відшкодовувати – дзуськи! Перекрию доступ для неї до компу. Нехай вона і дівчина, але за умови, що жінки тепер прагнуть рівних прав з чоловіками, то нехай разом з тим і отримують рівну відповідальність. Тим паче, що у сучасному світі жінки все частіше заробляють значно більше за чоловіків. Просто жіночі спеціальності, що раніше вважалися майже безкорисними, тепер стають на вагу золота. Слава Богові, що така тупа професія як бухгалтер знову зайняла своє місце, а не так, як було ще зовсім недавно – возвеличували її. Що таке бухгалтер? Звичайний рахівник. Рахувальна апарат, людина, яку легко замінить машина. Текс… щось мені занесло бозна куди…
Вчора після прогулянки ледве доволік ноги додому. Вдома переглянув форум, розмістив новий пост в ЖЖ, завантажив фільм IRONMAN

й одразу подивився його. Якість відносно гарна. Фільм вартий уваги. Цікавий, захопливий. Після нього заснув. Вранці ледве встав. Довго розкуйовджувався. Навіть ванну прийняв. На роботу приїхав в притик. Але встиг. Водій видався поганим – мене вкачало. Вид з робочого вікна неймовірно гарний! Весна! Тепло! Попереду літо! Чим не привід для радощів? Про відпустку сказати радісно не можу. Мене тривожить перспектива пошуку кращого заробітку, а це витрати кіпи нервів. На ЖЖ у мене з
яилося вікно а-ля ворду. Тепер я зможу набагато більше в своїх постах. По ХайВей поки що не замислююся. Там для мене забагато чого незручного й недієвого. Хоч і кажуть, що можна все, але хоч вбийте – у вікна обираю декілька фоток, аде або жодна не завантажиться, або лише одна. Куди воно годиться. А от ЖЖ для мене оживає, адже тепер я буду давати посилання на свої фотки на сторі. Проте лякає те, що інфостор може зникнути разом з усим, що та знаходиться. А для мене важлива довічність існування серверу і завантаженої мною інформації на нього. Також мене турбує перспектива того, що трапилося у моєму блозі ХайВей. Я давав посилання на фотки в моєму ЖЖ, але вікна передогляду з часом для мене закрили – тепер просто текстові посилання без передогляду. Можливо це сталося через те, що я перевантажую їхній сервер посиланнями на іноземний – і вони по-суті тягнуть іноземний трафік надаючи можливість іншим продивлятися інфо на зарубіжному сайті через укр.. трафік. Це мої думки, можливо я не правий.
На всяк випадок надолужу період, коли я не розміщував фотки:
– Мій компютер, який я придбав у лютому:
Фото;
– Мій диван, на якому я сплю з місяця лютого:
Фото;
– Наша засклована ніша, ще у минулому році, здається:
ніша
– Моя нова ОСJ
Фото дизайну ОС.
Задля посилань у ЖЖ (фото шапки мого ЖЖ) на своїй сторінці інфостора (фото сторінки інфостора) я створив спеціальний розділ. Тепер всі мої фото посилання будуть знаходитися на інфосторі, а текстові в оригіналі в ЖЖ, інше – копії де завгодно. Хоча я тут подумав про дещо і засумнівався у ефективності способу надання посилання на ото на інфосторові, хоча не впевнений. Здається мені, що так просто фото у збільшеному вигляді як то було раніше, тоді вже не переглянеш. Це стане можливим лише за умови переходу безпосередньо на саму сторінку інфостору. Ну і Бог з ним. Хоч так. Проте, щось я зачасто полишаю свій принцип: або все, або нічого! Слід закріпити свою принциповість, а то так недалеко й до безпринципності. І це дзвіночок до аморальності. А бути порядним – один з моїх принципів.
Також планує створити такий пост, куди запишу багацько посилань на усю інфо, мною завантажену в неті, структуровано за сенсом.
На сьогодні нічого особливого ніби не планую. Після роботи одразу поїду додому. Вдома, поставлю на завантаження декілька якихось фільмів, щось перегляну. Пошукаю в інеті вело байки.
Фото вело байка (їх типи)
Чомусь захотілося київських перепічок. Можливо тому, що на носі у мене гряде обід. Кому грядешем? ОбідомJ По кому подзвін? По обідуJ А-ля набат.
”…Абєд нєчаянна нагрянєт, кагда єво савсєм нє ждут…” Перефразована мною пісенька в такт актуальності години, що гряде. Так, за двадцять хвилин стану обідати. Зараз 15 секунд, 35 хвилин, 11 годин, 6.05.2008, ХХ століття, наша ера.
P.S. Пообідав з горем пополам. Почитав усіляку дрібідень. Попрацював. Прочитав статтю у Київських відомостях (доречі, придбав її вперше за багацько років, вона мені не сподобалася, але її вартість дуже здивувала – 45 копійок!) про аборти. На укр-й ринок вийшов у продаж препарат Міфєгін для медикаментозного зриву вагітності. Рекламують його як звичайнісіньку пігулку. Проте не кажуть про величезну загрозу для здоровя жінки. І взагалі усе так подано, ніби прийняв і все розсмокталося. Насправді все зовсім по іншому, але про це дізнаються лише ті, кому не пощастить, а це 40 відсотків. Наслідки можуть бути різними від безпліддя до напівзривувагітності й народження дитини-каліки. Часті й летальні наслідки. Летальний найменш страшний, адже жінкам, що роблять аборт за власним бажанням, а не за станом здоровя, не місце на цьому світі. І взагалі я в шоці, що в Україні на законодавчому рівні дозволено вбивати дітей.
Аборт – це вбивство!!! На будь якому терміні! Не вбивством є лише та стадія, поки сперматозоїд не дістався яйцеклітини й не запліднив її. Баста!

відкоркувати
ОБОЗ.ua