Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Боротьба районного масштабу


На вул. Б. Хмельницького люди вибороли право побудувати на невеличкій ділянці церкву. Поки що застовбичили це місце капличкою - аби "олігархи" не забудували його черговим бізнес-центром. З одного боку - добре, з іншого... а навіщо чергова "святиня"? Мені здається, що краще аби там був дитячий майданчик або просто росли деревця.


відкоркувати

Христос Воскрес!


Як я освячував паску минулого року можна прочитати тут.

Цього ж року все було більш цивілізовано. Люди могли обирати спосіб як дістатися до церкви: пішки чи на транспорті, що працював усю ніч. Вийшли ми з Шапкою о 3:20. Дійшовши до зупинки ми одразу сіли до маршрутки. Тарифи, слід зазначити, були звичайними. За п’ять хвилин опигилися на місці призначення. Вулиці були сповнені людьми, що ніби струмки стікалися у одну бурхливу річку. Увесь шлях до церкви був сповнений жебраками та мікробізнесменами, які торгували переважно свічками. Перейшовши трамвайні колії ми потрапили до загальної шеренги людей. Не встигли й оком моргнути як нас з ніг до голови піп обкотив святою водою. Уся дорога була мокрою, але не від ливню, що пройшов нещодавно, а від святої води. Потім ми з коханою дійшли святим асфальтом до самісінької церкви. Зайшовши до середини, поставили свічки й послухали проповідь. Молитов чутно не було – лише якісь біблейські історії (як мені здалося). Вийшовши назовні нам здалося, що наші пожитки не достатньо якісно освячені і ми повторно стали до загальної шеренги аби освятити паску з яйцями. З хвилину на горизонті з’явився піп, що йшов між людьми та каністрами з водою і рясно освячував прихожан. Цього року без охорони. На цей раз священик поцілив мені в око, Шапка ж заховалася за мене) Задоволені й радісні ми пішли пішки додому. Потім я сів за комп і почав писати ці рядки, що ви зараз читаєте, а Шапка з боку підглядає)

Зараз будемо розговлятися! Кохана принесла нам чай – будемо смакувати з паскою. Початок нашої з Шапкою сімейної традиції покладено!
А як ви провели цю ніч?
Христос Воскрес!

відкоркувати | Теревень 12

Велосипед як засіб від пробок


  • 13 травень 2008 at 9:36 PM

 
 
За декілька днів перед цим ми з Міхою ходили до мотоциклетного заводу на розвідку. Проте через те, що йшли ми пішки і прийшли запізно – всі магазини були зачинені. І от восьмого травня 2008 року здійснилося :-) У мене був короткий день і ми з Міхою зустрілися раніше. Спочатку пройшлися до того магазину, що знаходиться поруч з ДАІ, але там були в наявності велики а-ля радянський союз. Проте там трапилася пригода. Мене там дуже сильно образили: поруч зі входом стояли мужики, що, напевне, торгували запчастинами, запитали нас, що ми шукаємо, я одповів, що велосипед на що отримав відповідь: ”У такому віці машину купують, а не велосипед”. Це мене дуже заділо, проте я промовчав. Пізніше подумав що слід було відповісти, що у їхньому віці купують котеджі та літаки, а також стають президентами. Хоча що з них візьмеш – у них життя на закоті, а у мене всі можливості ще попереду. Потім ми зайшли до магазину ”АвтоМотоВело”. Мені одразу припав до душі велик з вітрини. На ньому я й зупинився. Як виявилося на велосипед попит величезний. Вистоявши більше години в черзі я дійшов до свого вибору. Дістали велик і почали налаштовувати. По ходу роззнайомився з продавцем-консультантом-технічним працівником по обслуговування та сервіу, виявилося, що він одночасно є директором магазину. Починав він з базару і поволі дійшов до магазину яким вже займається вісім років. Приємна особа – чесна, проста, відверта, прямолінійна. Після купівлі ми з Михайлом почимчикували до парку КПІ, де з чистою совістю розпили по пиву й опробовували велобайк. Михайло був лише у футболці, а погода видалася прохолодною та вітряною. Міху трясло. Ми прокаталися в бік Шулявки. Потім, після тривалого очікування підійшла Олена, яка спочатку на відріз відмовилася зустрітися взагалі попри попереднє домовлення, а потім все ж погодилася, але не зустрітися там де ми були на той час, хоч до неї було якихось п’ять хвилин, а вирішила зустрітися на КПІ, куди ми йшли паралельними вулицями один до одного – черговий заскок (це не образа!!! Проста констатація факту в такий спосіб за відсутності інших пояснень). Що поробиш… З нею теж обмили пивом купівлю. Потім Міха з Олено роз’їхалися у різні боки, я у свій.
 Далі аби не повторюватися і не писати одне і теж декілька разів просто додам текст зі своєї теми на форумі ГПК:
Сегодня купил велосипед. Горный, тяжелый, 20-тью с чем-то передач, литые диски, дисковые тормоза. Для города не совсем подходит. Стоимость - 1800 грн. Любительский; профессиональные - от $800. Ехал от мотоциклетного завода на Троещину. На метро (пустили) доехал на Дарницу. На Петровку не рискнул - весь транспорт на конечных забит, а ехать от туда дальше. От метро Дарныця за пол часа доехал в спокойном темпе (с непривычки ехать в быстом не мог) до Церкви, что на Троещине. Там встретился уже не забитый автобус в который я и сел. Реакция людей разделилась пополам. Половина на мои извинения за то, что я причиняю пасажирам неудобства своим велосипедом отвечали, мол, ничего, с кем не бывает:-) Другая половина, хмурились, ворчали, демонстративно пытались показать сколь сильно я им причиняю дискомфорт. Но все же более заметны были улыбки на лицах пассажиров и одобрительные взгляды в моем приобретении. Многие с интересом рассматривали непривычные для многих литые диски колес (без спиц). Относительно водителей скажу лишь одно - для них велосипедист - вообще пустое место. Это я отчетливо прочувствовал. И это при том, что я ехал по тротуару и лишь иногда переезжал дорогу. По тротуару ездить на велике видимо запрещено и многие пешеходы не хотели пропускать. Зато когда за ними следом ехала машина по тротуару смиренно раступались.

Вывод: За пол часа в не очень быстром темпе я с Дарницы доехал до Троещинской церкви. Пробок не было, но знаю уже на своем опыте, что, в случае пробки, на велосипеде доехать от метро на Троещину и быстрее и комфортнее. Да и польза для здоровья (хоть с непривычки и болит шея и ноги. На самой быстрой передаче, кстати, сразу не разъездишься - очень тяжело, для этого нужно регулярно поездить хотя бы месяц - привыкнуть).

Борітеся - поборете

відкоркувати
ОБОЗ.ua