Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


СУКА


Нет, это не «ОЧЕПЯТКА», как вам могло показаться, букву «К» после первой литеры я не пропускал. Более того – было весело. Столь провокационное название ничем не обосновано и придумано лишь с целью привлечения посетителей, хотя, собственно, зачем, и сам не знаю. Мне ведь плевать на них – для себя пишу. Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 16

музіка : Джем-фм  Настрій : відмінний    

Відкриття шашличного сезону. Фотозвіт


Місце дислокації: дача Міхі.

Дійові особи: я, Шапка та викладач НТУ - співпляшник)

Час: час публікації посту

Приємного перегляду! (17 фото)


відкоркувати | Теревень 21

Як я провів день Києва або Неймовірні пригоди в ніч з п’ятниці на суботу.


 
  • 27 травень 2008 at 8:47 PM

 
 
  ФОТОАЛЬБОМ "Шишлик в день Євробачення" див. тут: http://hiblogger.net/photos/album/1165/
(викладаю суто факти, тому за постановкою речень та правильністю в граматичному сенсі не слідкую)
У пятницю я приїхав на роботу в черговий раз на двох колесах. Поставив його там само, де й минулого разу, але чоловік, що був у той день на чергуванні в гаражі виявився привітливішим. Час, що зайняв шлях на роботу склав півтори години на, і годину десять, з роботи. Після роботи я своїм ходом поїхав до метро Печерська. Прямо по пр-ту Перемоги, потім повз Бессарабку по Бульвару Лесі Українки. Точно не знаю, але доїхав швидше аніж за пів години. Там я зустрівся з Міхою, після чого ми разом пішки пішли по Кіквідже у бік старого корпусу НТУ. Довго про щось базікали і так поволі дочимчикували до Великої Кишені. Там я Міху залишив на дворі з великом, а сам пішов зкуповуватися. Це було не просто. Вклався я в 200 грн. Серед покупок були: мясо (стегно) – 1 кг, великий пучок петрушки, цибулина, один лимон маленький, пакет пельменів Три ведмідя – 900гр., дві пачки майонезу, 900 г соусу до шашлику, чотири сосиски шпикачки, два хліба, сім літрів пива, велика кока-кола тощо. Довго ходив обирав. Навіть наїстися встиг на усіляких дегустаціях майонезу та ковбаси. Після цього ми повісили пакет на кермо велика і поїхали у бік Видубичів. В метро не пустили – сказали знімати колесо. Бажання ми такого не мали, тому Михайло поїхав на Славутич на велику, а я з сумкою електропотягом. Дивні правила, певно їх вигадують ті, хто не потрапляє у ситуацію, коли їх слід дотримуватися. Логічно, що я з велосипедом в руках і великом окремо буду спричиняти незручність пасажирам значно більше, аніж з великом у зібраному вигляді. Та й частини велика, що відкриються після зняття колеса можуть травмувати пасажирів. Однозначно – правила вигадують олухи.
За пів години Михайло підїхав на Славутич, де я на нього вже очікував. За цей час я встиг купити помідорів – 6 шт. Від метро до дачі ми йшли пішки (3 км). Сумка була важелезною. По ходу Міха намагався частину з неї взяти на себе, але все розсипав на дорогу. Жінка, що сиділа поруч на зупинці дала нам ще один пакет. Далі було вже легше. Я їхав балансуючи під вагою сумки на одному кермі. Доїхали. На дачі виявилося, що Михайло забув ключі від неї. Довелося лізти через вікно другого поверху. Залізши Михайло відчинив двері з середини. Розклавши речі до холодильника ми одразу вирушили на Дніпро. Вода була прохолодною, але після такої жари – неймовірно приємною! До речі, ще біля метро я вперше в цьому році скоштував квас.Читать дальше...

відкоркувати
ОБОЗ.ua