Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Я спросил у Гугыла...


Приколы от Google и Яндекс стала очень популярной подборкой, поэтому мы решили продолжить тему. На этот раз посмотрим, что русские люди ищут в google. От очень смешных до бредовых запросов. Но это волнует людей

 Я спросил у Google (33 фото)

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 30

Идите дрочить в другое место


Просмотрел статистику посещаемости моей странички за один день. Обычно ко мне в сутки заходит в среднем 300-400 человек (если верить счетчику "HIT.UA"). Иногда я смотрю откуда эти люди. С хайблогерами ясно - их визит остается виден в последних посетителях. А что с незарегистрированными? Если раньше ко мне в основном попадали с гугла, яндекса и других поисковиков, то в последнее время почему-то с сайтов порнографии. Как это возможно? Как там может оказаться ссылка на мой блог?

Вот лишь меленький перечень порно-сайтов, с которых ко мне зашли за последний день: Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 20

І чим тільки люди не цікавляться...


Ось статистика того, за якими запитами люди потрапляли на мій блог за сьогоднышный день:


відкоркувати | Теревень 20

музіка : тиша  Настрій : відмінний    

Пост-навздогін №N: про ніщо та імпотентів


Доволі часто у мене в блозі можна зустріти публікацію під такою назвою. А все через те, що я нерегулярно висвітлюю події свого життя, які, за ідеєю та концепцією електронного щоденника та формату, який я обрав для свого блогу, мають бути тут висвітлені. Переважна частина усього того найважливішого, що відбувається у моєму житті, не знаходить місця у цьому щоденнику. На жаль чи на щастя. Проте пересічні події потрапляють на його сторінки. Все залежить від ситуації. Є час та настрій на це – запис з’являється, ні – то й читати немає чого. Навіть більше-менше серйозні записи в «по-народному» я дуже рідко сюди перепощую. А там у мене цікаві новини, статті та спостереження. Все маю намір перепостити собі сюди усе те, але ніяк руки не дійдуть. На плани продублювати хайблог в лівджьорнал я вже давно «забив» – нереально. Але починалося все навпаки – головним був саме ЖЖ, а сюди я просто копіював пости, а на коментарі навіть не відповідав та й не читав. Тепер в ЖЖ – у мене повний спокій та затиш. В деякому сенсі я шкодую, що так «запустив» ЖЖ – він більш надійний, аніж ХВ. Хайблог може вже в наступному році зникнути, як то трапилося з інфостором, на якому я зберігав безліч фоток та іншого, і яке все одним махом беззворонтньо зникло. Хоча ЖЖ з переходом у власність російській компанії «СУП» теж не викликає підозри. Найбільш надійним сегментом міг би бути блог на гулі, однак далі реєстрування і стартового посту у мене руки не дійшли. На ЖЖ і блозі «Google» мене можна знайти за ніком serzh84odarenko, десь так)

Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 11

музіка : тиша  Настрій : Керуючий    

Google vsyomu golova


Я вже розповідав, що через занадто деталізоване тегування свого блогу я маю напрочуд різних відвідувачів. І навіть якщо людина шукала в Інеті сканер, а вийшла на мій блог, в якому про нього хоч і сказано, але він не продається, то нічого страшного в цьому немає, адже з того вийшла цікава бесіда з зам. директора крупного підприємства Києва. Також я вже розповідав як на мій блог натрапив Андрій Манчук – кращий журналіст Києва за, нехай суб’єктивною, але моєю версією. Він був у відрядженні десь у Сербії і чомусь шукав через пошуковик свої замітки в газеті – чи вийшли, але потрапив на мій блог, так як у мене розповідалося про нього – я писав про те, що мені дуже подобається формат журналістики в якому працює Андрій (як я потім довідався він його називає – соціальний журналізм від Андрія Манчука). Коли писав про велосипед, то також присвятив цьому увагу чимало в блозі, а значить і в тегах. Тоді на мене натрапив відомий у своїх колах журналіст та ”просувальник” гурту ”Мертвий півень” – Логвиненко. Він також надавав перевагу велику і їздив на роботу з Берестейської на Дружби народів.

Колись я збирався поїхати до Львову і виклав про свої наміри у блозі, також вказав вартість проживання у різних готелях міста. І от коли журналістка газети по-київськи Світалана Рябошапка ввела в гуглі щось схоже на мої прольвівські теги, то натрапила на мій блог. Ніхто нікого спеціально не шукав – Пан Випадок. По мірі бесіди я похвалився своїми замітками в газеті по-народному, а вона зізналася, що працює в цій газеті – газеті по-київськи.
Також інет мене зводив з відомим журналістом та перекладачем Андрієм Чапаєм, радіоведучою Нашого радіо, Грішковцом та його продюсершою та багато інших менш помітних, але не менш визначних постатей в полі мого зору.

відкоркувати | Теревень 2

“Графоманство по-київськи” чи “мухи з котлетами-2 по-київськи”. “Мотлох ідей”, “буденність”.


13 травня 2008

 
 
13.05.08. Не припиняю дивуватися своєму організмові. Всі вихідні провалявся до 11-ї години і не відвик прокидатися о 6й. Але трохи не так. Чомусь я завжди прокидаюся о 5:53. Десь так зазвичай. І вихідні не є виключенням. Прокидаюся в неділю в цей час, згадую, що вихідний і з полегшенням знову поринаю в сон, що надалі може тривати до обіду. Інколи усвідомлення вихідного приходить не одразу, що призводить до 5–10-хвилинного ”качання” в ліжку доки не зрозумію який день тижня. Проте це усвідомлення останнім часом приходить на протязі 10-ти хвилин після того, як прокидаюся. Штірліц мені заздрив би. Ну який ще організм може кожен день прокидатися о 5:53 за потрібної 6:00 аби дати можливість організму ”розкочегаритися”?! Хоча це й не дуже допомагає. Хто може дохвилинно знати, коли прокинеться?! Я можу…
В моїй голові кишить кіпа різних ідей. Кіпа за принципом ймовірності-відбору. Себто мається на увазі, що серед кіпи мотлоху думок, напевне знайдеться щось геніальне. І буває таккий душевний підйом охопить мою сутність, така завзятість, що не терпиться вже почати здійснювати задумане, але потім наздоганяє мій біч – те, що завжди руйнує усе псевдо чи ні геніальне, що народжується у моїй вавці, що сидить на плечах. Під цим бічем я розумію декілька основних причин, що заважають реалізації моїй ідей. По-перше, хочу зазначити, що я намагаюся усі ідеї виговорити кому-небудь аби полегшити ношу її у ”вавці”. Так вона ніби не пропаде навіть у випадку не реалізації. Просто не помре, а передасться у іншу вавку. А також своєрідно захистить від випередження – якщо хтось перший реалізує те, що я вигадав, то я зможу виправдатися перед своїм сумлінням – але ж я самостійно до цього дійшов, але на відміну того, хто це реалізував, просто не мав спроможності. А доказом цього є та вавка в яку я цю ідею переклав. Тож біч – це те, що не можу довести до кінця почате. Для журналістики, це беззаперечно добре: адже журналіст повинен підходити до проблеми зверхньо – зняти вершки і все, у разі схильності до заглиблення-занурення в проблему тощо – йому слід йти в науку (дещо подібне казав Сергій Тихий – головред. ГПК). Хоч мені й подобається журналістика, проте це не доведення до ладу початого значно псує моє життя. Візьмуся за написання чогось, а через деякий час полишу. Мої думки не терплять тупцяння на одному місці, увесь час мчать уперед не довевши до ладу існуюче. До прикладу, мав намір структуризувати свою сторінку інфостор, поприбирати увесь мотлох, проте згадав, що слід навести лад в своєму компі і так все залишилося лише початим. Ні там, ні там не довершив до кінця почате.
Серед цікавинок також відзначу те, що я вчора зареєструвався на гуглі – створив свій аккаунт. Спонукав мене до цього пошук оптимального місця для закачування фоток в нет для відображення в ЖЖ, а також в інших цілях. Гугл здався мені найбільш надійним. Також я там створив свій блог мій google blog. Через пошук спільних інтересів познаходив багацько цікавих неординарних людей з закордону. Мене давно цікавить спілкування з носіями інших культур, мов, ментальності. Проте, не впевнений, що отримаю відповідь на своє англомовне звернення. В ідеалі маю намір знайти друзів закордоном. Критерії – розвинена країна, цікава, розумна та гарна людина. За мету маю окрім спілкування також взаємо подорожі – я до них, вони до мене. Про це ще продовжу свою розповідь. А поки що маю намір опанувати свою територію – створити сторінку для прогулянок Києвом. Така вже існує, але не дуже симпатична. Також буду запрошувати мешканців різних куточків моєї Батьківщини (можливо, у тому числі й для киян) до безкоштовної делитантської екскурсії по Києву by Serzh (про це маю створити окремий пост, а також окрему програму екскурсії). Хто зна – можливо колись це виллеться в агентство екскурсій. Проте саме такий бізнес мене не дуже приваблює, але якщо підходити до цього кардинально інакше, то, можливо, така справа може виявитися привабливою для моїх мізків. Все ж краще аніж бюрократія якою я наразі займаюся.
 

відкоркувати
ОБОЗ.ua