Сергій ОДАРЕНКО. Шпальти київського газетяра

"Трое суток шагать, трое суток не спать ради нескольких строчек в газете..."




Роби як я!

1.png


Моя популярність

Моя популярність

 

Рейтинг блогов

Я на Хайблозі

 

Бесплатные линейки для форумов и блогов, линейки на рабочий стол - Flines.ru

Опрос

Serzh84: Звідки ви мене знаєте?



Мои фотоальбомы

Случайное фото со мной

Мои фотоальбомы


чорна мітка

Моя статистика

 

bigmir)net TOP 100

Відео


Опрос

В чому сенс буття?



Интересы

Антиинтересы

Меню


Двойная работа – признак идиотизма


Я работаю на секретную организацию, посему назвать ее не имею права. Это чревато увольнением. Но общими словами попытаюсь высказать свое возмущение. Преимущественно я работаю с разного рода документами. При составлении одних, часто использую данные с других. Последние готовят мои коллеги. Ладно, если текст, который я набираю, невелик – скорость набора у меня быстрая. Но вот если набирать приходится страницы (при чем не просто текста, а важных четких данных с цифрами, где нельзя ошибиться ни в одной букве или числе), то это уже напрягает. Приходится все это тщательно вычитывать, перепроверять, набирать, редактировать. Читать дальше...


відкоркувати | Теревень 6

Свобода слова по-госпредприятски


Цей пост мав вийти ще тиждень тому, але не було часу та можливості. Тому прошу не звератити уваги не деяку неактуальність матеріалу. А загалом то я так... для себе.

В прошлом посте я писал о пережитых моментах жизни секретным агентом супергероем Сержем Милославским. Замечу, что Сергей Одаренко не имеет никакого отношения к супер-герою и тем более им не является. Однако, вопреки этому, вчера к Сергею выставили претензии по поводу публикаций записей социального суперагента Сержа о перипетиях на его предприятии. Возможно, каким-то образом некоторые эпизоды его биографии и совпадают с фактами из жизни Сергея, но это не повод подозревать его в том, что он и есть тот самый супергерой! Сергей всего лишь предоставлял секретному агенту право публиковать его записи на страницах своего блога. А это ведь не запрещено?
Сергей Одаренко в недоумении оттого, что системный администратор его предприятия решил, что он по совместительству является и администратором супергероя. Исходя из вышеизложенного, Сергей желает лишь посочувствовать своему системному администратору по поводу его тяжелой душевной болезни и пожелать скорейшего выздоровления.
В заключении Сергей Одаренко хочет добавить, что негоже его коллегам по работе высиживать его в блоге и искать компромат, дабы набедокурить и изрядно подпортить ему жизнь. По рекомендации своего шефа – нормального мужика в отличие от многих прочих, Сергей не пишет о своей работе на страницах своего блога – так что не надейтесь – ничего не найдете. Остается надеяться, что остальные руководители также проявят мудрость и отнесутся к стукачам как полагается. Ни один нормальный человек стукача терпеть не станет. Ну а стукачам и говорить нечего – это их личное горе.
И вообще, хватит лазить на мой блог! Кто бы вы ни были. Вам делать больше нечего? Одинокие закомплексованные личности. Займитесь работой или личной жизнью, с которой у вас наверняка проблемы. Вы импотенты что-ли? Не стоит? Горе-горе… Ну, а я-то тут при чем? Вам в клинику, а не ко мне в блог надо.
 
Я над вами не смеюсь, я вам сочувствую.

відкоркувати

музіка : тиша  Настрій : Керуючий    

Перший раз на роботу після першої у житті відпустки


9.09.08. Почну з того, що у відпустці я засидівся на два дні довше. Головною задачею мого відпочинку було якомога сильніше абстрагувати своє життя від повсякденного розкладу, загалом – роботи. Виходячи з ”пересидження” мені це вдалося. Хоча це не той випадок, коли мені набридло бути на покої, аніскілечки, у відпустці я знаходив собі набагато цікавіші зайняття, аніж те, що я виконую на роботі. Тож йду на роботу без особливого ентузіазму, особливо озираючися на те, що ніяких суспільно-важливих завдань я не виконую.

ВАЖЛИВО! За останніми даними Я ЯК ЗАВЖДИ ВИЯВИВСЯ ПРАВИЙ! У відпустці я НЕ ЗАСИДІВСЯ, то все шановані керманичі відділу наплутали, тож совість моя чиста.
День пройшов напрочуд звичайно, усе як завжди. На поверхах органу з сертифікації закінчився ремонт – поставили метало-пластикові вікна. Такі файні. Проте гармидер ще спостерігається. Вранці прийшовши на роботу попідмикав усі проводи до компу і почав працювати. Завтра випробую свою традиційну церемонію – сидіння на стільці задерши ноги на підвіконня, розпивання чаю чи кави під ранкову газету. А за вікном краса!
Ще важлива інформація. Під час відпустки мій блог став більш інтерактивним та відвідуваним – через те, що я приділяв йому більше часу, проте тепер все мабуть повернеться на свої місця - я буватиму в інеті лише після 19-ої години, кількість відвідувачів мого блогу різко зменшиться. Шкода, але нічого не вдієш.
Тож прошу не забувати мене та навідуватися й надалі. Хоч я й не відступаю від свого принципу, що пишу я свій блог виключно для себе і звертаюся до свого Я у майбутньому. Ось. Тож не сприймайте будь-які слова на свою адресу - це не так. Мій блог виключно для мене і пишеться з озиранням на те, що його ніхто не читає. Хоч і відкритий.
На останок додам ще одне. У перший же день мені на роботі мені нагадали про те, аби я не писав у своєму електронному щоденнику нічогісінкьо про будь що, що може стосуватися роботи. Здається хтось звітував про мою замітку в газеті про свою першу догану за блог, в якому вказував інформацію про роботу.
День закінчився прогулянкою в пошуках новин, які так і не підвернулися. Зайшов також до Пузатої хати. Там мене зацікавила новинка – пунш, втім, через те, що я не знаю що воно таке, 16 грн. викласти не наважився – раптом гидота? Ось і все.

відкоркувати | Теревень 18
ОБОЗ.ua